Постанова № 19180788, 31.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011                                                                                           № 52/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 31.10.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року,

у справі           № 52/241 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом          заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі державного агентство земельних ресурсів України

до          1.           Київської міської ради

          2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

          3.          Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика»

про          визнання недійсним рішення та договорів оренди земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі державного агентство земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.08.2011 року сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Київська овочева фабрика» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повістю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач 3 зазначив, що рішення місцевого господарського суду по справі № 52/241 було прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 21.09.2011 року, 19.10.2011 року та 31.10.2011 року представники сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали подану апеляційну скаргу у повному обсязі з доводами викладеними в ній. Вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представники скаржника просили апеляційний господарський суд вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор у судових засіданнях 21.09.2011 року, 05.10.2011 року, 19.10.2011 року та 31.10.2011 року, представник державного агентство земельних ресурсів України у судових засіданнях 19.10.2011 року та 31.10.2011 року та представник Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судовому засіданні 19.10.2011 року надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року залишити без змін.

Представники Київської міської ради у судових засіданнях 21.09.2011 року, 05.10.2011 року, 19.10.2011 року та 31.10.2011 року також надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали подану сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» апеляційну скаргу з доводами викладеними в ній та просили апеляційний господарський суд, скаргу задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та у позові відмовити.

Представники Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання 31.10.2011 року не з’явились про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін що з’явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст.75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, участь представників відповідача 2 у судовому засіданні 31.10.2011 року, судом обов’язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. До того ж, представник Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) був присутнім у судовому засіданні 19.10.2011 року та надав суду свої пояснення по справі, які колегією суддів прийняті до уваги. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1140/2550 передано сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика», за умови виконання пункту 2 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 59,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд за рахунок частини земель, право користування якими оформлено відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.97 року № 1282 «Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі» та посвідчено державними актами на право постійного користування землею від 08.09.1997 року № 79-4-00010, від 08.09.1997 року № 79-4-00009, від 08.09.1997 року № 79-4-00007, від 08.09.1997 року № 79-4-00008, у тому числі: ділянки загальною площею 26,43 га (ділянка № 1 - площею 4,82 га, ділянка № 3 - площею 21,61 га) - в урочищі Китаєво; ділянку № 2 площею 9,50 га - в урочищі Болгарське; ділянку № 4 площею 23,13 га - в урочищі Самбурки.

Відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради № 1140/2550 від 28.12.2004 року припинено Інституту садівництва Української академії аграрних наук право користування земельними ділянками загальною площею 71, 45 га, право користування якими оформлено відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.1997 року № 1282 «Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі» (лист-згода від 01.12.2004 року № 671), та повернуто до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державні акти на право постійного користування землею від 08.09.1997 року № 79-4-00010, від 08.09.1997 року № 79-4-00009, від 08.09.1997 року № 79-4-00007, від 08.09.1997 року № 79-4-00008, земельні ділянки загальною площею 12,39 га віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатам аукціону, проведеного у м. Києві 10 березня 2005 року на товарній біржі «Центральна» (Протокол №2 проведення аукціону, звіт про проведення аукціону на товарній біржі «Центральна» від 10.03.2005 року) сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» на підставі договору купівлі-продажу будівлі складу №10/03-2 від 18.03.2005 року у Державного підприємства дослідного господарства «Новосілки» Інституту садівництва УААН в урочищі Самбурки Голосіївського району м. Києва по вул. Ягідна, 60 (літера «Е») було придбано у власність об’єкт нерухомого майна, а саме будівля складу загальною площею 488,4 кв.м. На підставі рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2005 року по справі № 21/608, зазначений договір купівлі-продажу будівлі складу був визнаний дійсним та зобов’язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна провести відповідну реєстрацію права приватної власності сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика». 22 листопада 2005 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на підставі зазначеного договору купівлі-продажу будівлі складу № 10/03-2 від 18.03.2005 року, зареєстрованого на товарній біржі «Центральна» 18.03.2005 року та вищенаведеного рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2005 року по справі № 21/608 було зареєстровано право власності сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» на вищенаведену будівлю складу площею 488,4 кв.м.

