Постанова № 19180653, 19.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011 № 47/262

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коршун Н.М.

суддів:

за участю представників:

Від позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями.

Від відповідача-1: представники ОСОБА_3 - за довіреністю.

Від відповідача-2: представник - не зявився.

Від відповідача-3: представник - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Веркон»

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 року про забезпечення позову

у справі № 47/262 (суддя: Станік С.Р.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група»

до 1.Публічного акціонерного товариства «Веркон»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль-Центр»

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елвент»

про стягнення 90378836, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 р. Приватне акціонерне товариство «Українська страхова група» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1.Публічного акціонерного товариства «Веркон», 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль-Центр», 3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елвент» про стягнення солідарно в порядку регресу 90378836,00 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з клопотаннями про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Веркон» згідно переліку, а також накладення арешту та заборони вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно переходу (перереєстрації) прав власності на наступне майно, що належить ВАТ «Веркон», ПАТ «Веркон», ВАТ «Київський верстабудівний концерн», а саме:

- частку в розмірі 100 (сто) відсотків в статутному капіталі ТОВ «Ремонтно-монтажне підприємство», що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 396 500,00 гривень;

- частку в розмірі 100 (сто) відсотків в статутному капіталі ТОВ «ОС «Безпека», що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 168 500,00 гривень;

- частку в розмірі 99.85 (дев'яносто дев'ять цілих вісімдесят п'ять сотих) відсотків в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Веркон-Транс» (код ЄДРПОУ 23739665, місцезнаходження: 03062, місто Київ, Проспект Перемоги, будинок 67), що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 584 929, 66 гривень;

- частку в розмірі 99,80 (дев'яносто дев'ять цілих вісім десятих) відсотків в статутному капіталі ТОВ «Агровиробничий комбінат», що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 553541,00 гривень.

Клопотання обґрунтовані тим, що позивачем були у повному обсязі виконані зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» на загальну суму 90 378 836 гривень 00 коп. у зв'язку із настанням страхового випадку (пожежі), яка сталася на території Відкритого акціонерного товариства «Веркон» у складських приміщеннях корпусу № 3 за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 67, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Нормаль-центр». Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи відповідальної за завдані збитки. Таким чином, враховуючи наявність страхового випадку оформленого у встановленому порядку, а також наявність виплати у повному обсязі страхового відшкодування, до позивача перейшло право вимоги до осіб, відповідальних за збитки завдані у наслідок пожежі. Зокрема, на думку позивача, особами, відповідальними за збитки в сумі 90 378 836,00 грн. є: Відкрите акціонерне товариство «Веркон», яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Веркон», яке було орендодавцем приміщень у яких сталася пожежа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нормаль-Центр», яке було замовником робіт, внаслідок яких сталася пожежа, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елвент», яке безпосередньо як підрядник виконувало роботи, внаслідок яких сталася пожежа.

Позивач стверджує, що згідно статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Згідно статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Крім цього, позивач вважає, що відповідач-1 намагається уникнути відповідальності шляхом відчуження активів, що підтверджується відповідними оголошеннями в мережі Інтернет про продаж нерухомого майна, що лежить Відкритому акціонерному товариству «Веркон», які містяться в матеріалах справи, а тому у позивача є всі підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову призведе до ускладнення або взагалі неможливості виконання рішення суду.

Також, позивачем надано наказ Фонду державного майна України від 26.11.1993р. №40-ДП "Про прийняття рішення щодо приватизації об'єктів", згідно якого надано дозвіл на приватизацію Київського державного заводу верстатів - автоматів та Київського державного підприємства по виготовленню товарів народного споживання. Наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 р. №4-АТ було затверджено план приватизації Київського Державного підприємства по виготовленню товарів народного споживання та Київського Державного заводу верстатів-автоматів. На виконання вказаного Наказу та плану приватизації, зазначені підприємства були приватизовані та увійшли в цілісний майновий комплекс, на базі яких утворено Акціонерне товариство відкритого типу "Веркон". Замовником даного акціонерного товариства виступив Фонд державного майна України. Відповідно до рішень загальних зборів акціонерів вказаного товариства, у 2008 році Відкрите акціонерне товариство Київський верстабудівний концерн» здійснило зміну найменування на Відкрите акціонерне товариство «Веркон», а на даний час є Публічним акціонерним товариством «Веркон». Отже, позивач є власником нерухомого майна відповідно до переліку будівель, які були передані у власність Товариству з боку Фонду державного майна України в якості внеску до Статутного фонду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2011р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, а саме: накладено арешт на грошові кошти в межах 90 404 572 (дев'яноста мільйонів чотириста чотирьох тисяч п'ятсот сімдесяти двох) грн. 00 коп., що належать Публічному акціонерному товариству «Веркон» (яке змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Веркон» (правопопередником якого є Відкрите акціонерне товариство «Київський верстабудівний концерн») та знаходяться на будь-яких його рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання даної ухвали. У задоволенні клопотання про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Веркон» (яке змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Веркон», правопопередником якого є Відкрите акціонерне товариство «Київський верстабудівний концерн») згідно наведеного переліку - відмовлено. У задоволенні клопотання про накладення арешту та заборонити вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно переходу (перереєстрації) прав власності на наступне майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Веркон» яке змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Веркон», правопопередником якого є Відкрите акціонерне товариство «Київський верстабудівний концерн», а саме частку в розмірі 100 (сто) відсотків в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне підприємство», що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 396 500,00 гривень; Частку в розмірі 100 (сто) відсотків в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС «Безпека», що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 168 500,00 гривень; частку в розмірі 99,85 (дев'яносто дев'ять цілих вісімдесят пять сотих) відсотків в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Веркон-Транс», що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 584 929, 66 гривень; частку в розмірі 99,80 (дев'яносто дев'ять цілих вісім десятих) відсотків в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровиробничий комбінат», що дорівнює розміру внеску до статутного фонду у розмірі 553541,00 гривень - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Відповідачем-2 та відповідачем-3 не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями № 82378784, № 82375338, № 82378466, про вручення їх представникам поштових відправлень з ухвалами суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2 та відповідача-3 за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія встановила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи наступне.

За приписами ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, із змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Відповідний висновок міститься в розясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” в пункті 3 якого та пункті 4 листа Вищого арбітражного суду України №01-8/516 від 22.09.2000 “Про практику вирішення окремих категорій спорів” зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову, є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції при задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не було враховано, що обґрунтування застосування до нього заходів забезпечення позову не було підкріплено доказами, необхідними для вжиття заходів забезпечення та не містило достатнього обґрунтування такої необхідності, з огляду на наступне.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні позивачем обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову.

До матеріалів справи позивачем подано відповідні оголошення в мережі Інтернет про продаж нерухомого майна, що належить Відкритому акціонерному товариству «Веркон».

Предметом позову є солідарне стягнення в порядку регресу 90378836,00 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Отже, доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову є обґрунтованими, співвідносяться з позовними вимогами та підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.

Судова колегія, вважає , що для запобігання зменшення вартості нерухомого майна або його відчуження, судом першої інстанції обґрунтовано вжито заходів до забезпечення позову, які є адекватними заявленим позовним вимогам у даній справі, тоді як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Веркон» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.07.2011р. про забезпечення позову у справі № 47/262 без змін.

3. Матеріали справи № 47/262 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді