Постанова № 19180802, 27.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2011 № 9/131

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гаврилюка О.М.

суддів:

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 дов. від 30.09.2011 року № 331

від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 04.01.2011 року № 1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖЕК-107” на рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2011 року

у справі № 9/131 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖЕК-107”, м. Київ

про стягнення заборгованості 126741 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖЕК-107” про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу 119584 грн. 90 коп., інфляційних втрат 4173 грн. 11 коп., пені 2499 грн. 91 коп., 3% річних 483 грн. 85 коп., всього 126741 грн. 77 коп.

Рішенням від 09.08.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково. Провадження у справі в частині стягнення 59307 грон. 02 коп. припинив. Стягнув з ТОВ „ЖЕК-107” з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем на користь ПАТ „АК „Київводоканал” 60277 грн. 88 коп. основного боргу, 1176 грн. 38 коп. пені, 227 грн. 68 коп. 3% річних, 1947 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 636 коп. державного мита, 118 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „ЖЕК-107” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2011 року по справі № 9/131 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60277 грн. 88 коп. основного боргу, пені, 3% річних та прийняти в цій частині рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5698 грн. 62 коп. основного боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 9/131 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 27.10.2011 року представник відповідача підтримувала вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано частково та прийнято нове рішення про відмову в позові в цій частині, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 02.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія “Київводоканал”) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЖЕК-107” (абонент) було укладено договір № 05719/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобовязався постачати абоненту питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

Кількість поданої води згідно п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору, передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення обємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. п. 2.2.2, 2.2.3 встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У відповідності до п. 7.1 договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

За правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору з надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобовязувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обовязками. На виконавця покладено обовязок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобовязаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 ЦК України зазначив, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наданих актів про зняття показань з приладу обліку, вбачається, що заявлені позивачем вимоги стосуються фактичної оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих у період з 01.01.2011 року по 01.05.2011 року, які надані за твердженням позивача на загальну суму 150735 грн. 66 коп., а оплачені відповідачем на суму 31150 грн. 76 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач визнав борг в сумі 5698 грн. 62 грн. за надані послуги з холодного водопостачання та водовідведення, та заперечив проти вимог про стягнення з нього боргу за послуги з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання у сумі 54 579 грн. 26 коп.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами виник спір з оплати послуг за постачання питної води, що йде на підігрів та відповідно стоки питної води, що йде на підігрів, стягнення яких відповідач вважає безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу з оплати послуг водопостачання є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання.

Статтею 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Підпунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до вимог п. 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року, які набули чинності з жовтня 2008 року, вказано, що розрахунки за спожиту питну воду здійснюються на підставі показників засобів обліку.

Підпунктом 2.1.4 договору регламентовано, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Відповідно до п. 3.14 Правил № 190, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку що позовні вимоги позивача про стягнення вартості води використаної для потреб гарячого водопостачанню не підлягають до задоволення, оскільки згідно п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на підставі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється субєктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідач заперечує знаходження на його балансі теплових пунктів (котелень) для підігріву води, таких доказів не представлено суду і позивачем.

Факт відсутності пунктів (котелень) для підігріву води на балансі відповідача був встановлений в межах проваджень по справам № 35/46 та № 42/229-64/28, та відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

Відповідно до положень ст. 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити таку енергію. Тобто гаряча та підігріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник електроенергії.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наданих актів про зняття показань з приладу обліку платіжних вимог-доручень та розшифровок рахунків відповідача) позивачем за період з 01.01.2011 року по 01.05.2011 року було надано відповідачеві послуг з водопостачання на загальну суму 150735 грн. 66 коп.

На підтвердження часткового погашення заборгованості перед позивачем, відповідачем до матеріалів справи додано платіжні доручення за січень 2011 року на загальну суму 26829 грн. 44 коп., платіжні доручення за лютий 2011 року на загальну суму 22619 грн. 27 коп., платіжні доручення за березень 2011 року на загальну суму 23730 грн. 13 коп., платіжні доручення за квітень 2011 року на загальну суму 12977 грн. 56 коп., що разом становить 86156 грн. 40 коп. Крім того, відповідачем також надано копії листів Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації відділу, щодо субсидій та пільг наданих відповідачу на загальну суму 4301 грн. 38 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем надано відповідні докази, що підтверджують погашення ним заборгованості перед позивачем на суму 90457 грн. 78 коп.

