Постанова № 19180969, 25.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2011 № 49/125-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Суліма В.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від заявника не зявився;

від боржника не зявився;

від скаржника не зявився;

розглянувши апеляційні скарги

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 04.07.2011р.

справа №49/125-б (суддя Митрохіна А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-АРЕНА”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “КУТТЕР”

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-АРЕНА” (далі заявник) в червні 2011р року звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КУТТЕР”. Визнання майнових вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-АРЕНА” до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КУТТЕР” у сумі 43826,87 грн. Визнати відсутнє Товариство з обмеженою відповідальністю “КУТТЕР” банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича.

Постановою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. №49/125-б визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “КУТТЕР”. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОАРЕНА” кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “КУТТЕР” на загальну суму 43826,87 грн. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича. Зобовязано - ліквідатора у пятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури з метою виявлення, встановлення кредиторів відсутнього боржника та повідомлення їх (кредиторів) про визнання відсутнього боржника банкрутом. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом, найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію). Зобовязано - ліквідатора надати суду докази публікації оголошення в офіційному друкованому органі про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури протягом двох тижнів з моменту опублікування (оригінал примірника газети) . Зобовязано - ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута. Зобовязано ліквідатора у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд. Підприємницьку діяльність банкрута завершено. Строк виконання всіх грошових зобовязань слід вважати таким, що настав з 04.07.2011р. Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 04.07.2011р. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 04.07.2011р. Зобовязано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 04.07.2012р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Печерського районі міста Києва звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. у справі №49/125-б, а провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно зясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.

Крім того, апелянт зазначив, що ініціюючим кредитором не надано доказів на підтвердження, що боржник відсутній за місцезнаходженням.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. у справі №49/125-б апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Заявник письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники сторін в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 04.10.2011р. не зявилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 22.08.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. розгляд справи №49/125-б було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 25.10.2011р. вдруге не зявилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 04.10.2011р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення (постанову) місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалася, сторони не скористалися належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 25.10.2011р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно частини 7 статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до положень частини 8 статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” Якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи заявник додав оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 станом на 01.06.2011р., у якому значиться, що статус відомостей про юридичну особу відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Крім того, направлена на адресу боржника ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2011 про порушення провадження у справі про банкрутство була повернута поштовим відділенням з позначкою “за даною адресою таке підприємство не знаходиться” (наявна в матеріалах справи).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, що ініціюючим кредитором не було надано доказів на підтвердження, що боржник відсутній за місцезнаходженням.

Крім того, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва, що заявником не були дотримані вимоги ст. 7, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом” , так як не було надано доказів відсутності платоспроможності боржника, з огляду на наступне.

На доказ наявності у боржника заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-АРЕНА”, заявником було доданий до матеріалів справи рішення Господарського суду міста Києва у справі №43/208 від 11.06.2010 р., наказ Господарського суду м. Києва від 20.07.2010 №43/208, постанову про відкриття виконавчого провадження №1422/7 ВП №21273765 від 10.09.2010.

В ході проведення заходів з приводу примусового виконання судового рішення, стягнути заборгованість не виявилось можливим, про що свідчить додана до матеріалів справи постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №21273765 від 03.03.2011р.

Станом на день подання заяви до суду першої інстанції про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “КУТТЕР” банкрутом рішення та наказ Господарського суду м. Києва у справі №43/208 не виконані, заборгованість в розмірі 43826,87 грн. не погашена.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №49/125-б, доводять безспірність вимог заявника та неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором у встановлений Законом строк.

Крім того, заявник в заяві про визнання боржника банкрутом просив призначити ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_2, дата видачі та номер рішення про видачу ліцензії 08.10.2009 р. №216-50-17/3657, дата видачі ліцензії 13.10.2009р.).

Суд першої інстанції правомірно задовольнив дане клопотання заявника та призначив ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича.

Так, нормами статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не визначений порядок або особливості здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, то ліквідаційна процедура щодо відсутнього боржника здійснюється також відповідно до вимог, що передбачені розділом ІІІ Закону “Ліквідаційна процедура”.

Відповідно до частини 3 статті 23 вищезазначеного Закону ліквідатор зобовязаний опублікувати в офіційних друкованих органах відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно останнього ліквідаційної процедури. Також, з положень частини 5 статті 52 Закону вбачається, що на ліквідатора боржника покладені обовязки щодо виявлення, встановлення кредиторів відсутнього боржника та повідомлення їх (кредиторів) про визнання відсутнього боржника банкрутом, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. у справі №49/125-б - залишити без змін.

3. Матеріали справи №49/125-б повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді