Рішення № 19177053, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/396-30/21718.10.11

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

про визнання договору фінансового лізингу частково недійсним

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 04.11.10.

Від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю № 944 від 15.08.11.

Рішення прийнято 18.10.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 27.09.11. по 18.10.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.11. у справі № 42/396 Приватному сільськогосподарському підприємству "Промінь" щодо: визнання недійсними п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл від 01.07.08. та ст. 2 Додаткової угоди № 2 від 14.05.09. до Договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл від 01.07.08. в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.11. рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.11. у справі № 42/396 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 16.08.11. касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.11. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.11. у справі № 42/396 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 30.08.11. призначений повторний автоматичний розподіл справи, і дану справу передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.11. суддею Ващенко Т.М. прийнято до свого провадження справу № 42/396 та присвоєно їй № 42/396-30/217; розгляд справи призначено на 13.09.11. о 12-20.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови Договору фінансового лізингу суперечать вимогам ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Представник позивача в судове засідання 13.09.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 31.08.11. у справі № 42/396-30/217 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідачем 13.09.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. Відповідач зазначає, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобовязання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти по відношенню до іноземної валюти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.11. розгляд справи № 42/396-30/217 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 27.09.11. о 10-30.

27.09.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" просить суд позов задовольнити повністю. Позивач вказує на те, що умовами Договору (п. 3.1 Договору) в порядку ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»у складі лізингових платежів передбачено суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно (п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу), а положенням п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу визначено платіж, який не передбачений нормами ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме, - винагороду, яка виникає у відповідача виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні.

Крім того, позивач зазначає, що застосування порядку, передбаченого п. 3.9 Договору фінансового лізингу жодним нормативним актом України не передбачено.

В судовому засіданні 27.09.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.10.11. о 10-50.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 18.10.11. відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству "Промінь" в задоволенні його позову повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 42/396-30/217.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (Лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Промінь" (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 01-172/08-обл (далі - Договір), відповідно до умов якого сторони обумовили умови придбання предмету лізингу, його вартість, лізингові платежі, відповідальність сторін, предмет лізингу, яким є зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування LEXION 580, 2008 року випуску, загальною вартістю 2 443 535,36 грн. (в т.ч. ПДВ), що становить в еквіваленті по курсу НБУ на дату підписання договору 320 000 Евро.

У відповідності до п. 3.1 Договору, сторонами погоджено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу.

Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає:

-суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

-винагороду Лізингодавцю з отриманий у лізинг предмет лізингу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що положення п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу) та п. 2 Додаткової угоди № 2 від 14.05.09. до Договору фінансового лізингу суперечать вимогам ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, а тому, з посиланням на приписи ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, просить суд визнати їх недійсними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Вищевказана норма права кореспондує із положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору) передбачено, що Лізингоодержувач зобовязаний здійснювати усі платежі в національній валюті України, відповідно затвердженого сторонами графіку та Загальних умов, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

Відповідно до п. 3.2 Загальних умов фінансового лізингу погоджено, що авансовий платіж сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від Лізингодавця.

У відповідності до п.п. 3.6, 3.7 Договору сторони передбачили, що Лізингоодержувач сплачує винагороду, яка визначається виходячи з вартості предмету лізингу, кількості днів за період з дня підписання Акту до цієї дати та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла і цей період.

Всі інші чергові платежі, сплачуються згідно графіку та у строки передбачені п.п. 3.4, 3.5 ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу.

Згідно п. 3.9 ст. 3 Загальних умов передбачено, що лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та Загальних умов, коригується (на дату сплати) на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = Sо х k - Sо, де: Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу згідно п. 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долара США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих Лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується.

Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, перевищує більше ніж на 0,6% курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізінгоодержувач зобовязаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Додатковою угодою № 2 від 14.05.09. сторони внесли зміни до Договору фінансового лізингу, у т.ч. виклали п. 3.9 ст. 3 Загальних умов в новій редакції: "на дату сплати, визначену п. 3.5 ст. 3 загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди , яка визначається за формулою: V1 = Sо х k - Sо, де: Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу згідно п. 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долара США 4,58, за яким АКІБ “УкрСиббанк” по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується.

Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, перевищує більше ніж на 0,6 % курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу Лізінгоодержувач зобовязаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.».

Таким чином, судом встановлено, що умови Договору фінансового лізингу містять два різні види платежів, як винагороду відповідачу за отриманий позивачем предмет лізингу, що закріплено п. 3.6 та п. 3.9 ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу.

Згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Судом встановлено, що пунктом 3.6 ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу сторонами було визначено конкретний розмір платежу, як винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно, тоді як згідно п. 3.9 ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу, сторонами було визначено платіж, як винагорода, яка підлягає сплаті відповідачу виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, що не передбачено нормами ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Таким чином, з наведеного вбачається, що п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл від 01.07.08., укладеного між позивачем та відповідачем суперечить вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема з вимогами про визнання правочину (або його частини) недійсним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл від 01.07.08., укладеного між позивачем та відповідачем суперечить вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг», суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл від 01.07.08., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Промінь".

3.Визнати недійсною ст. 2 Додаткової угоди № 2 від 14.05.09. до Договору фінансового лізингу № 01-172/08-обл від 01.07.08., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Промінь".

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, код ЄДРПОУ 30575865) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (24710, Вінницька область, Піщанський район, село Трибусівка, вул. Леніна, 72, код ЄДРПОУ 30088220) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 25.10.11.