Постанова № 19180963, 31.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011 № 37/173

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гаврилюка О.М.

суддів:

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 дов. від 01.11.2010 року № КБ-2010/11/01

від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 30.12.2010 року № 7Д-08

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Курганський бройлер” на рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року

у справі № 37/173 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Курганський бройлер”, с. Пятигірське Балаклійського району Харківської області

до Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго”, м. Київ

про стягнення 677295 грн. 34 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Курганський бройлер” з позовом до Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго” про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, завданих внаслідок прострочення терміну повернення передплати за договором, у розмірі 552153 грн. 77 коп. та 3% річних від простроченої суми неповерненої передплати за Договором у розмірі 125141 грн. 57 коп.

Рішенням від 04.07.2011 року господарський суд м. Києва у позові відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Курганський бройлер” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року по справі № 37/173 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 37/173 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засідання 31.10.2011 року представник позивача підтримувала вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2009 року у справі №41/168 за позовом ТОВ „Курганський бройлер” до ЗАТ „Укргаз-Енерго” про стягнення 1653154 грн. 99 коп. заборгованості за договором постачання природного газу від 28.11.2007 року № 105/77/Т-8 встановлено, що за вказаним договором відповідач, як постачальник зобовязався передати, а позивач, як покупець, прийняти та оплатити природний газ в обсязі 11100 000,0 куб.м. за протягом періоду з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року.

Вказаним рішенням, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2009 року, позов задоволено повністю, стягнуто з ЗАТ „Укргаз-Енерго” на користь ТОВ „Курганський бройлер” 1653154 грн. 99 коп. передплати, 16531 грн. 55 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов, суд, керуючись статтями 526, 527, 599 Цивільного кодексу України та статтями 193, 265 Господарського кодексу України, дійшов висновку про порушення відповідачем строків виконання зобовязань за договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вимога позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у період з 04.10.2008 року по 12.04.2011 року мотивована безпідставним користуванням відповідачем грошовими коштами позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, платіжного доручення №2046 від 13.04.2011 року на суму 1669804 грн. 54 коп., вищезазначене рішення суду виконано відповідачем в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту майнового права, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не є самостійними, а являють собою невідємну частину основного боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення основного боргу з урахуванням строків позовної давності.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 28.03.2006 року у справі №2-4/1319-2004, яка доведена до відома господарських судів Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.10.2006 року №01-8/2358 для використання в роботі, діюче законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі, передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що підставою для відшкодування інфляційних втрат та сплати трьох процентів річних послугував не факт заподіяння шкоди, а наявність порушення зобовязання за договором та застосування до сторони встановленої актами цивільного законодавства відповідальності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом невірно ототожнено зобовязання з поставки природного газу, яке виникає з договору поставки природного газу від 28.11.2007 року № 105/77/Т-08, та зобовязання з повернення авансу, яке виникло внаслідок ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 ЦК України та факт виникнення якого встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2009 року у справі №41/168. Перше з них є майновим, а друге грошовим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Колегія суддів перевірила розрахунок інфляційних втрат у розмірі 552 153 грн. 77 коп. та 3% річних у розмірі 125141 грн. 57 коп.за період з 04.10.2008 року по 12.04.2011 року, зроблений позивачем, та вважає його правильним.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи те, що місцевий господарський суд прийшов до висновку, який не базується на обставинах справи (зобовязання з повернення авансу є негрошовим), та місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 2 ст. 530, ст. 625, ч. 2 ст. 693 ЦК України), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, прийняте господарським судом м. Києва 04.07.2011 року по справі № 37/173 підлягає скасуванню повністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю. Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Курганський бройлер” на рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року по справі № 37/173 задовольнити.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року по справі № 37/173 скасувати повністю.

3.Прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю.

4.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 34003224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Курганський бройлер” (місцезнаходження: 64514, м. Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Пятигірське, вул. Першотравнева, 1; поштова адреса: 61172, м. Харків, вул. Роганська, 145, ідентифікаційний код 30773272) інфляційні втрати, завдані внаслідок прострочення терміну повернення передплати за договором, у розмірі 552153 (пятсот пятдесят дві тисячі сто пятдесят три) грн. 77 коп. та 3% річних від простроченої суми неповерненої передплати за договором у розмірі 125141 (сто двадцять пять тисяч сто сорок одна) грн. 57 коп., 6772 (шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 95 коп. державного мита за позовної заяви, 3386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 48 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видачу виконавчих документів доручити господарському суду м. Києва.

6.Матеріали справи № 37/173 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__03.11.2011 р.__

Головуючий суддя

Судді