Постанова № 19180651, 19.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011 № 27/87

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коршун Н.М.

суддів:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю,

Від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року

у справі № 27/87 (суддя: Дідиченко М.А.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес стандарт» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»)

про стягнення 23817,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес стандарт» про стягнення 23817,71 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, всупереч нормам закону та умовам укладеного 11.08.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК») договору оренди № 2085/д після закінчення терміну дії договору не повернув позивачеві орендоване за цим договором нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області неустойку у розмірі 18 080 (вісімнадцять тисяч вісімдесят) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 80 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 15 коп. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті ж самі підстави, що й у позовній заяві.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд у її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. залишити без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.10.2011р. представником відповідача подано документи на підтвердження зміни організаційно-правової форми відповідача на Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК».

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк» ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК») укладено договір оренди № 2085/д.

За умовами п. 1.1 договору позивач передав відповідачеві вбудоване в цокольний поверх нежитлового будинку нежитлове приміщення загальною площею 18, 90 кв. м. (літера А-5, А прим. № 39), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96, що підтверджується актом прийому-передачі від 25.04.2008р., підписаного та скріпленого печатками обох сторін.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 р. у справі № 10/565/08, яке залишене в силі постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р. по справі № 10/565/08 та постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2010 р. по справі № 10/565/08, у позові ВАТ "Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про внесення змін до договору оренди від 11.08.2006 р. № 2085/д було відмовлено, зустрічний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» задоволено частково, зобов'язано повернути нерухоме майно та стягнено неустойку за період з 02.08.2008 р. по 18.01.2010 р. в сумі 15 561, 01 грн. по договору оренди від 11.08.2006 р. № 2085/д.

Крім того, зазначеним вище рішенням встановлено, що договір оренди від 11.08.2006 р. № 2085/д припинив дію з 01.08.2008 р. та відповідачеві належало повернути приміщення до зазначеного терміну.

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідно до акту приймання-передавання державного нерухомого майна, відповідач повернув позивачеві орендоване приміщення лише 04.02.2011 р., на підставі чого позивач за період порушення відповідачем терміну повернення приміщення просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення (з 19.01.2010 року по 04.02.2011 року) в сумі 23 718, 71 грн.

Встановлено, що заперечуючи проти позовних вимог та у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилався на належну оплату ним орендних платежів у період, за який позивачем нараховується неустойка. Крім того відповідач наголошував на тому, що не міг напевне оцінити правомірність його користування орендованим за договором приміщенням до закінчення розгляду спору щодо пролонгації договору в судовому порядку.

Судова колегія не погоджується з даними доводами у зв'язку з тим, що як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним в силі Запорізьким апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, було встановлено, що обов'язок звільнити орендоване за договором приміщення у відповідача виник 01.08.2008 р., тобто, незалежно від факту оплати за оренду після закінчення терміну дії договору та розгляду спору щодо пролонгації договору в судовому порядку, відповідачеві належало повернути орендоване приміщення не пізніше 01.08.2008 року.

Крім того позивач пояснив, що здійснені відповідачем оплати були зараховані позивачем у якості часткового погашення стягнутої за Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 року у справі № 10/565/08 неустойки.

На підставі викладеного вбачається, що відповідач не сплатив позивачеві суму нарахованої неустойки за період з 19.01.2010 р. по 04.02.2011 р.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Як передбачено п. 2.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 ГК України господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями.

В силу ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як передбачено п. 9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна.

Матеріали справи свідчать про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що оскільки відрахування терміну стягнення неустойки за неповернення об'єкту оренди фактично починається з дати припинення договору, строк позовної давності сплив 01.08.2009 року.

Як встановлено ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що стягненню підлягає неустойка за прострочення повернення приміщення за період з 18.04.2010р. по 04.02.2011 р.: неустойка за 13 днів у квітні 2010 р.: (944,05грн./30х13)х2 = 818, 18 грн. неустойка за травень 2010 р. - січень 2011 р.: (944, 05 грн. х 9) х 2 = 16 992, 90 грн. неустойка за 4 дні у лютому 2011 р.: (944, 05 грн. / 28 х 4) х 2 = 269, 73 грн., тобто частково в розмірі 18 080, 81 грн. за період з 18.04.2010 р. по 04.02.2011 р.

Проте, з зазначеним вище висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується, з огляду на наступне.

Як вже було встановлено вище, п. 9.3 договору сторони узгодили, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідач ігнорував вимоги щодо своєчасного повернення майна, що підтверджується актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 04.02.2011 р.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Якщо наймач не виконує обов 'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення(ст. 785 ЦК України).

У зв'язку з вищевикладеним відповідачу донарахована неустойка за період безпідставного користування державним майном з 19.01.2010р. по 04.02.2011р. у сумі 23 718,71 грн., оскільки, користуючись державним майном за цей період відповідач не сплачував ані орендної плати, ані неустойки, отримував прибуток, хоча знав про необхідність підписання акту приймання передачі.

В силу положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року зміні.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2011 року у справі № 27/87 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (04073, м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, 15-А; ідентифікаційний номер: 09806443) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; ідентифікаційний код: 20495280) неустойку у розмірі 23 718 (двадцять три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 71 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (04073, м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, 15-А; ідентифікаційний номер: 09806443) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь державного бюджету України витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 237 (двісті тридцять сім) грн. 19 коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (сто сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 27/87 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді