Постанова № 19179927, 08.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2011 № 38/94

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. №534 від 31.12.2010 р.;

від відповідача:ОСОБА_2 дов. №580D/2010 від 21.10.2010 р.

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від12.05.2011р.

у справі№ 38/94 (суддя: Власов Ю.Л.)

за позовомПриватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія” Інго Україна”(позивач)

доПублічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”(вiдповiдач)

простягнення 11 497, 88 грн.

В судовому засіданні 08.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 12.05.2011 року у справi №38/94 позовнi вимоги задоволено повністю.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія” Інго Україна” суму страхового відшкодування в розмірі 9 999,03 грн., 940,84 грн. пені, 109,39 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, вiдповiдач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 12.05.2011 року у справi №38/94, змінити рішення, яким зменшити стягнуту суму до розміру, що відповідає вимогам законодавства України, врахувавши, що на іншого водія ОСОБА_3 також було складено адміністративний матеріал за ст.124 КУпАП, перевірити наявність чи відсутність її вини у вчиненні ДТП.

Крім цього, апелянт просить врахувати, що чинним законодавством України, а саме Законом України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” та Цивільним кодексом України не передбачено стягнення пені у разі звернення страхової компанії за договором майнового страхування з регресним позовом до страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до розгляду та призначено на 14.07.2011р.

13.07.2011 року відповідачем подано клопотання, відповідно до якого апелянт просить встановити ступінь вини в ДТП ОСОБА_3 2/3 (дві третіх), ОСОБА_4 1/3 (одна третя), змінити рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2011р. по справі №38/94, зменшивши стягувану суму до 2993,01 грн., відмовивши позивачу у стягненні пені та судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, оголошено перерву до 08.09.2011р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2011 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення змінити, зменшивши стягувану суму до 2993, 01 грн., відмовити позивачу у стягненні пені та судових витрат.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2011 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2008 року на просп. Бажана в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “МАЗ”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля “Фольксваген”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль “Фольксваген”, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою ВДАІ (а. с. 19-20) та протоколом огляду транспортного засобу від 18.02.2008 року (а. с. 32-33).

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2008 року у справі №3-8201/2008 винним у вчиненні даної ДТП визнаний ОСОБА_4 (а.с.21).

Пошкоджений автомобіль “Фольксваген”, державний номер НОМЕР_1 був застрахований Акціонерним товариством тютюнова компанія «ВАТ Прилуки» у позивача на підставі Генеральної угоди №250545000 від 29.12.2001 р. по страхуванню засобів транспорту, цивільної відповідальності і від нещасного випадку.

Відповідно до звіту № 0257 від 14.04.2008 р. (а. с. 23-28), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля “Фольксваген”, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 11415, 25 грн.

Позивач, виконуючи свої зобовязання на підставі Генеральної угоди №250545000 від 29.12.2001 р. по страхуванню засобів транспорту, цивільної відповідальності і від нещасного випадку, на підставі страхового акту №33680 від 04.08.2008 р. (а.с. 17), розпорядження №33680 від 04.08.2008 р. (а.с.18) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 10509,03 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані як страхове відшкодування за ремонт автомобіля, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №7330 від 08.08.2008 р. (а.с. 39).

У відповідності до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” позивач просив стягнути з відповідача 10509,03 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземного транспорту в порядку регресу, 988, 85 грн. пені на підставі п.37.2 ст.37 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 13.02.2007р. між Відповідачем та ВАТ «АТП 16363» був укладений поліс ВВ №601997 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідачем була застрахована цивільно-правова відповідальність ВАТ «АТП 16363» по забезпеченому транспортному засобу автомобілю МАЗ 54323, державний номер НОМЕР_2, що підтверджується відповіддю Моторного страхового бюро України, що міститься в матеріалах справи (а.с.71).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п.15.1 ст.15 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

Як вбачається з постанови Дарницького районного суду м.Києва від 17.03.2008 р. у справі №3-8201/2008, ОСОБА_4 працює водієм ВАТ АТП 16363, а отже під час ДТП керував автомобілем МАЗ 54323, державний номер НОМЕР_2, що належить ВАТ АТП 16363, на законних підставах. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № СLA-0304 від 24.04.2009 року, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ “Страхова компанія “Крона” до АТ “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4526, 80 грн.

Відповідно до ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 17.03.2008 року у справі №3-8202 встановлено вину ОСОБА_3 в ДТП, що сталась 11.02.2008р. та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Дарницьким районним судом м.Києва встановлено, що 11.02.2008р. о 08-40 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки “Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1 по проспекту Бажана в м.Києві, при перестроюванні та будь - якій зміні напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху та не надала дорогу автомобілю “МАЗ”, д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався ліворуч в попутньому напрямку по тій смузі, на яку водій ОСОБА_3 мала намір перестроїтись, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів, чим порушила п.п.10.1, 10.3 ПДР України, тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП України.

17.03.2008 р. Дарницьким районним судом м.Києва винесено постанову у справі №3-8201/2008, якою водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП внаслідок порушення п.10.1 ПДР України, тобто винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі, не звернув уваги на розширену довідку ДАІ, що міститься у справі (а.с.20), в якій зазначено про направлення матеріалів у зв”язку із вчиненням даної ДТП відносно обох водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП до Дарницького районного суду м.Києва, не перевірив наявність чи відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, а отже дійшов помилкового висновку про покладення на відповідача обов”язку виплатити позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 9 999,03 грн.

Так, Дарницьким районним судом м.Києва при розгляді адміністративних справ було встановлено, що ДТП 11.02.2008 р. сталася з вини ОСОБА_4 внаслідок порушення п.10.1 ПДР України та з вини ОСОБА_3 внаслідок порушення п.п.10.1,10.3 ПДР України.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснила два порушення ПДР України, а ОСОБА_4 здійснив одне порушення ПДР України, що дає підстави для встановлення ступеня вини в ДТП ОСОБА_3 2/3 (дві третіх), ОСОБА_4 1/3 (одна третя).

Отже, розмір страхового відшкодування за наявності в матеріалах справи доказів того, що відповідальність власника автомобіля “МАЗ”, д.н. НОМЕР_2 станом на 11.02.2008р. була застрахована у відповідача та доказів законності підстав експлуатації автомобіля “МАЗ”, д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4, при ступені вини ОСОБА_4 1/3 (одна третя) розраховується як 10509,03 грн. (розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування) / 3 - 510 грн. франшизи, передбаченої полісом ВВ №601997 від 13.02.2007р., укладеним між Відповідачем та ВАТ «АТП 16363» = 2993, 01 грн.

Що стосується посилань відповідача на неповідомлення учасниками дорожньо-транспортної пригоди ПАТ “СК “Універсальна”, а відповідно і не набуття позивачем права регресного позову саме до ПАТ “СК “Універсальна”, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.38.1 ст.38 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач після виплати позивачу виплаченого ним страхового відшкодування, не позбавлений права на звернення з регресним позовом до свого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП у разі, якщо він не повідомив страховика (відповідача) у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (підп.”г” пункту 38.1.1 статті 38 цього Закону).

З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” 2993, 01 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 940,84 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог а.с.72), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Законом України “Про страхування” та Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені в сумі 940,84 грн.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані обставини, а тому помилково задовольнив вимоги позивача в частині нарахування пені.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справi № 38/94, прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права в частині стягнення пені та неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи в частині вини обох водіїв у вчиненні ДТП, підлягає скасуванню частково з викладенням резолютивної частини в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені при подачі позову до суду, пропорційно частині задоволених позовних вимог, а у зв«язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 51 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2011 року у справi №38/94 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-А, код ЄДРПОУ 20113829, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія” Інго Україна” (01054, м.Киів, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) суму страхового відшкодування в розмірі 2293 (дві тисячі двісті дев»яносто три) грн. 01 коп., 102 (сто) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 70 (сімдесят) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.”

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія” Інго Україна” (01054, м.Киів, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-А, код ЄДРПОУ 20113829 - 51 (п”ятдесят одна) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 38/94 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 13.09.2011 р.

Головуючий суддя

Судді

16.09.11 (відправлено)