Постанова № 19174676, 16.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"16" листопада 2011 р. Справа № 5021/711/2011 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу          

Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р.

у справі № 5021/711/2011 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Парус-Еола" до

проПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

стягнення 45 602,80 грн. за участю представників:

ТОВ "Парус-Еола" –не з'явилися;

ПАТ "Сумихімпром" –не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парус-Еола" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 45 602,80 грн., у т.ч. 45 500 грн. основної заборгованості та 102,40 грн. пені

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за умовами договорів підряду № 69/1443 від 03.09.2010 р. та № 69-1485 від 15.09.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.3-4).

Відповідач у справі у відзиві на позов проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що умовою оплати виконаних робіт є виконання робіт, передбачених договорами, в повному обсязі. Враховуючи лише часткове виконання робіт позивачем, строк їх оплати, зважаючи на умови договорів, не настав (а.с.53-54, 71-72).

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.05.2011 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто 22 864,80 грн. основної заборгованості та 51,46 грн. пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.79-82).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач частково не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором № 69-1485 строк, допустивши заборгованість у розмірі 22 864,80 грн.;

-          договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов’язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем;

-          строк оплати заборгованості за договором № 69/1443 від 03.09.2010 р. не настав, враховуючи часткове виконання робіт позивачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р. рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2011 р. залишено без змін (а.с.103-107).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а.с.117-118).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

03.09.2010 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 69/1443, за умовами якого позивач зобов’язується виконати передбачені договором ремонтні роботи стін з профнастилу, а відповідач –прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість.

Крім того, 15.09.2010 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 69-1485, за умовами якого позивач зобов’язується виконати передбачені договором ремонтні роботи цегляної труби водогінної котельні цеху, а відповідач –прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість.

Судами правильно визначено, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України,за договором підряду однасторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначені договори є підставами для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договорами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи за договором № 69-1485 на загальну суму 94 750,80 грн., які здані ним та прийняті відповідачем, про що підписано акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року та за грудень 2010 року.

При цьому, відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна договору складає 94 750,80 грн.

Отже, судами вірно встановлено, що роботи згідно договору № 69-1485 виконані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.6. договору № 69-1485 кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше 20 днів після повного завершення виконання робіт.

Натомість, як встановлено судами, відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи, допустивши заборгованість у сумі 22 864,80 грн.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт у встановлений договором № 69-1485 строк, допустивши заборгованість у розмірі 22 864,80 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором № 69-1485 передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі 0,5 % від вартості договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.3 договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача 51,46 грн. пені правильний.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком судів про необгрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за роботи, виконані згідно договору № 69/1443 від 03.09.2010 р.

Так, відповідно до п. 3.1. договору № 69/1443, загальна ціна договору становить 66 072,00 грн.

Однак, позивачем виконані роботи згідно вказаного договору лише на суму 44 685,60 грн., про що підписано акт приймання виконаних робіт за вересень 2010 р.

При цьому, згідно п. 3.6. договору № 69/1443 кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше 20 днів після повного завершення виконання робіт.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного висновку про те, що строк оплати виконаних робіт згідно умов договору № 69/1443 не настав.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2011 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р. у справі № 5021/711/2011 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" –без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.