Рішення № 19179213, 26.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2011 р.Справа № 5/43/5022-1201/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Андрушків Г.З. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема,15, м. Київ в особі Відділення №7 Публічного акціонерного товариства ПАТ "Комерційний банк"Надра" Тернопільського регіонального управління, вул. Гончара, буд.6а, м. Чортків, Тернопільської області

За участю представники від:

Позивача: не зявився;

Відповідача: ОСОБА_3 нач. юридичного відділу (дов. №1-11-17700 від 15.08.2011р.).

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін розяснено права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася в господарський суд з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі Відділення №7 ПАТ "КБ"Надра" Тернопільського регіонального управління 38053грн.54коп. із них 22355грн.78коп. відсотків за увесь час користування чужими коштами, 3798грн.04коп. 3% річних та 11899грн.72коп. інфляційної суми.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та згідно пояснень повноважного представника в судовому засіданні 12.10.2011р., позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. у справі №12/32-1544 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р.) у звязку із невиконанням відповідачем умов укладеного між ними договору банківського рахунку №203 від 01.02.2008р. в частині щодо повернення йому (позивачу) коштів в сумі 58271грн.43коп з його рахунку в банку, стягнуто з відповідача - ВАТ КБ "Надра" в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління на його користь зазначених коштів в сумі 58271грн.43коп., 3091грн.57коп. пені, 613грн.63коп. витрат по сплаті держмита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. А враховуючи, що дане рішення суду відповідачем не виконане, а саме кошти в сумі 58271грн.43коп., 3091грн.57коп. пені, 613грн.63коп. витрат по сплаті держмита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на виконання даного рішення суду відповідачем станом на дату подання позову не були перераховані позивачу, тому просить стягнути із відповідача нараховані відсотки за увесь час користування чужими коштами, інфляційні суми та 3% річних, в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №2/1/1-3894 від 28.09.2011р. та згідно пояснень повноважного представника в судових засіданнях із заявленими позовними вимогами не погоджується, посилаючись на неправомірне нарахування позивачем штрафних санкцій, оскільки при проведенні розрахунків позивачем неправомірно застосовано подвійну облікову ставку НБУ, при нарахуванні штрафних санкцій до 01.09.2011р. не враховано, що банком 28.04.2011р. завершено переказ коштів в сумі 58863грн.89коп. за призначенням згідно реквізитів платіжного доручення позивача №35 від 07.10.2009р, не враховано, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. у справі №12/32-1544 стягнуто пеню в розмірі 3091грн.57коп. за період з 22.07.2009р. по 23.10.2009р., і з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та даного рішення суду періодом нарахування штрафних санкцій може бути тільки з 22.07.2009р. по 22.01.2010р., а загальна сума пені не може перевищувати 5886грн.39коп., з яких 3091грн.57коп. вже стягнуто судом, а тому залишок пені може становити лише 2794гр.82коп., а відтак враховуючи, що різниця між кінцевою датою нарахування штрафних санкцій і датою подання позову до суду становить більше року, вважає, що позивачем щодо стягнення залишку пені в сумі 2794грн.82коп. пропущено річний строк позовної давності встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. А також посилається на необґрунтоване заявлення вимоги про притягнення банку до відповідальності за ст.625 ЦК України, оскільки дана стаття містить загальні положення про зобовязання, отже є загальною нормою права відносно спеціального законодавства, яким є ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що встановлює відповідальність банків за порушення строків здійснення грошового переказу, тобто регулює саме спірні правовідносини, що склались між сторонами.

В судовому засіданні в порядку ст.77 ГПК України було оголошено перерву з 12.10.2011р. до 26.10.2011р. до 10год.00хв. для надання позивачу можливості надати докази, які витребовувались ухвалами суду від 01.09.2011р., від 14.09.2011р. та від 28.09.2011р.

Після перерви повноважний представник позивача в судове засідання не зявився, витребуваних ухвалами суду від 01.09.2011р., від 14.09.2011р. та від 28.09.2011р. документів не подав, проте подав клопотання (лист б/н і б/д), яким просить перенести розгляд справи у звязку із знаходженням представника позивача у відряджені.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечує та наполягає на продовженні розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, проти якого заперечує відповідач, суд зважає на те, що знаходження представника позивача у відрядженні, ним документально не підтверджено та те, що учасникам судового процесу, судом були забезпечені рівні умови для надання необхідних доказів шляхом відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні, а також на закінчення строків вирішення спору визначених у ст.69 ГПК України, і відхиляє останнє.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. у справі №12/32-1544 за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Чортків, Тернопільської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", м. Київ, в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління, м. Чортків, 58271грн.43коп. та 3091,57грн. пені, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р., між тими самими сторонами, що й у даній справі встановлено, що:

-01 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра", м. Київ в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління, м. Чортків, Тернопільської області (далі - банк) та підприємцем ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір банківського рахунку №203 (далі - договір), на виконання умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 (далі - рахунок) в українській гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, при цьому банк зобов'язувався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені Інструкцією "Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Національного банку України від 12.11.2003р. №492 (п. 1.1. договору);

-відповідачем не виконано своїх зобовязань згідно договору щодо видачі готівкою залишку коштів на поточному рахунку позивача за його заявою від 20.07.2009р., а згодом щодо виконання платіжного доручення №35 від 07.10.2009р. та заяви позивача про закриття рахунку НОМЕР_2 у відділенні філії ВАТ КБ "Надра" №7 та про переведення залишку коштів у сумі 58863грн.89коп. у ТФ "ПриватБанк" на р/р 29247825581301 для зарахування на картрахунок позивача НОМЕР_3;

-А відтак вищезазначеним рішенням від 30.11.2009р. позов Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на його користь з відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління зазначені кошти в сумі 58271грн.43коп., а також відповідно до вимог п.32.2. ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" пеню за період з 22.07.2009р. по 23.10.2009р. в заявленій позивачем сумі 3091грн.57коп. за порушення відповідачем своїх зобовязань щодо видачі готівкою залишку коштів на поточному рахунку позивача та щодо переведення залишку коштів та відповідно 613грн.63коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Окрім того даним рішення господарського суду також встановлено, що зобов'язання відповідача згідно договору банківського рахунку №203 від 01.02.2008р. не були майновими (не носили майнового (грошового) характеру);

Ч.5 ст.11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, а відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. А відтак, з дати набрання даним рішенням суду законної сили, у відповідача виникло грошове зобовязання, а саме зобовязання сплатити позивачу кошти в сумі 58271грн.43коп., які знаходилися на його банківському рахунку.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Матеріалами справи доведено та не заперечується відповідачем, що кошти в сумі 58271грн.43коп., на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. у справі №12/32-1544, яке набрало законної сили 16.04.2010р. (з дня прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р.) перераховані відповідачем позивачу лише 28.04.2011р. згідно меморіального ордеру №35 від 28.04.2011р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, а тому факт прострочення платежу коштів стягнутих за рішенням суду мав місце, і відповідно позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5477грн.51коп. втрат від інфляції за період з 16.04.2010р. (дата набрання рішенням суду від 30.11.2009р. у справі №12/32-1544 законної сили, і відповідно виникнення у відповідача зобовязання виконати дане рішення суду і сплатити позивачу кошти в сумі 58271грн.43коп. (грошове зобовязання)) по 27.04.2011р. включно (28.04.2011р. рішення суду виконане) та 1805грн.62коп. 3% річних за той самий період з 16.04.2010р. по 27.04.2011р. включно, підлягають до задоволення як правомірно заявлені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 6422грн.21коп. втрат від інфляції та 1992грн.42коп. 3% річних, то такі задоволенню не підлягають, оскільки втрати від інфляції та три проценти річних розраховуються на суму основного боргу, а не на суму основного боргу + пеня + судові витрати, а також такі нараховані позивачем без врахування того, що у відповідача виникло грошове зобовязання з 16.04.2010р., з дати набрання рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. по справі №12/32-1544, і яке припинилося 28.04.2011р., з дати перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 58271грн.43коп., оскільки до того, як встановлено вищезазначеним рішенням суду від 30.11.2009р, у відповідача не було перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, а щодо нарахування інфляційних втрат, то окрім зазначено такі нараховані ще й без врахування Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача з посиланням на норми ст.611, ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України - 22355грн.78коп. відсотків за увесь час користування чужими коштами, які розраховані позивачем із застосуванням подвійної облікової ставки за період з 01.08.2009р. по 31.08.2011р., так як норми ст.611 ЦК України встановлюють правові наслідки порушення зобовязання, зокрема сплату неустойки, норми ст.549 ЦК України визначають поняття неустойки, норми ч.6 ст.231 ГК України встановлюють розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобовязань, тобто зазначені норми не визначають поняття, порядок та розмір сплати відсотків за користування чужими коштами, які просить стягнути позивач.

Поряд з цим, слід зазначити, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми в свою чергу є компенсацією (платою) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо посилання відповідача на необґрунтоване заявлення позивачем вимоги про притягнення банку до відповідальності за ст.625 ЦК України, оскільки дана стаття містить загальні положення про зобовязання, отже є загальною нормою права відносно спеціального законодавства, яким є ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що встановлює відповідальність банків за порушення строків здійснення грошового переказу, тобто регулює саме спірні правовідносини, що склались між сторонами, то суд зазначає, що з моменту набрання рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. по справі №12/32-1544, а саме з 16.04.2010р. у відповідача виникло зобовязання виконати дане рішення суду і сплатити позивачу кошти в сумі 58271грн.43коп., тобто у відповідача виникло грошове зобовязання, яке ним виконане несвоєчасно, а лише 28.04.2011р., а тому в силу ст.625 ЦК України відповідач зобовязаний сплатити позивачу втрати від інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми 58271грн.43коп. за весь час прострочення з 16.04.2010р. по 27.04.2011р. включно. Нормами ст.599 ЦК України та ст.202 ГК України закріплено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Останні встановлені, зокрема, у ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А оскільки інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, і їх нарахування є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань (штрафні санкції) та у зв'язку з цим відносити до пені у розумінні ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів".

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 ГК України та ст.ст.33,34 ГПК України позов в частині стягнення 5477грн.51коп. втрат від інфляції та 1805грн.62коп. 3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема,15, м. Київ в особі Відділення №7 Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Тернопільського регіонального управління, вул. Гончара, буд.6а, м. Чортків, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 25748024) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2) (код НОМЕР_1) - 5477грн.51коп. втрат від інфляції та 1805грн.62коп. 3% річних, 72грн.83коп. витрат по сплаті державного мита, 45грн.17коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8768

СуддяГ.З. Андрушків

Повне рішення складено "11".11.2011р.