Постанова № 19180826, 02.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2011 № 61/235

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 01 від 14.07.2010 року

від відповідача: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуПриватного підприємства «Сигма»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року

у справі № 61/235 (суддя Івченко А. М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Феррум»

до Приватного підприємства «Сигма»

простягнення боргу 515042,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення основного боргу в сумі 434920 грн. за договором позики № 12/02/09 від 12.02.2009 року, 3 % річних в сумі 17309,81 грн. та збитків від інфляції в сумі 62812,93 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року, повний текст якого підписаний 01.07.2011 року, у справі № 61/235 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобовязання по поверненню наданої за умовами спірного договору позики.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Приватне підприємство «Сигма» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року у справі №61/235 скасувати повністю та припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що право вимоги за спірним договором позивач передав ТОВ «Компанія Ауріс» за договором про відступлення права вимоги від 27.07.2009 року, про що відповідача було повідомлено повідомленням про відступлення права вимоги від 29.07.2009 року, з огляду на що позивач не є особою, яка має право вимагати повернення їй спірних коштів.

Розпорядженням Керівника апарату від 12.09.2011 року № 01-24/571 в звязку з перебуванням судді доповідача у справі Шипка В. В. на лікарняному та відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 61/235.

Згідно з Протоколом розподілу справи між суддями від 12.09.2011 року справу № 61/235 призначено судді доповідачу Калатай Н. Ф.

Ухвалою від 13.09.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Синиця О. Ф. розгляд справи призначено на 05.10.2011 року.

Розгляд справи відкладався. Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

12.02.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Сигма», правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали договір позики № 12/02/09 (далі Договір), за умовами якого позивач надає відповідачу безпроцентну позику, а відповідач зобовязується повернути позику у визначений Договором термін.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що розмір позики за Договором становить 700000 грн.

Згідно п. 3.1 Договору позивач надає позику відповідачу протягом 5-ти днів після підписання сторонами Договору у розмірі всієї суми або частково протягом 90 днів.

Позика надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі всієї суми або частково протягом 90 днів (п.3.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти (позику) в сумі 453920 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку позивача від 12.02.2009 року, 19.02.2009 року, 27.03.2009 року, 31.03.2009 року, 01.04.2009 року, 02.04.2009 року, 06.04.2009 року, 08.04.2009 року, 09.04.2009 року, 17.04.2009 року, 27.04.2009 року, 30.04.2009 року (а.с. 73-82). Факт отримання зазначених коштів відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.4.1 Договору, термін позики визначається з моменту набуття чинності Договором і діє до 31.12.2009 року.

В пункті 5.1 Договору сторонами погоджено, що позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позивача.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач свій обовязок по поверненню позики виконав частково, перерахувавши позивачу 23.02.2009 року кошти в сумі 19000 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписки з банківського рахунку позивача та листом відповідача № 23/02-09 від 23.02.2009 року (а.с. 83-84).

З огляду на вказані обставини, неповернутими за Договором залишились кошти в сумі 434920 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобовязання з повернення відповідачем позивачу позики в сумі 434920 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 434920 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, посилань відповідача на те, що право вимоги за спірним договором позивач передав ТОВ «Компанія Ауріс» за договором про відступлення права вимоги від 27.07.2009 року, про що відповідача було повідомлено повідомленням про відступлення права вимоги від 29.07.2009 року, з огляду на що позивач не є особою, яка має право вимагати повернення їй спірних коштів, слід зазначити наступне.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи долучено копію договору про відступлення права вимоги від 27.07.2009 року, укладеного між ТОВ «ВП Сигма», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Компанія Ауріс».

Позивач проти укладення зазначеного договору уступки права вимоги заперечує.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення договору про відступлення права вимоги від 27.07.2009 року має бути підтверджений оригіналом такого додатку.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи не містять оригіналу зазначеного договору, в той час як позивач проти його укладення заперечує.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність факту укладення ТОВ «ВП Сигма», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Компанія Ауріс» договору про відступлення права вимоги від 27.07.2009 року.

Отже, посилання відповідача на перехід права вимоги за Договором від позивача до ТОВ «Компанія Ауріс» не підтверджується наявними в матеріалах справи належними документальними доказами.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 17309,81 грн. та збитків від інфляції в сумі 62812,93 грн. слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги в цій частині в повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 17309,81 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 17309,81 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Проте, вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 62812,93 грн. підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що у період з квітня по липень 2010 року інфляційні нарахування мали відємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 N 519, та у Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 N 265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це - зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. (на відміну від інфляція зростання)

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом послідовного множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Ланцюговий спосіб розрахунку інфляційних, запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 55386,71 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року у справі № 61/235 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 434920 грн., 3 % річних в сумі 17309,81 грн. та збитки від інфляції в сумі 55386,71 грн. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного підприємства «Сигма» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сигма» на рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року у справі № 61/235 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року у справі № 61/235 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року у справі № 61/235 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сігма» (01032, м. Київ, вул. Либідська, буд.1, літера А, ідентифікаційний код 30179160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Феррум» (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Саксаганський район, просп. Дзержинського, буд. 36; ідентифікаційний код 34684807) основний борг в сумі 434920 (чотириста тридцять чотири тисячі девятсот двадцять) грн., 3 % річних в сумі 17309 (сімнадцять тисяч триста девять) грн. 81 коп., збитки від інфляції в сумі 55386 (пятдесят пять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 71 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5076 (пять тисяч сімдесят шість) грн. 16 коп. та 232 (двісті тридцять дві) грн. 60 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили»

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 61/235.

Головуючий суддя

Судді