Постанова № 19180877, 01.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2011                                                                                           № 37/209

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

від позивача – Желінська Т.М.

від відповідача – Ященко О.І.

від третьої особи -1 – не з’явився.

від третьої особи -2 – не з’явився.

від третьої особи -3 – Макарчук Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції

на рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2011 року.

у справі № 37/209 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції

до Державного підприємства «Вугілля України»

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат»

2) Державне підприємство «Шахтарськантрацит»

3)Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця»в особі залізничної станції «Трипілля-Дніпровське»

про стягнення 17594,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого структурного підрозділу Трипільська теплова електростанція (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вулиця Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) 5 052 (п’ять тисяч п’ятдесят дві) грн. 72 коп. збитків, 50 (п’ятдесят) грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 67 (шістдесят сім) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач надав суду першої інстанції всі необхідні розрахунки та докази оплати залізниці витрат по виправленню комерційного браку, які не передбачені умовами договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 11.10.2011 року.

В судове засідання 11.10.2011 року представники позивача, відповідача та третіх осіб не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.11.2011 року та зобов’язано позивача надати докази прибуття вагонів для видачі вантажу в строк відмінний від строків визначених в накладних та вказаних в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, вимоги даної ухвали виконати у строк не пізніше 31.10.2011 року

В судове засідання 01.11.2011 року представники третьої особи-1 та третьої особи-2 не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третьої особи-1 та третьої особи-2 враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-3, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», яке було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Центренерго», (покупець) та Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, згідно з яким постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

Базові умови поставки сторонами погоджені у розділі 2, де згідно з п. 2.3 договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. визначено, що датою виконання зобов’язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі.

В силу положень договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. (п. 3.2.4) постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Відповідно до п. 3.1.2 договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.

При виконанні договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., здійснюючи поставку вугілля, було допущено нерівномірне завантаження вугілля, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції додаткових витрат, які заявляються до стягнення з відповідача як понесені збитки.

Відповідно до п. 5.1 договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту, яка надається залізниці відправником разом із вантажем.

Відповідно до п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Позивач пояснив суду, що за договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.10 р. на адресу вантажоотримувача – Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільська ТЕС у листопаді 2010 р. та у січні 2011 р. за залізничними накладними № 48108305, № 48108311, № 48108279 та № 52956732 надійшли вагони з вугіллям № 64579725, № 67662536, № 66107442 та № 65491375.

При перевірці маси вантажу вищезазначених вагонів на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол» було здійснено зважування на тензометричних вагах вагонів та виявлено нерівномірне їх завантаження, про що було складено акти загальної форми № 1462 від 16.11.2010 р., № 1 від 05.01.2011 р., № 9 від 01.2011 р. та № 10 від 09.01.2011 р.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають залізничні станції. Дана норма кореспондується із п. 1 Правил складання актів, які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. № 567/6855.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, якими згідно Статуту залізниць України є накладні та інші документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Відповідно до п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 р. № 644, остаточні розрахунки між залізницею та одержувачем за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

З одержувача вантажу –ПАТ «Центренерго» в особі ВСП Трипільська ТЕС технологічним центром з обробленням перевізних документів (Тех.ПД –1) було стягнуто кошти за додаткові послуги щодо усунення нерівномірного завантаження вагонів № 64579725, № 67662536,№ 66107442 та № 65491375 за актами загальної форми № 1462 від 16.11.10 р., № 1 від 05.01.11 р., № 9 від 01.11 р. та № 10 від 09.01.11 р., що підтверджується накопичувальними картками № 10010034 та № 11010041 та переліками 1001 і 1101 у розмірі 17594,88 грн.

ПАТ «Центренерго» в особі ВСП Трипільська ТЕС звернулось до ДП «Вугілля України» з претензією (вихідний № 10-1234 від 28.02.11 р.) з проханням сплатити 17594,88 грн. витрат по виправленню комерційного браку, однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та реагування.

За таких обставин ПАТ «Центренерго» в особі СВП Трипільська ТЕС звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення суми збитків у розмірі 17594,88 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Згідно зі ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань, в тому числі щодо дотримання п. 3.1.2 договору поставки вугілля № 01-10/1-Ен від 01.02.2010 р. та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення.

Згідно з п. 24. Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п. 114. Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Згідно з п. 4. Правил приймання вантажів до перевезення залізницею, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

У відповідності до пунктів 5. та 6. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. № 165/3458, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, яким згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Як вбачається з матеріалів даної справи, за залізничною накладною № 52956732 було здійснено перевезення вантажу вагоном № 65491375.

12.11.2010 року вагон був затриманий на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол»на зазначений вагон акт загальної форми № 5850Т.

Після виправлення залізницею несправності був складений акт загальної форми № 1462 від 16.11.2010 року для стягнення понесених затрат залізницею, який складаються після закінчення всіх робіт залізницею, та після нарахування платежів за виправлення комерційного браку. Акт містить номер вагону та номер досилочної накладної. Цей акт зазначається у накопичувальній картці як підстава додаткових нарахувань, проведених залізницею при доставці вагону.

Відповідно до правил видачі вантажів (зареєстровано в Мін'юсті України 24 листопада 2000 р. за № 862/5083 ) п. 35 остаточний розрахунок за перевезення провадиться за основною накладною.

В досилочній накладній № 47096622 зроблена відмітка станції Трипілля - Дніпровське про прибуття вагону № 65491375 18 листопада 2010 року.

За залізничною накладною № 48108279 було здійснено перевезення вантажу вагоном № 66107442. Під час перевезення вантажу на станції Нижньодніпровськ вузол було виявлено нерівномірне завантаження вантажем та складено акт загальної форми 0077Т на затримку вагонів для викладення обставини, що зумовили затримку вагону, про що зроблено відмітка у залізничній накладній відповідно до вимог Правил обчислення термінів доставки вантажів (п.2.9).

Після виправлення залізницею несправності був складений акт загальної форми № 1 від 05.01.2011 року для стягнення понесених затрат залізницею, який складаються після закінчення всіх робіт залізницею, та після нарахування платежів за виправлення комерційного браку. Вони містять номер вагону та номер досилочної накладної. Цей акт зазначається у накопичувальній картці як підстава додаткових нарахувань, проведених залізницею при доставці вагону.

В досилочній накладній № 47097972 зроблена відмітка станцією Трипілля - Дніпровське про прибуття вагону 66107442 08 січня 2011 року.

За залізничною накладною № 48108305 було здійснено перевезення вантажу вагоном № 64579725 Під час перевезення вантажу на станції Нижньодніпровськ вузол було виявлено нерівномірне завантаження вантажем та складено акт загальної форми 97 від 04.01.2011 р. на затримку вагонів для викладення обставини, що зумовили затримку вагону, про що зроблено відмітка у залізничній накладній відповідно до вимог Правил обчислення термінів доставки вантажів (п.2.9). Після виправлення залізницею несправності був складений акт загальної форми № 9 від 09.01.2011 р. для стягнення понесених затрат залізницею, який складається після закінчення всіх робіт залізницею, та після нарахування платежів за виправлення комерційного браку. Акт загальної форми № 9 від 09.01.11 р. містить номер вагону та номер досилочної накладної. Цей акт зазначається у накопичувальній картці як підстава додаткових нарахувань, проведених залізницею при доставці вагону.

В досилочній накладній зроблена відмітка станцією зроблена відмітка станцією, Трипілля - Дніпровське про прибуття вагону № 64579725 11 січня 2011 року.

За залізничною накладною № 48108311 було здійснено перевезення вантажу вагоном № 67662536 у період з 03.01.2011 р. до 11.01.2011 р., про що свідчать штампи залізниці у графі 7 «Календарні штемпелі». Під час перевезення вантажу 09.01.2011 р. було складено на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол»на зазначений вагон акт загальної форми № 10.

Позивач надав суду на підтвердження усунення нерівномірного завантаження у вагоні № 67662536 акт загальної форми № 10 від 09.01.2011 р., в якому зазначена залізнична накладна № 48108311.

Акти загальної форми, які складені для стягнення затрат, складаються після закінчення всіх робіт залізницею, та після нарахування платежів за виправлення комерційного браку. Вони містять номер вагону та номер накладної, за якою він був відправлений, оскільки відповідно Статуту весь облік на залізниці ведеться повагонно. Цей акт зазначається у накопичувальній картці як підстава додаткових нарахувань, проведених залізницею при доставці вагону.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, оскільки позивачем належним чином доведено обґрунтованість позовних вимог, а тому останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2011 року у справі № 37/209 змінити та викласти в наступній редакції

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого структурного підрозділу Трипільська теплова електростанція (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вулиця Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) 17594 (сімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 88 коп. збитків, 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого структурного підрозділу Трипільська теплова електростанція (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вулиця Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) 62,71 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва

4. Справу № 37/209 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.11.11 (відправлено)