Постанова № 19180973, 31.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011 № 13/107-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційні скарги

Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» та Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення

господарського суду

Київської області

від

08.08.2011 року

у справі

№ 13/107-11 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом

Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до

Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», м. Тетіїв

та за зустрічним позовом

Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», м. Тетіїв

до

Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

про

визнання недійсним пункту договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.08.2011 року позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж «Тетіївтепломережа» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» 61127,53 грн. основного боргу, 19303,92 інфляційних збитків, 6059,11 грн. 3% річних, а також судові витрати. В частині стягнення 4 691,17 грн. пені відмовлено.

Зустрічний позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» задоволено. Визнано недійсним п. 7.10 договору № 06/09-892 БО-17 від 23.09.2009 року на поставку природного газу.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №06/09-852-БО-17 від 23.09.2009 року, в частині оплати за природний газ.

Щодо заявленої вимоги про стягнення пені, то в цій частині суд першої інстанції відмовив, оскільки пеню нараховано згідно п. 7.10. Договору, який в свою чергу судом визнано недійсним в порядку п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 08.08.2011 року по справі № 13/107-11 та прийняти нове, яким відмовити у стягненні інфляційних у розмірі 19303,92 грн., 3 % річних у розмірі 6059,11 грн. та пені 4 691,11 грн., як такі, що підлягають списанню на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію». Відстрочити виконання рішення суду до 31 грудня 2011 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу КП КОР «Тетіївтепломережа» посилається на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», Відповідач бере участь у процедурі погашення заборгованості.

Виконання рішення суду (без відстрочення) призведе до арешту виконавчою службою рахунків, що в свою чергу позбавить Відповідача можливості погасити свою заборгованість з застосуванням механізмів визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 13/107-11.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що прийняття рішення в частині стягнення інфляційних та 3 % річних жодним чином не суперечить положенням Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та не позбавляє Відповідача права скористатись його положеннями й після прийняття рішення.

Щодо відстрочення, то Позивач зазначає, що фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.08.2011 року по справі № 13/107-11 в частині відмови в задоволені пені та задоволення зустрічного позову та прийняти нове, яким в частині стягнення пені задовольнити, в задоволені зустрічного відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд Київської області, задовольняючи вимоги по зустрічному позову, не навів жодної обставини, з якою Закон повязує визнання правочину недійсним, чим порушив статті 203, 215, 253-255, 260 ЦК України та статтю 232 ГК України.

Так, Апелянт зазначає, що обраний спосіб нарахування неустойки не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам сторін тощо. Пункт 7.10. Договору повністю відповідає волевиявленню сторін та фундаментальному принципу свободи договору, що підтверджується діями сторін спрямованих на схвалення такого правочину (підписами та печатками сторін).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 13/107-11.

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» подало письмові доповнення до апеляційної скарги, зі змісту яких вбачається, що на виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та постанови уряду України № 894 від 08 серпня 2011 року заборгованість по пені, інфляційним та 3 % річних списана Відповідачем з бухгалтерського обліку 18.09.2011 року на підставі затвердженого Протоколу № 2 від 18.09.2011 року комісії підприємства, створеної згідно з наказом КП КОР «Тетіївтепломережа» № 26 від 01.09.2011 року, про що повідомлено Позивача 26.09.2011 року.

Щодо відмови у відстрочці виконання рішення, то господарський суд Київської області унеможливив реструктуризувати заборгованість підприємству, якому держава, з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності та прибутковості останнього, надала можливість брати участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до іншого Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

В судовому засіданні 27.092011 року оголошувалась перерва.

Від Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшли письмові пояснення в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якими останній звертає увагу суду, що заборгованість по даному спору утворилась за квітень 2010 року, а отже положення Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» щодо списання суми основного боргу по спірному правочину не застосовуються.

Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року було затверджено «Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію». Згідно п. 7 зазначеного Порядку заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованості за природний газ, спожитий ними у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання та Цивільного та Господарського кодексів України.

Заборгованість по штрафним санкціям виникла після набрання чинності вказаного вище нормативного акту, а отже в даному випадку положення щодо списання заборгованості за пеню, 3 % річних та інфляційних щодо спірних правовідносин не застосовуються.

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» заперечує проти зазначеного.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2009 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - Постачальник та Комунальним підприємством Київської міської ради «Тетіївтепломережа» - Покупець укладено Договір постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №06/09-852-БО-17, за умовами якого Продавець зобовязується передати Покупцю природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору п. 1.1. Договору /а.с. 20-26/.

Протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-квітня 2010 року Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 947 604,97 грн., що підтверджується даними актів передачі-приймання природного газу /а.с. 27-33/.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за природний газ для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій тепловою енергією проводиться Відповідачем грошовими коштами плановими платежами до 10, 20 та 30 (31) числа місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідач в порушення умов договору свої зобовязання щодо оплати природного газу виконав частково на суму 1886 477,44 грн. у звязку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 61 127,53 грн., зазначене Відповідачем не оскаржується і не спростовується.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів погашення заборгованості на спірну суму матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати та 3 % річних не являються самостійними вимогами, не є штрафними санкціям, зазначені суми в силу статті 625 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора разом з сумою боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Разом з цим, судом першої інстанції було визнано доведеною вимогу по зустрічному позову про визнання недійсним п. 7.10. Договору.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

Пунктом 7.10. Договору сторони встановили, що неустойка нараховується Постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивачем до стягнення заявлено пеню в розмірі 4691,17 грн. за період з 05.01.2011 року по 05.07.2011 року відповідно до вимог чинного законодавства.

Приймаючи рішення в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, а тому п. 7.10 Договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №06/09-892-БО-17 від 23.09.2009 р., є нікчемним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

У відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, за статтею 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Тобто за змістом статті 232 Господарського кодексу України сторонам надано можливість визначити особливий порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання.

Зазначеному судом першої інстанції, в порушення ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, не було надано належної правової оцінки, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині.

В свою чергу вимога по стягненню пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пеню в розмірі 4691,17 грн. за період з 05.01.2011 року по 05.07.2011 року нараховано у відповідності до чинного законодавства та згідно умов Договору за неналежне виконання п. 6.1. Договору.

Щодо списання інфляційних у розмірі 19303,92 грн., 3 % річних у розмірі 6059,11 грн. та пені 4 691,11 грн. на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», то постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, згідно п. 7 якого заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України. Доказів укладення відповідного договору Відповідачем до суду не подано.

Стосовно відстрочки виконання судового рішення, то вирішуючи питання відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступніть вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Тяжкий фінансовий стан не є підставою для відстрочки виконання рішення у відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі № 13/107-11 зміні, а апеляційна скарга Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 08.08.2011 року у справі № 13/107-11 змінити та викласти у наступній редакції.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Тетіївтепломережа» (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19 А; код 24879282) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 4691 (чотири тисячі шістсот девяносто одна) грн. 17 коп. пені, а також судові витрати: 47 (сорок сім) грн. 09 коп. державного мита та 12 (дванадцять) грн. 14 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені зустрічних позовних вимог відмовити.

По решті рішення господарського суду Київської області від 08.08.2011 року у справі № 13/107-11 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Тетіївтепломережа» (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А; код 24879282) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 93 (девяносто три) грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

2. Матеріали справи № 13/107-11 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя

Судді

03.11.11 (відправлено)