Постанова № 19180597, 27.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2011 № 23/111-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Майданевича А.Г.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 27.10.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» на рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011року

по справі № 23/111-11 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до 1) Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація»

про припинення договору суборенди та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.09.2011 року у справі №23/111-11 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» договір суборенди № 58 від 07.02.2009 року припиненим з 31.03.2011 року. Зобовязано державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про виключення відомостей про місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2011 року у справі № 23/111-11 в частині зобовязання державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про виключення відомостей про місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація». Визнати договір суборенди № 58 від 07.02.2009 року припиненим з 31.03.2011 року, із визнанням пункту 6.4 договору нікчемним. Зобовязати відповідача, майно, що належить апелянту і його працівникам, залишене в орендованому приміщенні, повернути законному власнику ТОВ «Українська гірнича компанія».

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в яких позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2 на рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011 року у справі № 23/111-11 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Відповідач-1 ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» - без задоволення.

Представник відповідача-2 (скаржника) в судове засідання апеляційної інстанції 27.10.2011року не зявилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2008 року між фізичною особою ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір управління нерухомим майном. У відповідності до умов вказаного договору ОСОБА_3 передала у тимчасове управління фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 258,1 кв. м., що знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі приміщення). Умовами договору передбачена можливість передачі вказаного вище приміщення у тимчасове користування фізичним та юридичним особам, тобто умовами договору передбачена можливість передачі приміщення у найм.

На виконання умов договору 01.02.2008 року актом приймання-передачі приміщень зазначене приміщення передано позивачу.

01.02.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нерухомого майна (далі основний договір). Відповідно до умов основного договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у тимчасове, платне користування, для здійснення господарської діяльності приміщення.

07.02.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на виконання умов Основного Договору було підписано акт прийому-передачі приміщення.

Пунктом 5.6 основного договору передбачено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було надане право передавати третім особам в піднайм (суборенду) приміщення або частину приміщення.

На виконання п. 5.6 основного договору 07.02.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» було укладено договір суборенди № 58 (далі договір суборенди) частини нежитлового приміщення площею 120 м2 (далі нежитлове приміщення).

Пунктом 4.1 договору суборенди передбачено, що строк дії договору суборенди становить 11 місяців.

01.02.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду про припинення дії основного договору.

Згідно умов додаткової угоди дія договору оренди нерухомого майна від 01.02.2009 року припиняється шляхом його розірвання з 31.03.2011 року.

Листом від 07.02.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повідомила товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» про припинення договору суборенди № 58 від 07.02.2009 року та про зобовязання звільнити нежитлове приміщення від свого майна та майна будь-яких третіх юридичних або фізичних осіб на день закінчення основного договору та відповідно договору суборенди.

Згідно з доводами позивача, акт приймання-передачі нежитлового приміщення, у відповідності до якого сторони договору суборенди мали засвідчити факт повернення нежитлового приміщення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, підписано не було.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Нормами пункту 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що однією із істотних умов для договору оренди є термін, на який укладається договір оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 12 вказаного закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

У постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2003 року зазначено, що договір суборенди є похідним від договору оренди й може зберігати свою чинність поряд із договором оренди. Якщо договір, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, зокрема шляхом його розірвання, то дія останнього також припиняється.

З вищевикладеного вбачається, що відносини піднайму, які були встановлені умовами договору суборенди, мають похідний, залежний характер від відносин найму, що відповідно були встановлені умовами основного договору, а тому умови договору суборенди залежать від умов основного договору, зокрема і умов, що визначають строк його дії.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» могло користуватися нежитловим приміщенням тільки відповідно до умов основного договору та тільки у межах строків, що визначені основним договором.

Оскільки, на час розгляду господарським судом Київської області справи № 23/111-11 припинено дію основного договору оренди, то і договір суборенди підлягає припиненню.

Окрім вказаного вище, судом першої інстанції також встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» без отримання згоди фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєструвало за адресою місцезнаходження нежитлового приміщення своє представництво.

Стосовно зобовязання державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про виключення відомостей про місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 представництва товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» колегія суддів вважає провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на те, що спір в наведеній частині вимог не підлягає вирішенню в господарських судах України з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій України» судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про судоустрій України» місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України не передбачено розгляду питань, повязаних із державною реєстрацією юридичних осіб, а також внесення, зміна або вилучення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців.

Зокрема спори повязані із державною реєстрацією юридичної особи і внесення змін до ЄДР належать до компетенції адміністративних судів, оскільки державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Субєкт владних повноважень згідно зі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак, необхідною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним субєктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов у частині зобовязання державного реєстратора внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повинен розглядатись відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Справою адміністративної юрисдикції є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, вказаний спір в частині зобовязання вчинити дії підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Крім того, судовою колегією відхилено вимоги скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, про визнання договору суборенди №58 від 07.02.2009 року припиненим з 31.03.2011 року, із визнанням пункту 6.4 договору нікчемним та зобовязання повернути майно з огляду на наступне.

В силу ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи в місцевому господарському суді вказані вище вимоги не заявлялись, отже такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011 року прийнято після неповного зясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково в частині зобовязання державного реєстратора внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В цій частині припинити провадження. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011 року по справі №23/111-11 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» на рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011 року по справі №23/111-11 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011 року по справі №23/111-11 скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог про зобовязаня державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осібпідприємців Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про виключення відомостей про місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірнича корпорація» (код ЄДРПОУ 13572123). В цій частині припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

3.В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 07.09.2011 року по справі № 23/111-11 залишити без змін.

4.Матеріали справи №23/111-11 повернути до господарському суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді