Постанова № 19180785, 31.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011                                                                                           № 38/118

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року,

у справі           № 38/118 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест»

про          стягнення 59500 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест» про стягнення 59500 грн. – задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Грінвіч-вест» на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» штраф в сумі 2975 грн., державне мито в сумі 595 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.06.2011 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача штраф у розмірі 59500 грн. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 02.06.2011 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засідання 10.10.2011 року та 31.10.2011 року представник позивача, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест» у судові засідання 10.10.2011 року та 31.10.2011 року не з’явились про день та час розгляду справи, відповідач, був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 143,193). Про причини неявки ТОВ «Грінвіч-вест» суд не повідомило.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Участь в судовому засіданні 31.10.2011 року ТОВ «Грінвіч-вест», судом обов’язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, що з’явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест» (відповідач) був укладений договір фінансового лізингу №080620-56/ФЛ-Ю-А, предметом якого є надання позивачем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації.

Відповідно до п.7.1 вказаного договору відповідач зобов’язаний самостійно за власний рахунок здійснювати страхування майна (укласти відповідний договір страхування) на наступних обов’язкових умовах: 1) страхова компанія обирається відповідачем за погодженням з позивачем; 2) страхові ризики: пошкодження, втрата або знищення майна (сукупність вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням предметів або їхніми уламками; стихійними лихами; протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншим незаконним заволодінням майном та/або його розкомплектуванням; 3) призначення позивача вигодонабувачем протягом всього періоду страхування; 4) період страхування: з 01.07.2008 року (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі майна відповідачу відповідно до п. 4.1 цього договору) по 26.07.2013 року та інше.

Згідно з п.7.9. договору відповідач зобов’язаний протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування майна та обов’язкової цивільно-правової відповідальності, передбачених цим договором.

Відповідно до п.11.2.5 вказаного договору за порушення положень ст.7 цього договору відповідач сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від загальної вартості майна на момент укладення цього договору. Відповідно до специфікації загальна вартість предмету лізингу складає 595000 грн.

Так, на виконання умов договору 04.07.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, а саме автомобіль Mercedes-Benz GL 550, 2008 року випуску. Зазначений факт підтверджує підписаний сторонами акт прийому-передачі майна в користування за договором № 080620-56/ФЛ-Ю-А.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 27.06.2008 року між відповідачем та закритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Страхування» був укладений договір №280001-101-0669/08 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого, страховик застрахував майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля Mercedes-Benz GL 550, 2008 року випуску. Період страхування з 02.07.2008 року по 01.07.2009 року.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 24.02.2010 року по 14.09.2010 року вказаний автомобіль знаходився на території ТОВ «Автоцентр «Форто» в зв’язку з його ремонтом після ДТП. 10.09.2010 року між відповідачем та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0199-1261, відповідно до якого страховик застрахував майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля Mercedes-Benz GL 550, 2008 року випуску. Період страхування з 11.09.2010 року по 10.09.2011 року. Тобто, місцевим господарським судом встановлено, що автомобіль, в період з 01.07.2009 року по 10.09.2010 року перебував на ремонті та був не застрахований.

Так, у березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест» про стягнення штрафу у сумі 59500 грн. Позивач, обґрунтовуючи заявлений позов вказав на те, що відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу № 080620-56/ФЛ-Ю-С від 20.06.2008 року не застрахував предмет лізингу – автомобіль у зв’язку з чим повинен сплатити штраф у розмірі 10% від загальної вартості предмету лізингу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про стягнення 59500 грн. – задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Грінвіч-вест» на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» штраф в сумі 2975 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 38/118 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення – зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статтею 216 та частиною 2 статтею 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, задовольняючи даний позов частково та зменшуючи штрафні санкції, місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні визнав встановленим той факт, що в порушення ст.7.1 договору фінансового лізингу, відповідачем не було вчасно укладено договір страхування предмета лізингу у період з 01.07.2009 року по 10.09.2010 року, тобто, у той період, коли автомобіль перебував на ремонті на станції технічного обслуговування на території ТОВ «Автоцентр «Форто». Судова колегія із зазначеним фактом про порушення відповідачем ст.7.1 договору фінансового лізингу погоджується.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що передбачений штраф у розмірі 10% від загальної вартості предмету лізингу за порушення ст.7 договору фінансового лізингу є завищеним. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку та врахував, що допущене порушення відповідачем виправлене. Договір страхування відповідачем укладений. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що під час прострочення, автомобіль знаходився на ремонті на станції обслуговування, що зменшувало його ризики пошкодження чи знищення. Крім того, позивач не поніс будь-яких збитків внаслідок вказаного порушення відповідачем умов договору. За таких обставин, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про те що, нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великими та вважає можливим їх зменшити.

У відповідності до ст. 83 ГПК України господарський суду, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Однак, судова колегія не може погодитися з висновком про зменшення штрафних санкцій саме до суми – 2975 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не вказав, з чого виходив суд першої інстанції задовольняючи лише частину штрафних санкцій саме у сумі 2975 грн. У даному рішенні ніякого розрахунку вказаної суми судом не наведено. Крім того, судом не зазначено й відсоткового співвідношення стягуваної суми штрафу до вартості предмету лізингу, який у відповідності до специфікації складає 595000 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції 10% від вартості предмету лізингу у сумі 59500 грн. є дійсно завищеними та з урахуванням встановлених обставин справи судова колегія вважає що штрафні санкції можливо зменшити вдвічі до 29750 грн., тобто до 5% від вартості предмета лізингу. За таких обставин з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 29750 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині стягнення штрафу в сумі 2975 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» до ТОВ «Грінвіч-вест» про стягнення штрафу у сумі 59500 грн. – задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Грінвіч-вест» на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» штраф у сумі 29750 грн.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року по справі № 38/118 – залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 38/118 – задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі №38/118 – скасувати частково в частині стягнення штрафу в сумі 2975 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест» штрафу у сумі 59500 грн. – задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 27, кв. 77, код 34569106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354) штраф у сумі 29750 грн.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі №38/118 – залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-вест» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 27, кв. 77, код 34569106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354) 297,50 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському міста Києва.

7. Матеріали справи № 38/118 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді