Постанова № 19180808, 27.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2011                                                                                           № 17/055-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.10.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке»на рішення господарського суду Київської області від 24.06.2011року

по справі № 17/055-11 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області

до          державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке»

про          стягнення 227 136,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2011 року у справі №17/055-11 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» на розподільчий рахунок № 33111331700179 в Головному управлінні Державного казначейства України в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 23569547, отримувач: Дослідницька сільська рада Київської області, по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» 227136 грн. збитків. Стягнуто з Державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» на користь Державного бюджету України 2227,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.06.2011 року у справі № 17/055-11 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2011 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

В судових засіданнях 26.09.2011 року та 20.10.2011 року під час розгляду справи №17/055-11 апеляційним господарським судом оголошувались перерви.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях та надавав свої пояснення, просив рішення господарського суду Київської області від 24.06.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» - без задоволення.

Представники відповідача приймали участь в судових засіданнях та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 24.06.2011 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011 року Державною екологічною інспекцією в Київській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства державним житлово-експлуатаційним підприємством «Дослідницьке» та складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.03.2011 року, яким встановлено, що державним житлово-експлуатаційним підприємством «Дослідницьке» за період з 21.05.2009 року по 21.03.2011року здійснювалося самовільне водокористування без спеціального дозволу, що суперечить статтям 44, 49, 50 Водного кодексу України, а також ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (а.с. 13-14).

Згідно з виданою відповідачем довідки від 21.03.2011 року за період з 21.05.2009 року по 21.03.2011 року державним житлово-експлуатаційним підприємством «Дослідницьке» видобуто 225 900 м3 води, зокрема: 39 000 м3 води за період з 21.05.2009 року по 24.08.2009року, 186 900 м3 води за період з 25.08.2009 року по 21.03.2011 року (а.с. 19).

Крім того, 21.03.2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області винесено припис № 211 державному житлово-експлуатаційному підприємству «Дослідницьке» та вказано, що дозвіл на спецводокористування необхідно отримати протягом 30 днів, до 20.04.2011 року (а.с. 15).

Разом з цим, постановою Державної екологічної інспекції у Київській області про накладення адміністративного стягнення № 000305 від 21.03.2011 року на директора відповідача – Дядинюка Сергія Петровича накладено адміністративне стягнення у розмірі 85,00 грн. за порушення ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.110 Водного кодексу України (а.с. 17).

Відносини в галузі охорони використання природного ресурсу води регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Нормами статті 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об’єктів місцевого значення.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов’язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому, як норми Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», так і зазначені методики оперують поняттям «винної особи», що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

З огляду на дане, позивачем розраховано збитки, завдані самовільним водокористуванням, за період з 21.05.2009 року по 25.08.2009 року в сумі 1173,90 грн., а за період з 25.08.2009 року по 21.03.2011 року в сумі 225962,10 грн. При цьому, розрахунки здійснювались на підставі Методики № 37 (формула № 12: Зс.б. = W х Тар) та Методики №389 (формула № 23: Зсам = 100 х W х Тар).

При прийняття оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність вини відповідача у порушенні вимог чинного природоохоронного законодавства є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Втім, колегія суддів не може визнати даний висновок таким, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, оскільки рішення суду не містить дослідження обґрунтованості розмірів заявлених до стягнення сум. Як зазначалось вище, при здійсненні розрахунків позивач керувався як Методикою № 37, так і Методикою № 389. Однак, положення Методики № 37 судом взагалі не застосовані під час вирішення спору, що свідчить про те, що перевірка заявлених до стягнення сум за період з 21.05.2009 року по 25.08.2009 року не здійснювалась. Не містять таких відомостей і матеріали справи, зокрема акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.03.2010 року на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Окрім цього, з 25.08.2009 року набрала чинності Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389. Цим же наказом був визнаний таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року №37 «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів».

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

-          забруднення водних об’єктів, у тому числі пов’язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об’єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

-          забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Пунктом 9.1 Методики встановлено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м.) здійснюється за формулою: 3 сам = W * Тар*100, де, W - об’єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м., Тар – норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб’єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Як вбачається з клопотання про погодження умов та отримання дозволу на спеціальне водокористування для діючих промислових, комунальних транспортних та інших організацій, наданого державним житлово-експлуатаційним підприємством «Дослідницьке», всі свердловини, що ним використовуються мають глибину більше 20 м., зазначене також підтверджується копіями паспортів бурових свердловин, що перебувають у користуванні відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з доводами позивача про необхідність застосування Методики №389 при розрахунку розміру шкоди, заподіяної самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки, виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання відземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих озник, як забружнення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389.

Крім того, позивачем не спростовано факти забору відповідачем прісних підземних вод із двох підземних свердловин глибиною більше 20 м. в період з 21.05.2009 року по 21.03.2011 року, що з огляду на дію нормативного застереження, передбаченого п. 9.1 Методики № 389, також виключає можливість її застосування при визначенні розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 10.05.2011 року № 12/2265, від 31.08.2011 року № 50/40, від 19.09.2011 року №2/149-10.

З огляду на вищезазначене судова колегія непогоджуєтьсяз висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем розміру шкоди, яка завдана відповідачем державі внаслідок самовільного видобування води (без спеціального дозволу) на підставі п.9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, оскільки дана Методика не стосується спірних правовідносин та не підлягає застосуванню у даному випадку.

Також колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено той факт, що відповідач вжив всі належні заходи для того, щоб отримати вказаний дозвіл на користування надрами, що виключає наявність вини відповідача у несвоєчасному отриманні вказаного дозволу.

Так, 11.02.2009р. відповідач звернувся із заявою та необхідними документами до Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області про видачу дозволу на спец використання. 31.08.2009 року відповідачем повторно були направлені до Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області відповідні матеріали погодження індивідуальних технологічних нормативів використання питної води, для отримання дозволу на спецводокористування.

Крім того, Національним агенством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів розглянуто матеріали відповідача від 20.07.2009 року № 112 та погоджені поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води на 1 рік: з 21.08.2009 року по 21.08.2010 року (а.с. 35-37).

В судовому засіданні оглянуто оригінал дозволу на спеціальне водокристування, який видано державному житлово-експлуатаційному підприємству «Дослідницьке» 27.07.2011року за № 202/13, копію якого долучено до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 24.06.2011 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові Державної екологічної інспекції в Київській області до державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел у сумі 227136,00 грн. відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» на рішення господарського суду Київської області від 24.06.2011 року по справі № 17/055-11 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 24.06.2011 року у справі №17/055-11 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові Державної екологічної інспекції в Київській області до державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке»про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел у сумі 227136,00 грн. відмовити повністю.

3.          Матеріали справи №17/055-11 повернути до господарському суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді