Постанова № 19174661, 16.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"16" листопада 2011 р. Справа № 5015/742/11 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу          

Закритого акціонерного товариства "Галичина-Нова"

на рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р.

у справі № 5015/742/11 господарського суду Львівської області за позовомДочірнього підприємства "Логос-Системи вимірювань" Товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничого підприємства "Логос" до

проЗакритого акціонерного товариства "Галичина-Нова"

стягнення 25 231,37 грн. за участю представників:

ДП "Логос-Системи вимірювань" ТОВ ІВП "Логос" –не з'явилися;

ЗАТ "Галичина-Нова" –не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Дочірнє підприємство "Логос-Системи вимірювань" Товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничого підприємства "Логос" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача –Закритого акціонерного товариства "Галичина-Нова" 25 231,37 грн., у т.ч. 22 289,20 грн. основної заборгованості, 1 647,62 грн. пені, 980,72 грн. збитків від інфляції, 313,83 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за умовами договору підряду № 3/03 від 03.03.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.2-6, 74-75).

Відповідач у справі – ЗАТ "Галичина-Нова" у запереченнях на позов проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що:

-          акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. не є доказом виконання робіт за договором підряду № 3/03 від 03.03.2008 р.;

-          позивачем не надано довідок форми КБ-3, які є належними доказами виконання робіт (а.с.42-44).

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2011 р. позов задоволено повністю (а.с.82-84).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач частково не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 22 289,20 грн.;

-          договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов’язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем;

-          за порушення виконання грошових зобов’язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів річних, у зв’язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р. рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2011 р. залишено без змін (а.с.109-112).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а.с.118-121).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

03.03.2008 р. між сторонами у справі укладено договір № 3/03, за умовами якого позивач зобов’язується виконати передбачені договором роботи з реконструкції систем управління, безпеки та автоматики котлів № № 1, 3 котельні с. Ременів ЗАТ "Галичина-Нова", а відповідач –прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України,за договором підряду однасторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи за договором на загальну суму 45 789,20 грн., які здані ним та прийняті відповідачем, про що підписано акти приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору (п. 4.1.) визначено, що оплата робіт за цим договором здійснюється в наступному порядку: до початку робіт замовник перераховує аванс в сумі 23 600,00 грн. на придбання щита управління та відрядні витрати; решта коштів сплачується замовником протягом 10 днів після підписання сторонами акта прийняття виконаних робіт.

Між тим, як встановлено судами, відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи, допустивши заборгованість у сумі 22 289,20 грн.

14.10.2010 р. позивачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, була направлена на адресу відповідача претензія № 2 про сплату відповідачем заборгованості у розмірі 22 289,20 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 22 289,20 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів у розмірі 313,83 грн. та збитків від інфляції у розмірі 980,72 грн. за період з 26.10.2011 р. по 20.04.2011 р.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі 0,5 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.1. договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача 1 647,62 грн. пені за період з 26.10.2011 р. по 20.04.2011 р. правильний.

В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Між тим, переважна більшість доводів касаційної скарги стосується переоцінки доказів та, в порушення вимог ч. 2 ст. 111 ГПК України, містить посилання на недоведеність обставин справи.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2011 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р. у справі № 5015/742/11 господарського суду Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Галичина-Нова" –без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.