Постанова № 19174671, 15.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р. Справа № 5021/870/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого,

Волковицької Н.О., Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р.

у справі№ 5021/870/2011

Господарського суду Сумської області

за позовомПриватного підприємства "Вагова компанія МІКА"

доПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

простягнення 79654,95 грн.

за участю представників: позивачаОСОБА_1, дов. від 22.08.2011р. відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємств "Вагова компанія МІКА" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 79654 грн. 95 коп.: з яких: основний борг - 59450 грн., інфляційні втрати 16340,70 грн., 3% річних 3864,25 грн. заборгованості за поставлений товар, безперервний стрічковий дозатор “ЕрМак ДНЛ-20” згідно договору № 09-К07/08 від 12.05.2008р. та судові витрати, посилаючись на умови договору, вимоги статей 526, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.06.11р.( суддя Лущик М.С.) позов задоволено,стягнуто з відповідача 59450 грн. основного боргу, 3864,25 грн. - 3% річних, 16340,70 грн. інфляційних збитків, 796,55 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення вмотивовано невиконанням відповідачем умов укладеного договору, положеннями статей 526, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. (судді: Могилєвкін Ю.О.- головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.11р. залишено без змін з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи; доводи апеляційної скарги відхилено, як необгтрунтовані.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. та рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.11р. та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 530, 612, 625, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України та неврахуванням обставин справи, оскільки акт здачі-приймання устаткування позивачем не складався, відсутні докази його направлення відповідачу та підписання останнім; відтак строк оплати не наступив, наявність вини відповідача позивачем не доведена, тому нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних є неправомірним.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін рішення та постанову господарських судів.

Відповідач не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір № 09-К07/08 від 12.05.2008р., за умовами якого позивач (постачальник) зобовязався виготовити та передати у власність відповідачу (покупцю), а покупець зобовязався прийняти та оплатити на умовах договору поставки на ВАТ “Сумихімпром” безперервний стрічковий дозатор “ЕрМак ДНЛ-20”, ціна, кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю разом з товаросупроводжувальними документами, зазначена в накладній; постачальник надає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок - фактура із зазначенням ціни, вартості товару, технічний паспорт, інструкція по експлуатації.

Пунктами 3.1,3.2 договору визначено, що загальна сума договору складає 63450 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 10575 грн. 00 коп.; покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості договору перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту здачі - приймання обладнання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 09-К07/08 від 12.05.2008 року позивач здійснив поставку та передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 94 від 28.07.2008р. та довіреністю № 202410/565 від 25.07.2008р. на отримання цінностей за договором № 09-К07/08 від 12.05.2008 року.

Натомість, відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався не повністю: а саме, платіжними дорученнями № 1004 від 30.01.2009 року, № 1141 від 03.02.2009 року здійснив часткову оплату на загальну суму 4000 грн., в звязку з чим станом на 01.03.2011р. сума основного боргу склала 59450 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. №2 від 05.01.2011р. на загальну суму 76455,96 грн., яка залишена без відповіді.

Крім цього, місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 30.05.2008 № 46-02, згідно якого позивач виконав шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи по безперервному стрічковому дозатору “ЕрМак ДНЛ-20”, платіжними дорученнями № 11679 від 05.08.2008 р. та № 16183 від 24.11.2008р. відповідачем перераховано на рахунок позивача оплату за виконані позивачем шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 6600 грн. та 07.11.2008 р. між сторонами було підписано акт виконаних робіт по вказаному договору, тобто акт про введення в експлуатацію прийнятого відповідачем дозатора за договором № 09-К07/08 від 12.05.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з вказаних вище обставин справи, встановлених на підставі наявних у справі документальних доказів.

Переглядаючи справу відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на відсутність акту здачі-приймання устаткування та прострочення зобовязання безпідставне, оскільки за умовами договору датою поставки є дата зазначена у накладній, договором не передбачено форму зазначеного акту, та обовязок позивача складати такий акт. Суди встановили, що Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" не складало зазначений акт, не направляло його позивачу, а здача-приймання устаткування здійснена за видатковою накладною, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Судова колегія зазначає, що підставою для скасування або судового рішення є порушення або неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права; випадки, коли порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення, передбачені частиною 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Для правильного вирішення спору про стягнення з відповідача зазначеної в позові суми судам належало з'ясувати природу та зміст правовідносин сторін, умови та ступінь виконання кожною зі сторін зобов'язання за договором, правові наслідки його невиконання відповідно до умов договору та положень законодавства

Відповідно до статей 626 та 629 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

За правилами розподілу обов'язку доказування згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарські суди попередніх інстанцій достовірно встановили, що позивач належним чином виконав зобов'язання з поставки товару на суму 59450грн.; натомість відповідач не надав суду ні доказів сплати боргу, чи заперечень щодо здійснення ним виконання зобов'язання по оплаті цього товару, що входить до його обов'язку доказування.

Таким чином місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 59450 грн. основного боргу, та в звязку з простроченням виконання зобовязання інфляційних збитків в сумі 16340,70 грн. та 3% річних - 3864,25грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, вірно застосували норми матеріального права, забезпечивши відповідачу можливість здійснювати захист та користуватися належними йому процесуальними правами, розглянули всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі істотні обставини справи в їх сукупності відповідно до наявних у справі матеріалів, встановивши дійсний розмір заборгованості, що підтверджено відповідачем.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в звязку з чим підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. у справі № 5021/870/2011 Господарського суду Сумської області та рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.11р. залишити без змін.

ГоловуючийТ. Дроботова

СуддіН. Волковицька

Л. Рогач