Рішення № 19175232, 25.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1736/2011-2/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О. М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", вул.Михайлівська, 12, м. Київ, 01001

поштова адреса: вул. Іллінська, 8, під"їзд 1, 3 поверх, м. Київ-70, 04070

до відповідача: Приватного підприємства "Акорд" вул. Львівська, 5, с. Дем''янів, Галицький район, Івано-Франківська область, 77131

про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №01-126/08-обл від 10.06.08 у сумі 337 035,00 грн., з яких: 275 313,75 грн.- сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 31 473,88 грн. - інфляційні втрати; 9085,93 грн. - 3% річних; 21 161,44 грн. - пеня.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №945 від 15.08.2011р.)

Від відповідача: представники не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за вх.№2891 від 30.08.11 про стягнення з відповідача заборгованості за Договором фінансового лізингу №01-126/08-обл від 10.06.08 у сумі 337 035,00 грн., в тому числі 275 313,75 грн.- сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 31 473,88 грн. - інфляційні втрати; 9085,93 грн. - 3% річних; 21 161,44 грн. - пеня.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №01-126/08-обл та додаткової угоди №1 від 10.06.08, в зв"язку з чим він змушений був звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 31.08.11, від 15.09.11 та 06.10.11, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2,34,41).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом,-

встановлено:

27.07.08. між сторонами даного спору укладено договір фінансового лізингу №442/0708 та додаткову угоду №1 від 10.06.08. Предмет лізингу (прес гідравлічний марки Y81-250В 2008 року випуску вартістю 375000 грн.) передано Лізингоодержувачу згідно акту прийому-передачі 23.06.08 (а.с.18).

Частини 1 і 7 ст. 292 Господарського кодексу України визначає, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Додатковою угодою №1 від 10.06.08 (а.с.23-26) сторони визначили графік сплати лізингових платежів.

Умовами п. 1.1, 3.1 вказаного Договору, сторони передбачили, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та умов ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4). Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Однак, відповідач порушив умови вказаного договору, в зв"язку з чим станом на 06.07.11 борг з лізингових платежів становить 275 313,75 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 174 ГК України, передбачено, що господарські зобов»язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1. ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 ЦК України, договір є підставою виникнення зобов'язання у сторін відповідного договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 ЦК України.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід також зазначити, що відповідно до п.п.8.3., 8.4. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4) вилучення предмету лізингу не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення предмету лізингу. Так як предмет лізингу був вилучений 28.10.10 (копія опису й арешту майна від 28.10.10 міститься в матеріалах справи), тому правомірним було нарахування лізингових платежів до цього часу, що і було зроблено позивачем.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. На час вирішення спору в суді відповідач заперечень проти позову та доказів оплати заявленої суми боргу не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 275 313,75 грн. заборгованості за лізинговими платежами обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню .

Обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення 9085,93 грн. - 3% річних та частково обгрунтованими вимоги щодо стягнення 31473,88 грн. інфляційних та 21161,44 грн. пені з врахуванням наступного:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з поданого розрахунку (а.с.9) позивач нараховував інфляційні як за цілий місяць (що є правомірним) так і починаючи з 21 числа до кінця місяця, що суперечить листу Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 щодо Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, з врахуванням чого обгрунтований розмір інфляційних становитиме 28942,33 грн. В решті стягнення інфляційних слід відмовити.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.2.1 договору, встановлено, що у випадку порушення строків оплати лізингових платежів Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвйної ставки НБУ за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку позивач нарахував пеню за період прострочки з 07.01.11 по 06.07.11, однак отримав право нараховувати пеню за прострочення платежу починаючи з 21 числа поточного місяця протягом шести місяців (ч.6 ст.232 ГК України).

З врахуванням наведеного та вимоги ч.6 ст.232 ГК України, обгрунтований розмір пені становитиме 2730,19 грн. (розрахунки здійснені судом додаються). В решті стягнення пені відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 275 313,75 грн. основного боргу (борг з лізингових платежів), 2730,19 грн. пені, 28942,33 грн. інфляційних та 9085,93 грн. - 3% річних .

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 3160,72 грн. державного мита та 221,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.174, 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" до Приватного підприємства "Акорд" про стягнення 337 035,00 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Акорд" вул. Львівська, 5, с. Дем''янів, Галицький район, Івано-Франківська область, 77131, код 30662224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", вул.Михайлівська, 12, м. Київ, 01001,поштова адреса: вул. Іллінська, 8, під"їзд 1, 3 поверх, м. Київ-70, 04070 код 30575865) 275 313 (двісті сімдесят п"ять тисяч триста тринадцять) грн. 75 коп. основного боргу, 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн. 19 коп. пені, 28942 (двадцять вісім тисяч дев"ятсот сорок дві) грн. 33 коп. інфляційних, 9085 (дев"ять тисяч вісімдесят п"ять) грн. 93 коп. - 3% річних, 3160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О.М.

повне рішення складено 31.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

_помічник судді Шунтов О. М. 31.10.11