Постанова № 19180765, 24.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2011                                                                                           № 61/342

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Алданової С.О.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-

                               переробний комбінат»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 17.08.2011 р.

у справі № 61/342 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім                                         Агро Інвест»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-                               переробний комбінат»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агро Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-переробний комбінат» про стягнення з відповідача 250000,00 грн. основного боргу, 4739,15 грн. пені, 6810,00 грн. інфляційних втрат, 1944,63 грн. 3% річних та 75234,00 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. у справі №61/342 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. основного боргу, 4739,15 грн. пені, 6810,00 грн. інфляційних втрат, 1944,63 грн. 3% річних та 75234,00 грн. збитків, 3387,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки суттєвим обставинам, що мають значення для справи. При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

07.12.2010 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки №07/12-ПШ, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити й передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську культуру: пшеницю продовольчу (товар).

Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що кількість товару визначається в специфікаціях до цього Договору. Ціна, місце поставки на кожну партію товару визначається в специфікаціях до цього Договору, які є невід’ємною його частиною.

У специфікації №1 до Договору сторони погодили: кількість товару – 500 +/- 5% тон (п.2); умови поставки товару - франко-склад покупця: Київська обл., Броварський р-н, с.Шевченкове, ТОВ «Аграрно-переробний комбінат» (п.3); сума поставки по специфікації становить 750000,00грн., крім того ПДВ – 150000,00 грн., разом з ПДВ – 900000,00грн. +/- 5% (п.5); строк поставки: з 07 по 31 грудня 2010р. (п.6).

Відповідно до п. 3.8 Договору, термін оплати поставленого товару – протягом 1 (одного) календарного дня після поставки товару на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив відповідачу поставку пшениці продовольчої на суму 895806,00 грн., а саме згідно видаткових накладних: №08122 від 08.12.2010 р. на суму 118404,00 грн., №10122 від 10.12.2010 р. на суму 123678,00 грн., №07122 від 07.12.2010 р. на суму 116604,00 грн., №15121 від 15.12.2010 р. на суму 120762,00 грн., №21121 від 21.12.2010 р. на суму 58446,00 грн., №16123 від 16.12.2010 р. на суму 120816,00 грн., №27121 від 27.12.2010 р. на суму 59292,00 грн., №24123 від 24.12.2010 р. на суму 58338,00 грн., №23121 від 23.12.2010 р. на суму 59526,00 грн., №22121 від 22.12.2010 р. на суму 59940,00 грн.

Проте, відповідачем за поставлений товар було сплачено частково, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 10.02.2011р., підписаним та скріпленим печатками сторін, з якого вбачається, що відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем за поставлений товар згідно Договору на суму 250000,00 грн.

17.02.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №16/02-1 від 16.02.2011 р. з вимогою погасити заборгованість. Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Так, станом на день вирішення спору в суді першої інстанції відповідач не оплатив поставлену продукцію та його заборгованість складала 250000,00грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,якщо договоромабо актами цивільного законодавстване встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт продажу позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписом уповноваженої особи відповідача на накладних, в зв’язку з чим колегія суддів вважає доведеним факт продажу товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 250000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 6810,00 грн. та 3% річних в сумі 1944,63 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6810,00 грн. інфляційних втрат та 1944,63 грн. 3% річних за весь час прострочення платежу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4739,15 грн. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 3.10 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, згідно пп.3.8. Договору, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі 0,02% суми заборгованості за кожен день несплати заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4739,15 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми збитків у вигляді неотриманих доходів у розмірі 75234,00 грн.

Відповідно до п.5.2 Договору, у випадку порушення умов даного Договору сторони мають право вимагати відшкодування збитків, понесених неналежним виконанням чи невиконанням умов даного Договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивачу завдано збитки. На момент виникнення зобов'язань щодо розрахунку відповідача у позивача були укладені договори на придбання зерна пшениці вартістю по 1 800 грн. за тону. Внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач втратив можливість виконати свої зобов'язання на викуп товару та можливість його придбати по вказаній ціні. На даний час вартість 1 тони пшениці складає 2240 грн., тобто на 440грн. за тону більше. Таким чином, позивач стверджує, що діями відповідача завдано позивачу збитки у вигляді не отриманих доходів на суму 75234,00 грн.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України є:

втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Таким чином, відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання.

В матеріалах справи відсутні докази, які б належним чином підтверджували доводи позивача, що саме протиправні дії відповідача призвели до збитків у загальній сумі 75234,00 грн., які позивач поніс у з’вязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання.

Крім того, апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність вини відповідача у заподіянні збитків позивачеві в сумі 75234,00 грн., оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, що саме внаслідок винних дій відповідача ним понесено збитки в наведеній сумі, у зв’язку з тим, що позивач втратив можливість виконати свої зобов'язання щодо викупу товару та можливості його придбання за ціною 1800,00 грн. за тону. Договори поставки від 25.12.2010 р. та від 10.01.2010 р. не містять умов, які б ставили виконання позивачем їх умов в залежності від відповідних дій відповідача за договором поставки №07/12-ПШ від 07.12.2010 р., а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 75234,00 грн. збитків є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на обґрунтованість окремих доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. у справі №61/342 підлягає скасуванню в частині задоволення суми збитків.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-переробний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. у справі №61/3452 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-переробний комбінат» (01135, м. Київ, вул. Пестеля, 15, р/р 26001301362517 у Залізничному відділенні ПІБ м. Київ, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24267647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агро Інвест» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, кв. 93, МФО 322001, р/р 26006000717336 у ПАТ «Універсал Банк» м. Київ, код ЄДРПОУ 36969786) 250000 (двісті п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев’ять) грн. 15 коп. пені, 1944 (одна тисяча дев’ятсот сорок чотири) грн. 63 коп. 3% річних та 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-переробний комбінат» (01135, м. Київ, вул. Пестеля, 15, р/р 26001301362517 у Залізничному відділенні ПІБ м. Київ, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24267647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агро Інвест» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, кв. 93, МФО 322001, р/р 26006000717336 у ПАТ «Універсал Банк» м. Київ, код ЄДРПОУ 36969786) 2634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 94 коп. державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агро Інвест» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, кв. 93, МФО 322001, р/р 26006000717336 у ПАТ «Універсал Банк» м. Київ, код ЄДРПОУ 36969786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-переробний комбінат» (01135, м. Київ, вул. Пестеля, 15, р/р 26001301362517 у Залізничному відділенні ПІБ м. Київ, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24267647) 376 (триста сімдесят шість) грн. 17 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №61/342 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді