Рішення № 19175239, 26.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1722/2011-2/85

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О. М. , при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54002

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості у сумі 16 117,57 грн., з яких: 6368,46 грн.- борг за використану теплову енергію; 3289,68 грн. - інфляційні втрати; 90,97 грн. - 3% річних; 6368,46 грн. - пеня.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт, (довіреність №09/63 від07.10.2010р.).

Від відповідача: представники не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за вх.№2871 від 29.08.11 про стягнення з відповідача у сумі 16 117,57 грн. заборгованості , з яких: 6368,46 грн.- борг за використану теплову енергію; 3289,68 грн. - інфляційні втрати; 90,97 грн. - 3% річних; 6368,46 грн. - пеня.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору договір №2980 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.07, рішень господарського суду Івано-Франківської області справах № 8/5 від 26.03.09, №8/63 від 07.07.09, №12/14 від 25.05.10 та №5010/456/2011-19/21 від 29.03.11, в зв"язку з чим він змушений був звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 30.08.11, від 15.09.11 та 06.10.11, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2,39,66).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом,-

встановлено:

01.10.07 між сторонами даного спору укладено договір №2980 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов"язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач в свою чергу - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ "Миколаївська ТЕЦ", в грошовій формі або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами.

Згідно п.6.3. даного договору, споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду (розрахунковим періодом є календарний місяць) сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач за період з лютого 2011 по квітень 2011 поставив відповідачу теплову енергію загальною вартістю 6368,46 грн., про що свідчать рахунки за теплову енергію, спожиту за період з 01.02.11 по 31.04.11, отримані відповідачем згідно реєстрів вручення кінцевих рахунків і актів прийому-передачі теплової енергії (а.с.21-29).

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія №373-Ю від 19.05.11 з вимогою добровільно погасити заборгованість, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 18), що підтверджується реєстром відправки претензій 19.05.11 (а.с.19), однак відповідач залишив її без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу про стягнення 6368,46 грн. боргу за використану теплову енергію обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача щожо стягнення 3289,68 грн. інфляційних, 90,97 грн. - 3% річних та 6368,46 грн. пені.

Відповідно до рішень господарського суду Івано-Франківської області у справах № 8/5 від 26.03.09, №8/63 від 07.07.09, №12/14 від 25.05.10 та №5010/456/2011-19/21 від 29.03.11 позов ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості задоволено та зобов"язано відповідача сплатити на користь позивача в загальній сумі 64269,95 грн. Із пояснень представника позивача рішення у даних справах не виконані. Вказане жодним способом не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 7.4.2. договору №2980 від 01.10.07 сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення на підставі положення Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Відповідно до абзацу 3 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" зазначено, що сума пені має не перевищувати 100 % загальної суми боргу, що позивачем дотримано (нараховано 10408,25 грн., а заявлено до стягнення 6368,46 грн.).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають: 6368,46 грн.- борг за використану теплову енергію; 3289,68 грн. - інфляційні втрати; 90,97 грн. - 3% річних; 6368,46 грн. - пеня.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 161,17 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546,549, 610, 612, 614,625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.193, 216, 230, 231,232 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст.ст.22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості в сумі 16 117,57 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ,76000, код 31524633) на користь Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54002 (код 30083966) - 6368 (шість тисяч триста шістдесят вісім) грн. 46 коп. основного боргу, 3289 (три тисячі двісті вісімдесят дев"ять) грн. 68 коп. інфляційних, 90 (дев"яносто) грн. 97 коп. - 3% річних, 6368 (шість тисяч триста шістдесят вісім) грн. 46 коп. пені, 161 (сто шістдесят одну) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Круглова О.М.

Повне рішення складено 31.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

____помічник судді Шунтов О.М. 31.10.11