Крім того, сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» у 2005 році було придбано у Державного підприємства дослідного господарства «Новосілки» Інституту садівництва УААН відповідно до Постанови Президії Української академії аграрних наук від 24.02.2005 року (Протокол № 2) на підставі договору купівлі-продажу селекційно-генетичних та маточних насаджень від 18.03.2005 року, зареєстрованого на товарній біржі «Центральна» 18.03.2005 року, укладеного по результатам аукціону, проведеного товарною біржею «Центральна» 10.03.2005 року (Протокол №1 проведення аукціону, звіт про проведення аукціону на товарній біржі «Центральна» від 10.05.2005 року) селекційно-генетичні та маточні насадження (абрикос, алича, вишня, черешня, персик, яблуня, груша, смородина, суниця) всього у кількості 11054 шт., що знаходяться на земельних ділянках в урочищі Китаєво, Самбурки, Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, які орендуються сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1282 від 21.08.1997 року «Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі» оформлено Інституту садівництва Української академії аграрних наук право постійного користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське загальною площею 71,53 га.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14.10.1997 року № 1628 оголошено природні території та об’єкти згідно з додатком, територіями і об’єктами природно-заповідного фонду місцевого значення. Відповідно до даного додатку територію Інституту садівництва Української академії аграрних наук у Московському районі, Китаєво оголошено територією і об’єктом природно-заповідного фонду (на території Інституту садівництва Української академії аграрних наук знаходиться об’єкт віднесений до природно-заповідного фонду місцевого значення, а саме: 5 унікальних дерев софори японської віком 150 років, які є пам’ятками природи, що підтверджується також охоронним зобов’язанням № 50 від 01.06.1999р.).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1628 від 14.10.1997 року «Про оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» вікові дерева софори японської (в кількості 5 шт.), що розташовані на території Інституту садівництва Української академії аграрних наук, оголошено пам’яткою природи – об’єктом природно-заповідного фонду місцевого значення. Вказане розпорядження прийнято в межах повноважень, наданих Київській міській державній адміністрації Указом Президента України від 21.08.95 року № 760/95 (чинного на час прийняття розпорядження), яким затверджено Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 5 пункту 18 розділу 4 зазначеного Положення до повноважень Київської міської державної адміністрації у галузі використання та охорони земель, інших природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища належить прийняття рішень про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Крім того, рішеннями Київської міської ради від 29.11.2007 року № 1323/4156, № 1321/4154, № 1325/4158, № 1322/4155, № 1324/4157 сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» передано у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки в урочищах Китаєво, Самбурки, Болгарське загальною площею 58,29 га для будівництва та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офіційних центрів, об’єктів житлової забудови, паркінгу за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київради від 28.12.2004 року №1140/2550.

На підставі рішення Київської міської ради № 1140/2550 від 28.12.2004 року, 03.07.2006 року між Київською міською радою та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд, а саме: договір №79-6-00428 оренди земельної ділянки в урочище Самбурки у Голосіївському районі м. Києва площею 77350 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:091:0011); договір №79-6-00429 оренди земельної ділянки в урочище Китаєво у Голосіївському районі м. Києва площею 215472 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001); договір №79-6-00430 оренди земельної ділянки в урочище Китаєво в Голосіївському районі м. Києва площею 47647 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003); договір №79-6-00431 оренди земельної ділянки в урочище Самбурки у Голосіївському районі м. Києва площею 149195 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:091:0001); договір №79-6-00432 оренди земельної ділянки в урочище Болгарське у Голосіївському районі м. Києва площею 93284 кв.м.(кадастровий номер 8000000000:79:091:0002).

У червні 2011 року заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» про визнання недійсними рішень та договорів оренди земельних ділянок та зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на спірні земельні ділянки.

