Постанова № 19174662, 15.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" листопада 2011 р. Справа № 5019/1140/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача-не зявились,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ТОВ "Маяк-3" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 у справі№5019/1140/11

за позовом Державної екологічної інспекції в Рівненській області

доТОВ "Маяк-3"

про відшкодування 63715,69 грн. шкоди, завданої внаслідок забруднення атмосферного повітря

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.06.2011 (суддя Крейбух О.Г.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 (судді: Огороднік К.М., Мельник О.В., Коломис В.В.), позов задоволено - на підставі ст.1166 ЦК України, ст.ст.10,11,12,33,34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та положень п.п.1.2,2.1.2,3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі –Методика №639), стягнуто з ТОВ "Маяк-3" на користь держави (на спеціальний рахунок місцевого бюджету для зарахування коштів до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритий в УДК в Рівненській області) 63715,69 грн. збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел товариства.

ТОВ "Маяк-3" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.19,92 Конституції України, ч.5 ст.4, ч.2 ст.14, ст.ст.22,1166 ЦК України, ст.ст.33,34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень п.п.1.4,2.2 Методики №639 та ст.ст.33,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що згідно з п.22 ч.1 ст.92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України. Відповідно до ст.34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом, а тому судами безпідставно застосовано положення Методики №639, затвердженої підзаконним актом, як такі, що суперечать приписам спеціального закону. Заявник також вважає, що судами помилково було взято до уваги наданий позивачем розрахунок розмірів відшкодування збитків та довідку товариства від 03.03.2010 в якості належних доказів, оскільки вказаний розрахунок не містить дати його складання та зазначення періоду, за який бралися показники викидів.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що актом перевірки дотримання ТОВ "Маяк-3" вимог природоохоронного законодавства від 25.05.2010 встановлено порушення даним товариством вимог ст.ст.10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в період з 01.04.2009р. по 22.02.2010р., тобто аж до отримання відповідного дозволу, в зв'язку з чим за вказаний період Державною екологічною інспекцією в Рівненській області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі –Методика №639), правомірно нараховані збитки в спірній сумі. Відповідачем не оспорюється факт відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та здійснення викидів в період з 01.04.2009р. по 22.02.2010р.

Також апеляційний господарський суд з посиланням на п.3.6 Методики №639 відхилив твердження відповідача щодо неналежного розрахунку позивачем розміру завданої шкоди виключно на підставі довідки ТОВ "Маяк-3" від 03.03.2010, оскільки даною Методикою передбачено визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань а й розрахунковими методами, в тому числі з врахуванням даних щодо обсягів викидів, вміщених в довідці ТОВ "Маяк-3" від 03.03.2010.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.11,12,33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі –Методика №639), та на підставі ретельної правової оцінки дозволу від 22.02.2010 на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.05.2010, довідки ТОВ "Маяк-3" про обсяги викидів від 03.03.2010 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а товариством не спростовано факт порушення ним законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення викидів забруднюючих речовин в період з 01.04.2009р. по 22.02.2010р. без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на спірну суму.

Наведені обставини не спростовано скаржником.

Колегія не погоджується з передчасним твердженням заявника про безпідставне застосування позивачем положень Методики №639, затвердженої підзаконним актом, при визначенні розміру шкоди, завданої внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з огляду на наступне.

Дійсно, згідно з ч.5 ст.4 ЦК України інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на даний час окремим законом, до якого прямо відсилає норма ст.34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", не врегульовано правовідносини щодо порядку та розмірів відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, тобто відповідний закон з цього приводу відсутній.

Однак, відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Касаційна інстанція, враховуючи невизначеність законом порядку та розмірів відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, вбачає достатні підстави для застосування при вирішенні даного спору по аналогії закону положень ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Це випливає також зі ст.2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", у відповідності з якою відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Таким чином, базовий Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" на відміну від ст.34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" дозволяє врегулювання законодавством України (в тому числі підзаконними нормативними актами) порядку та розмірів відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (в тому числі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря), чим спростовується помилкове твердження відповідача про зворотне.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів виконує й інші функції відповідно до положення про нього, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 121 пункту 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою КМ України від 02.11.2006 №1524 (в редакції від 28.11.2007р.), Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань розробляє та затверджує відповідно до закону методики визначення розмірів шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За таких обставин, застосування позивачем Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064), не суперечить вимогам ст.34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", оскільки відповідає приписам ч.5 ст.4 ч.1 ст.8 ЦК України, ч.2 ст.20, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та пункту 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою КМ України від 02.11.2006 №1524 (в редакції від 28.11.2007р.).

Наявні ж посилання відповідача в обґрунтування підстав для відмови в позові на відсутність закону, який би визначав порядок та розміри відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, колегія не може прийняти до уваги, оскільки такі доводи товариства зводяться по суті лише до недобросовісного намагання будь-яким чином уникнути відповідальності за вчинене та встановлене судами порушення природоохоронного законодавства, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), закріпленим в п.6 ст.3 ЦК України.

Разом з тим, касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про помилкове прийняття судами до уваги наданого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків та довідки товариства про обсяги викидів від 03.03.2010 в якості належних доказів, оскільки, по-перше, апеляційний суд з врахуванням змісту п.3.6 Методики №639 правильно зазначив, що даною Методикою передбачено визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань а й розрахунковими методами, в тому числі з врахуванням даних щодо обсягів викидів, вміщених в довідці ТОВ "Маяк-3" від 03.03.2010.

По-друге, наявні заперечення заявника з цього приводу зводяться передусім до посилань на оцінку судами неналежних доказів, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 у справі №5019/1140/11 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Маяк-3" - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                   В.Овечкін

Судді:                                                                                           Є.Чернов

                                                                                           В.Цвігун