Постанова № 19181039, 28.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2011                                                                                           № 13/520-22/372-40/131

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.10.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» № 992 від 24.05.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року (повний текст рішення складено і підписано 23.05.2011 р.) у справі № 13/520-22/372-40/131 (суддя – Пукшин Л.Г.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

до          Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

про          стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року у справі № 13/520-22/372-40/131 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» 816408,99 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 59112,12 грн. пені, 100787,04 грн. інфляційних збитків, 29989,46 грн. 3% річних та судові витрати.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, Закрите акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.05. 2011 року у справі № 13/520-22/372-40/131 скасувати та залишити позов без розгляду повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуальних вимог відносно повноти, всебічності та об’єктивності розгляду справи, а саме судом першої інстанції невірно встановлено фактичну заборгованість відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

28 березня 2008р. між ТОВ “Універсальна лізингова компанія” (далі –позивач) та ЗАТ “Київська будівельна компанія “Київбудком” (далі –відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-01-03/08-АВТ (далі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору його предметом є надання лізингодавцем (позивачем) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу (відповідачу) предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в специфікаціях № 1, 2 (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

На виконання договору, позивачем було надано в користування відповідача сідельний тягач МАN ТGА 33.480 6x4 ВВS-WW, 2008 року випуску та самосвальний напівпричіп, самоскид ВODЕХ 33-m, 40т, 2007 року випуску, що підтверджується актами приймання-передачі від 14.04.2008р. залученими до матеріалів справи (т. 1 а.с. 38, 39).

Невід’ємною частиною договору є графік сплати лізингових платежів, яким встановлені строки сплати лізингових платежів за користування майном переданим в користування (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та пункту 3.8. договору.

Лізингові платежі за договором та порядок розрахунків сторонами погоджений у розділі 3 договору, та зокрема в силу положень п. 3.1 лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного у п. 3.8 договору (п. 3.1.1); платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (3.1.2). Загальна вартість майна згідно п. 3.2.1. складає без ПДВ – 875029,49 грн., крім того ПДВ 20% - 175005,90 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору, платежі за вказаним договором здійснюються в національній валюті.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що зобов’язання щодо сплати авансового лізингового платежу (п. 3.4 договору), який складається з відшкодування (компенсації) частини вартості майна на загальну суму –298 101,31 грн. в термін до 31.03.2008р. відповідачем виконані.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Крім того, відповідно до ст. 16 того ж закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3.8 договору передбачено корегування лізингового платежу, на дату його сплати, на зміну курсу гривні до дол. США, у разі використання іноземної валюти для придбання майна та подальшої його передачі лізингоодержувача у фінансовий лізинг. Однак позивачем в судовому засіданні не був доведений факт присутності імпортної складової у предметі лізингу, крім того, за актами приймання-передачі майна, вартість майна вказана в національній валюті.

Відповідно до положень ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування формули коригування платежу, у зв’язку із зміною курсу гривні до дол. США на день сплати лізингового платежу, оскільки договір укладено в національній валюти, вартість майна вказана в національній валюті та за умовами договору відсутній еквівалент вартості майна у дол. США.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості у зв’язку із зміною курса дол. США не узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін», згідно положень п. 1 якої формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. Отже, фактично ця сума є збитками кредитора, а не складовою лізингових платежів, вимоги по стягненню яких не заявлялися.

Оскільки, як пояснив представник позивача в судовому засіданні предмет лізингу був придбаний в грошовій одиниці гривні, то в цьому випадку у нього відсутні правові підстави для користування вище передбаченими пільгами при формуванні вільних цін з урахуванням доларового еквіваленту.

Отже, в даному випадку застосування передбаченої договором формули коригування лізингового платежу визначається колегією суддів Київського апеляційного господарського суду як збільшення частини лізингових платежів, а саме суми винагороди.

Відповідно до положень ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити правочин від свого імені за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Пунктом 3.3 договору визначена загальна сума винагороди (комісії) лізинодавцю, що становить 257584,40 грн. без ПДВ. Цим пунктом також зазначено, що вказана сума може бути збільшена у урахуванням умов пункту 3.8 договору.

Зважаючи на те, що курсова різниця між гривнею та доларом США на момент укладення договору та на момент проведення лізингових платежів, не відповідає природі винагороди як плати за комісійні послуги, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність задоволення судом попередньої інстанції частини позовних вимог.

Лізингові платежі за договором та порядок розрахунків сторонами погоджений у розділі 3 договору, та зокрема в силу положень п. 3.1 лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного у п. 3.8 договору (п. 3.1.1); платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (3.1.2).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки, не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки, наявний розрахунок заборгованості позивачем включає в себе коригування лізингових платежів відповідно на зміну курсу гривні до долара США, що не передбачено графіком лізингових платежів. Крім того, на вимогу положення п. 3.17 договору, у разі зміни лізингових платежів має бути укладена додаткова угода, чого позивачем зроблено не було. Вимоги про стягнення збитків не заявлялися.

Крім того в судове засідання 24.10.11 представником відповідача подано докази про перерахування відповідно до п. 3.1 договору коштів на сплату лізингових платежів, а саме платіжні доручення з чітким визначенням призначення платежу. Враховуючи викладене, та наявні розрахунки в матеріалах справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині стягнення 356145,61 грн. заборгованості за лізинговими платежами у зв’язку з їх повним погашенням.

Оскільки відсутність заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу № ФЛ-01-03/08-АВТ від 28.03.08 року встановлена матеріалами справи, як наслідок, відсутня підстава про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року у справі № 13/520-22/372-40/131не відповідає дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» № 992 від 24.05.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року у справі № 13/520-22/372-40/131– задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року у справі № 13/520-22/372-40/131 – скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким провадження в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, ідентифікаційний код 24934463) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна лізингова компанія” (01001, м. Київ, вул. Михайлівська 12, ідентифікаційний код 32162892) 356 145 (триста п’ятдесят шість сто сорок п’ять) грн. 61 (шістдесят одна) коп. заборгованості за лізинговими платежами припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Матеріали справи № 13/520-22/372-40/131 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 Господарсько-процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді