Постанова № 19180060, 11.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2011 № 06/13/1552

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

за участю секретаря Карпюк О.С.

представників сторін:

від позивача не зявився,

від відповідача ОСОБА_1 (дов. від 28.02.2011),

ОСОБА_2 (дов. від 28.02.2011),

розглянувши

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс”

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2011

у справі № 06/13/1552 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс”

про стягнення 121 829,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2011 у справі № 06/13/1552 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 41353,95 грн. пені, в задоволенні решти позовних вимог в сумі 71,24 грн. пені відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 10 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс” було прийнято до провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 12.09.2011 № 01-24/574 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 06/13/1552, відповідно до якого визначений головуючий суддя Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 розгляд даної справи було призначено на 11.10.2011.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу №2-Д/08/1. У звязку із порушенням термінів оплати згідно цього договору ТОВ “Тридента Агро” звернулося до господарського суду із позовом про стягнення із СТОВ “АгроМакс” заборгованості та санкцій.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205, яке набрало законної сили, на користь позивача було присуджено до стягнення 100 021,39 грн. основного боргу, 10 грн. пені, 1 301, 56 грн. 3% річних, 6 720, 68 грн. інфляції, 10 грн. штрафу та судові витрати. 16.03.2009 року на виконання зазначеного рішення було видано судовий наказ.

В серпні 2010 року ТОВ “Тридента Агро” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з СТОВ Агрофірма “АгроМакс” 121 829,79 грн. заборгованості та санкцій по договору, а саме, 56 249, 65 грн. курсової різниці за договором, 41 425,19 грн. пені, 5321,34 грн. 3% річних, 18 833, 61 грн. індексу інфляції та 5 000 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог в суді першої інстанції позивач посилався на те, що відповідач, порушуючи вимоги ст. 115 ГПК України, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року в повному обсязі не виконав у звязку з чим позивачем на суму заборгованості було нараховано пеню, 3% річних та індекс інфляції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.08.2010 року у справі № 13/1552, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс” про стягнення 121 829, 79 грн. боргу та санкцій задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 56249,65 грн. курсової різниці, 18 833,61 грн. індексу інфляції, 5 321,65 грн. 3% річних, 804,05 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 27.04.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. та рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2010р. у справі №13/1552 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 41425,19грн. скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При цьому судом касаційної інстанції зазначено, що п.8.3 Договору від 18.03.2008р. узгоджено:

сторони відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України домовились про те, щострок позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором;

сторони відповідно до частини шостої ст.232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у звязку з неналежним виконанням зобовязань за договором № 2-Д/08/1 від 18.03.2008 нарахована пеня за період з 16.12.2008 по 02.08.2010 в розмірі 41425,19 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 100 021,39 грн.

Станом на день звернення позивача з даним позовом до господарського суду заборгованість відповідача згідно договору № 2-Д/08/1 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008 в розмірі 100 021,39 грн. не сплачена.

Відповідно до п. 8.2 Договору № 2-Д/08/1 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008 за прострочення виконання зобовязання покупець (відповідач) зобовязаний сплатити на користь продавця (позивач) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У пунктах 8.3, 8.4 Договору № 2-Д/08/1 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008 сторони відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України домовились про те, щострок позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором; сторони відповідно до частини шостої ст.232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені за Договору № 2-Д/08/1 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008 за період з 16.12.2008 по 07.07.2010 в розмірі 41353,95 грн.

Разом з тим, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому наведена норма є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Зменшення розміру пені може мати місце лише у виняткових випадках, за існування певних обставин, що відповідно до ст. 33, 34, 43 ГПК України, повинні бути обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач у відзиві на позов просив суд першої інстанції зменшити розмір пені, нараховану у звязку з неналежним виконанням умов Договору № 2-Д/08/1 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008, посилаючись на наступні обставини.

Відповідач поступово сплачує заборгованість перед позивачем, яка на день розгляду справи у суді першої інстанції становить 29178,81 грн.

Відповідач як підприємство є сезонним сільськогосподарським товаровиробником, інших джерел для погашення боргу крім доходів від сільського господарства воно не має. Ціни на сільськогосподарську продукцію у 2008 році впали при величезному врожаї зернових. Також своєчасному розрахунку з позивачем перешкодила світова економічна криза, існування якої є загальновідомим фактом та не потребує доведення. В 2010 році у зв'язку з дуже спекотним літом більшість врожаю вигоріло під променями сонця, що призвело до не врожайності зернових культур. Фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача з позивачем; штраф та пеня є санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не має правових підстав. Тому при зменшенні розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані; крім стягнення штрафу та пені позивач нараховує та стягує проценти річних, інфляції та курсову різницю, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем; сума пені в цілому складає третину основного боргу відповідача, що є неспіврозмірним.

Керуючись нормою процесуального закону та на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача має бути зменшена до 10000,00 грн. враховуючи часткове виконання відповідачем зобовязання з оплати поставленого товару протягом розгляду даної справи в суді та беручи до уваги ті обставини, що відповідач є сезонним сільськогосподарським товаровиробником, а розмір неустойки, який заявлений до стягнення, є неспіврозмірним із сумою основного боргу.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до прийняття помилкового висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 41353,95 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в сумі 413,54 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2011 у справі № 06/13/1552 змінити в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені. 3. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2011 у справі № 06/13/1552 в наступній редакції:

“Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс” (19854, Черкаська обл., Драбівський район, с. Великий Хутір, код ЄДРПОУ 32506713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-а, код ЄДРПОУ 25591321) 10000 (десять тисяч) грн. пені, 413 (чотириста тринадцять) грн. 54 коп. судових витрат”.

4. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2011 у справі № 06/13/1552 залишити без змін.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 06/13/1552 повернути Господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя

Судді