В подальшому заступником прокурора м. Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заступник прокурора просив суд визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1140/2550, визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 03.07.2006 року №№ 79-6-00428, 79-6-00429, 79-6-00430, 79-6-00431, 79-6-00432, визнати недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 29.11.07 №1323/4156, від 29.11.2007 року №1321/4154, 29.11.2007 року №1325/4158, від 29.11.2007 року №1322/4155, від 29.11.2007 року №1324/4157, визнати відсутність у сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» права користування спірними земельними ділянками та зобов’язати сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Київська овочева фабрика» повернути Київській міській раді спірні земельні ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі державного агентство земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» задоволено частково. Визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1140/2550. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 03.07.2006 №№ 79-6-00428, 79-6-00429, 79-6-00430, 79-6-00431, 79-6-00432, укладені між Київською міською радою та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика». Визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 29.11.2007 року № 1323/4156; від 29.11.2007 року №1321/4154; від 29.11.2007 року № 1325/4158; від 29.11.2007 року № 1322/4155; від 29.11.2007 року №1324/4157. Крім того, визнано відсутність у сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» права користування земельними ділянками, що розташовані в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, загальною площею 58, 29 га. Зобов’язано сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Київська овочева фабрика» повернути Київській міській раді вказані земельні ділянки. В позові до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об’єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об’єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Тобто, відповідно до вищезазначеної норми Закону пам’ятки природи є об’єктами природно-заповідного фонду України.

Згідно статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

У відповідності до ч. 1 статті 150 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду та землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Перелік особливо цінних земель визначено у статті 150 Земельного кодексу України, а перелік особливо цінних груп ґрунтів затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 року № 245 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів».

Відповідно до ч. 2, 3 статті 150 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Тобто, у відповідності до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду та землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів є особливо цінними землями, вилучення яких не для сільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Зазначена норма передбачає, що у разі вилучення зазначеної земельної ділянки для сільськогосподарських потреб погодження Верховної Ради України не потрібне.

Так, оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 року №1140/2550 особливо цінні землі передані сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» 59,05 га у довгострокову оренду на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд, що відповідає порядку визначеного законодавством України, згода Верховної Ради України на що не була потрібна.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що прийняте рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1140/2550 про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищі Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, було з порушенням чинного законодавства та з перевищенням своїх повноважень, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковими.

Що стосується доводів прокурора та позивача про те, що на земельній ділянці, яка передана в оренду сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» знаходиться об’єкт віднесений до природно-заповідного фонду – вікові дерева софори японської у кількості п’ять штук, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вказати наступне.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, Держуправління екологічної безпеки в м. Києві передало під охорону Інституту садівництва Української академії аграрних наук вищенаведену пам’ятку природи місцевого значення (охоронне зобов’язання №50 від 01.06.1999 року). Проте, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів до сфери управління якого входило зазначене Держуправління екологічної безпеки в м. Києві, 02.10.2007 року погодив висновки обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, які були зроблені комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва від 26 вересня 2007 року № 47, № 48, № 49, № 50, № 54. Із зазначених висновків вбачається, що на земельних ділянках переданих в оренду сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» в урочищах Китаєво, Самбуки, Болгарське в м. Києві вищенаведені вікові дерева софори японської – відсутні.

До того ж, в охоронному зобов’язанні № 50 від 01.06.1999 року, виданому Держуправлінням екологічної безпеки в м. Києві зазначено поштову адресу розташування вікових дерев софори японської, а саме: Московський район, вул. Китаївська, 32. З матеріалів справи вбачається, що розташована будівля за вказаною адресою не належить сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» та не розташована на орендованій ним земельних ділянках в урочищах Китаєво, Самбурки, Болгарське Голосіївського району м. Києві.

За таких обставин, доводи прокурора та позивача про те, що вікові дерева софори японської знаходяться на ділянках наданих в оренду сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» є хибними та помилковими.

Що стосується тверджень прокурора про те, що віднесення в спірному рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1140/2550 земельних ділянок площею 12,39 га до земель запасу житлової та громадської забудови, є порушенням вимог ст. 150 Земельного кодексу України, судова колегія також вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Земельного кодексу України (діючого на момент прийняття Київрадою оспорюваного рішення) передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, зазначена норма Земельного кодексу України дозволяла Київраді віднести залишок землі (12,39 га) до земель запасу без зміни її категорії та без відповідних проектів землеустрою. Судова колегія звертає увагу, що землі запасу за чинним Земельним кодексом України не є окремою категорією земель, оскільки критерій, за яким вони виділяються, не пов’язаний із їх цільовим призначенням. Тобто, віднесення спірних земель до земель запасу, не являється використанням цих земель запасу для певних потреб, а є лише їх віднесення до резерву земель міста Києва.

Таким чином, земельні ділянки які вилучалися у Інститута садівництва Української академії аграрних наук для передачі сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика», як вбачається з самого рішення Київради від 28.12.2004 року №1140/2550 вилучалися саме для сільськогосподарських потреб, що повністю відповідало вимогам ст. 150 Земельного кодексу України. А вже надалі, на підставі рішень Київради від 29.11.2007 року № 1323/4156, № 1325/4158, №1322/4155, № 1324/4157 було змінено їх цільове використання, але вже без вилучення їх у сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» як землекористувача, що відповідає положенню ст.150 Земельного кодексу України.

Щодо доводів прокурора та позивача про те, що засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА відбулося 23.08.2007 року, тобто раніше ніж датовані висновки та листи-погодження цього ж органу КМДА про надання погоджень сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» по проектам землеустрою, а відтак, висновки та листи погодження на які посилається скаржник не могли бути розглянуті на вказаному засіданні, оскільки видані пізніше, та з цього приводу прокуратурою Голосіївського району м. Києва порушено кримінальну справу, судова колегія не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені.

Таким чином, враховуючи вказану норму, посилання прокурора на порушену кримінальну справи є необгрунтованим. Так, вказана кримінальна справа порушена за фактом, вирок суду, який міг би бути в силу ч.3 ст.35 ГПК України застосований як доказ для встановлення певних обставин – відсутній.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що прийняте рішення Київською міською радою від 28.12.2004 року №1140/2550 про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищі Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, відповідає порядку визначеного законодавством України, згода Верховної Ради України на це не була потрібна та Київська міська рада при прийнятті вказаного рішення діяла в межах наданих їй таких повноважень, та те, що на орендованій скаржником земельній ділянці відсутній об’єкт віднесений до природно-заповідного фонду – вікові дерева софори японської у кількості п’ять штук, судова колегія апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. А за таких обставин, оскільки вказане рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства то необґрунтованими є й позовні вимоги про визнання недійсними договори оренди земельних ділянок від 03.07.2006 року №№ 79-6-00428, 79-6-00429, 79-6-00430, 79-6-00431, 79-6-00432, визнання недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 29.11.2007 року №1323/4156, №1321/4154, №1325/4158, №1322/4155, №1324/4157, визнання відсутність у сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» права користування спірними земельними ділянками, зобов’язання сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» повернути Київській міській раді спірні земельні ділянки та зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на спірні земельні ділянки.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року, прийняте після не повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким в позові заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі державного агентство земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» – відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.          

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року по справі № 52/241 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року по справі № 52/241 скасувати повністю.

Прийняти по справі нове рішення суду, яким в позові заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі державного агентство земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» – відмовити.

3.          Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03680, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 3, ідентифікаційний код 37552980) в дохід Державного бюджету України – 765 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.           Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03680, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 3, ідентифікаційний код 37552980) на користь сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12, ідентифікаційний код 00849304) 382,50 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.          Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6.          Матеріали справи № 52/241 повернути до господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді