Постанова № 19181044, 31.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011 № 31/335

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача - не зявився

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №042/1/7-3772 від

18.04.2011 р.)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не зявився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (довіреність №225-КР-1277 від 07.09.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 12.01.2011 р.

у справі № 31/335 (суддя Качан Н.І.)

за позовом Міністерства транспорту та звязку України

до Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне територіально-галузеве обєднання «Південно- Західна залізниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська рада

про визнання права власності на обєкт розташований за адресою Зрошувальна, 41а

ВСТАНОВИВ:

Міністерство транспорту та звязку України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця» про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та звязку України на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» та розташоване за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 41а, а саме будівля трансформаторної підстанції АРВ (ТП-АРВ), літера «А» за Технічним паспортом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Київську міську раду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 р. у справі №31/335 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що відмова відповідача в оформленні та видачі позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно є фактичним невизнанням права власності держави в особі позивача на нерухоме майно та перешкоджає позивачу здійснювати своє право власності на нерухоме майно у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України, зокрема, здійснювати розпорядження таким Майном. Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Київська міська рада не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим, прийнятим з неповним зясуванням всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник Київської міської ради в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Київської міської ради.

Представники позивача та від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

18.05.2009 р. позивач в особі ДТГО «Південно-Західна залізниця» звернувся до відповідача з заявою, якою просив визнати за державою право власності на будівлю трансформаторної підстанції АРВ (ТП-АРВ) (літ. «А») за технічним паспортом, інвентарний номер 010117.

29.05.2009 р. відповідачем було направлено на адресу ДТГО «Південно-Західна залізниця» лист №042/13/1-4627 (копія міститься в матеріалах справи), яким відповідач повідомляв про відмову у оформленні права власності на нерухоме майно у звязку з ненаданням необхідного згідно законодавства України пакету документів для такого оформлення.

Згідно ч. 2 ст. 140 Конституції України, особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Частиною 2 ст. 182 ЦК України передбачено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Проте, підставами для захисту має бути підтверджене право на спірне майно. Зокрема, визнанню права власності обов'язково має передувати наявність вказаного права власності, підтвердженого відповідними правовстановлюючими документами.

Частиною 1 ст. 167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Перебування на балансі нерухомого майна Цивільним кодексом України та Господарським Кодексом України не визначено як вичерпну підставу для набуття права власності на нерухоме майно. Отже, вимога позивача в цій частині не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Пунктом 1.1 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009 р. №1227, визначено порядок оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Пунктом 4.1 вказаного положення передбачено, що Головне управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду.

Пунктами 6, 7, 8.1 вказаного положення визначено, що для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу об'єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ. В разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням.

Як зазначалось вище, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача звернулась до Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою отримання свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Зрошувальній, 41а.

Відповідачем була надана обґрунтована відповідь про необхідність надання додаткових документів.

Пунктом 14 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, також передбачено, що орган, який здійснює оформлення права власності, відмовляє в прийомі та реєстрації заяви та документів у разі надання неповного комплекту документів.

Отже, вимога Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до позивача надати додаткові необхідні документи є обґрунтованою та такою, що здійснена на підставі відповідних розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

Крім того, позивач стверджує, що спірне майно закріплене за ним на праві господарського відання, проте, відповідного розпорядчого документа він не надав.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування дозволів на виконання будівельних робіт та актів воду в експлуатацію.

Щодо тверджень позивача про те, що інвентаризаційна справа є підтвердженням права власності останнього на спірне майно, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Право власності на нерухоме майно посвідчується відповідним свідоцтвом, виданим у встановленому законом порядку. Інвентаризаційна справа не є правовстановлюючим документом, а тому, підставою для набуття права власності бути не може.

Положеннями ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В матеріалах справи, відсутні відомості про існування документа, що посвідчує право власності на спірне майно, а позивачем відповідні документи надані не були.

Крім того, позивачем не було обґрунтовано та належним чином підтверджено, які саме дії відповідача є невизнанням або оспорюванням права власності, оскільки відповідач діяв відповідно до встановленого порядку реєстрації права власності на нерухоме майно, що не може розцінюватись як визнання чи невизнання права позивача.

Відповідно до пункту 7 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності», вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Господарським судом міста Києва не враховано, що самі дії відповідача щодо відмови в видачі свідоцтва в судовому порядку позивачем не оскаржувались, а отже є правомірними.

Слід зазначити, що Головне управління комунальної власності не є суб'єктом права власності, а тому не може визнавати чи не визнавати будь-чиє право власності, оскільки, не має таких повноважень. Відповідачу державою надані наступні повноваження:

а)оформити право власності, за наявності повного необхідного пакету документів;

б)відмовити в оформленні, якщо заявник не надає повного, обов'язкового, пакету документів разом із заявою.

Отже, до компетенції відповідача не належить встановлення, існування взагалі таких документів. Надані до матеріалів справи архівні довідки свідчать, що вказаних документів не виявлено, що жодним чином не свідчить про їх існування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відмова відповідача в оформленні та видачі позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно є фактичним невизнанням права власності держави в особі позивача на нерухоме майно та перешкоджає позивачу здійснювати своє право власності на нерухоме майно у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України, зокрема, здійснювати розпорядження таким майном. Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції неправомірно визнано право власності за особою, яка звертаючись до господарського суду з даним позовом, не надала будь-яких правовстановлюючих документів чи будь-яких інших доказів на підтвердження права власності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 р. у справі №31/335 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 р. у справі №31/335 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Міністерства транспорту та звязку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00017584) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №31/335 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді