Постанова № 19180588, 20.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2011                                                                                           № 36/99

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

від позивача – Герасименко І.В.,

від відповідача – Бойков О.С., Черногорський М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-19» на рішення Господарського суду м.Києва від 23.05.2011 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-19»

про          стягнення 369 684,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-19” про стягнення 369694, 91 грн., з яких 290 072,23 грн. – сума основного боргу, 52127,04 грн. – інфляційні втрати, 12497,66 грн. – 3% річних, 14997,98 грн. – пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 по справі № 36/99 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-19” на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” основний борг за постачання питної води та водовідведення в сумі 146818,46 грн., 15639,75 грн. – інфляції, 5028,02 грн. – 3% річних, 1499,39 грн. пені за прострочку платежу, 20384,32 грн. заборгованості вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води, інфляційні в сумі 2313,20 грн. та 3% річних в сумі 1276,33 грн., державне мито в сумі 1929,59 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 123,17 грн.

          Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 23.05.2011 в частині відмови в стягненні з відповідача 88371,33 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, ЖБК “Суднобудівник-19” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у складі колегії суддів: Моторний О.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Вербицька О.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 01.09.2011.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/11 від 30.08.2011 у зв’язку відпустками суддів Андрієнка В.В. та Вербицької О.В., розгляд апеляційної скарги у справі №36/99 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”.

В зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалами суду від 01.09.2011 та 06.10.2011 розгляд справи відкладався.

На виконання вимог ухвал суду від 01.09.2011 та 06.10.2011, представниками сторін були надані додаткові документи та письмові пояснення по справі.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу ЖБК “Суднобудівник-19” просив відмовити у задоволенні апеляційної відповідача, задовольнити апеляційну скаргу ПАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал”.

Представник відповідача надав заперечення на апеляційну скаргу ПАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал”, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, відзив, заперечення, надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2002 між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (правонаступником якого є позивач) та Житлово-будівельним кооперативом “Суднобудівник” (відповідач) був укладений договір №00601/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язався розраховуватися за вищевказані послуги згідно умов договору та Привал користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 вищенаведений наказ від 01.07.1994 №65 було визнано таким, що втратив чинність, та затверджено нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які набрали чинності з 18.10.2008.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об’ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.3 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п’ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 3-302) станом на 01.12.2010 в сумі 146 818,46 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 3-50302) станом на 01.12.2010 в сумі 143 253,77 грн..

Судом першої інстанції було встановлено, що у спірний період з 01.01.2009 по 01.11.2010 позивач поставив відповідачу холодну воду та прийняв стоки на загальну суму, з урахуванням знижки, 263029, 28 грн. За спірний період відповідачем перераховано на рахунок позивача 116132,30 грн. Крім того, відповідачем здійснено перерахунок наданих послуг на користь відповідача на суму 78,52 грн. У зв’язку з чим, заборгованість відповідача за питну воду та стоки станом на 01.12.2010 становить 146818,46 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції щодо стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води (код 3-302), беручи до уваги наступне.

Правилами, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 визначено, що:

- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);

- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).

Отже, визначення кількості прийнятих стоків, в даному випадку гарячої води, повинно бути здійснено виходячи з даних водолічильників, які обліковують воду, яка постачається для приготування гарячої води.

Колегією суддів встановлено, що жодних даних щодо обліку води, яка використовується для приготування гарячої води та її стоків, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що позивачем кількість стоків гарячої води, визначена на рівні кількості води, яка використовується для приготування гарячої води, а жодних первинних документів, які б фіксували таку кількість, матеріали справи не містять, позовні вимоги в частині вимог про стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача боргу за постачання питної води для потреб холодного водопостачання та водовідведення, однак у перерахованому судом апеляційної інстанції вигляді у розмірі 83658,00 грн., в частині стягнення боргу в сумі 63160,46 грн. за прийняття стоків гарячої води суд апеляційної інстанції відмовляє.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Сума 3% річних, враховуючи спірний період (з 01.01.2009 по 01.11.2010) та умови нарахування основної суми боргу, що підлягає задоволенню, становить 4600,04 грн.

Крім того, як зазначалося вище, відповідно до вимог чинного законодавства. боржник зобов’язаний сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 року „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Беручи до уваги дану методику нарахування інфляційних втрат та основну суму заборгованості, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача за спірний період (з 01.01.2009 по 01.11.2010) становлять 16229,63 грн.

Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 01.12.2009 по 01.11.2010 відповідно до п. 4.2 договору, яким передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов’язань по оплаті за надані послуги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаним періодом нарахування пені, оскільки, враховуючи п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, перевіряючи правильність нарахування пені, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов’язання в період за грудень 2009 – травень 2010, за перерахунком суду ця сума становить 8598,44 грн.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення боргу по оплаті вартості холодної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, оскільки згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами спірного договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 143253,77 грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги з постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води (код 3-50302), задоволенню не підлягають як безпідставні.

Доводи, наведені ПАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ЖБК “Суднобудівник-19” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 у справі №36/99 - зміні.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст.101, п. 2 ст.103, п. 1, 4 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-19” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 року у справі № 7/606 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

          „Позов задовольнити частково. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Суднобудівник -19” (м. Київ, вул. Закревського, 83/2, код ЄДРПОУ 23493672) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, бул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) основний борг за постачання питної води та водовідведення в сумі 83658,00 грн., інфляційні втрати в сумі 16229,63 грн., 3% річних в сумі 4600,04 грн. та 8598,44 грн. пені, державне мито в сумі 1130,86 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 72,19 грн..

В іншій частині позову відмовити.”

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу „Суднобудівник -19” (м. Київ, вул. Закревського, 83/2, код ЄДРПОУ 23493672) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1283,05 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 05 коп.).

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 36/99 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді