Рішення № 19177797, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/47831.10.11

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24"

про стягнення боргу за надані послуги 17 807,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24"заборгованості за Договором № 07/3 від 23.07.2008 в розмірі 17 807,00 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 порушено провадження по справі № 53/478, розгляд справи призначено на 31.10.2011.

Позивач в судовому засіданні 31.10.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 31.10.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.10.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2008 року між сторонами у справі було укладено Договір № 07/3 про надання послуг і виконання робіт автотранспортом (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, перевізник (позивач) надає послуги по перевезенню вантажів замовника (відповідач) автосамоскидами (надалі автотранспорт), а замовник зобовязується оплатити надані послуги (надалі авто послуги).

На виконання умов договору позивач виконав покладені на нього обовязки щодо перевезення вантажу, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ-0000010, № ОУ-0000012 та товарно-транспортними накладними: № 044439, № 044438, № 078197, № 078196.

При дослідженні актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000010 та № ОУ-0000012, судом встановлено, що вказані акти належним чином оформлені та підписані обома сторонами у справі.

Згідно з п. 5.2 Договору на підставі двостороннього підписаних актів виконаних робіт замовник проводить розрахунок не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця.

Зі слів позивача, відповідач частково розрахувався за надані йому послуги позивачем, проте не в повному обсязі.

22.05.2009 року позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1 з вимогою про оплату наданих послуг відповідно до Договору № 07/3. На доказ направлення та отримання претензії відповідачем, позивач надав суду копію фіскального чеку № 2469 від 22.05.2009 та копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та в повному обсязі не задоволена.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк оплати за здійснене перевезення встановлений в п. 5.2 Договору.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги не розрахувався в повному обсязі, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 17 807,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17 807,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24"(02160, м. Київ, проспект Воззєднання, 7А, оф. 619, ідентифікаційний код 32960313, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 17807 (сімнадцять тисяч вісімсот сім) грн. 00 коп. боргу, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 02.11.2011