З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд дійшов висновку, що таким чином розмір непогашеної заборгованості становить 60 277 грн. 88 коп. основного боргу.

Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ПАТ „АК „Водоканал” про стягнення вартості гарячого водопостачання (код 1-50463) у розмірі 54579 грн. 26 коп. підлягають задоволенню, оскільки між сторонами по справі відсутні договірні відносини щодо здійснення постачання холодної води, що йде на підігрів, а така вода споживається виробником гарячої води.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти за вирахуванням вартості питної води, що йде на підігрів, а саме 5698 грн. 22 коп. (60277 грн. 88 коп. 54579 грн. 26 коп.).

В цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Оскільки заборгованість у розмірі 5698 грн. 22 коп. виникла за період квітня 2011 року, а оплата мала б здійснюватися в наступному місяці, тобто в травні, а розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за травень відсутній, то в задоволенні позовних вимог про стягнення 2499 грн. 91 коп. пені, 483 грн. 85 коп. 3% річних, 4173 грн. 11 коп. інфляційних втрат має бути відмовлено.

А рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 1176 грн. 38 коп. пені, 227 грн. 68 коп. 3% річних та 1947 грн. 74 коп. інфляційних втрат підлягає скасуванню.

В той же час п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у таких випадках як спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи це, з загальної суми наданих позивачем за період 01.01.2011 року по 01.05.2011 року 150735 грн. 66 коп. необхідно відняти оплачені відповідачем послуги на суму 90457 грн. 78 коп. За таких обставин, спірною сумою, яку просить стягнути позивач залишається 60277 грн. 88 коп., а сума боргу зі спірних 119584 грн. 90 коп., яка погашена відповідачем становить 59307 грн. 02 коп.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження по справі № 9/131 в частині 59307 грн. 02 коп. основного боргу, у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через погашення боргу в цій частині відповідачем у справі.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи те, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи (щодо недоведення факту неперебування бойлерів на балансі відповідача), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, прийняте господарським судом м. Києва 09.08.2011 року по справі № 9/131 підлягає скасуванню частково.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов є обґрунтованим та має бути задоволений лише в частині стягнення 5698 грн. 62 коп. основного боргу, а в іншій частині позову про стягнення 54579 грн. 26 коп. основного боргу, 2499 грн. 91 коп. пені, 483 грн. 85 коп. 3% річних, 4173 грн. 11 коп. інфляційних втрат має бути відмовлено, в частині позову про стягнення 59307 грн. 02 коп. основного боргу провадження підлягає припинення. Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню повністю (в частині скасування рішення).

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖЕК-107” на рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2011 року по справі № 9/131 задовольнити.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2011 року по справі № 9/131 скасувати в частині стягнення 54579 грн. 26 коп. основного боргу, 1176 грн. 38 коп. пені, 227 грн. 68 коп. 3% річних та 1947 грн. 74 коп. інфляційних втрат та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

3.В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2011 року по справі № 9/131 залишити без змін.

4.Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖЕК-107” (03191, м.Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 8, ідентифікаційний код 21687515) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суми основного боргу в розмірі 5698 (пять тисяч шістсот девяносто вісім) грн. 62 коп., 56 (пятдесят шість) грн. 99 коп. державного мита та 10 (десять) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову про стягнення 54579 грн. 26 коп. основного боргу, 2499 грн. 91 коп. пені, 483 грн. 85 коп. 3% річних, 4173 грн. 11 коп. інфляційних відмовити.

В частині стягнення 59307 грн. 02 коп. основного боргу провадження у справі припинити.”.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖЕК-107” (03191, м.Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 8, ідентифікаційний код 21687515) 289 грн. 66 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.Видачу виконавчих документів доручити господарському суду м. Києва.

6.Матеріали справи № 55/371 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний_31.10.2011 р.__

Головуючий суддя

Судді