Постанова № 19173741, 09.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 5023/1362/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,

суддівРогач Л.І.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой монтаж"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від04.07.2011р.

у справі№5023/1362/11

Господарського судуХарківської області

за позовомЛуганського транспортного прокурора в інтересах держави Міністерства транспорту та звязку України в особі Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой монтаж"

простягнення збитків за участю представників

- відповідача:ОСОБА_1 (довіреність від 14.03.2011р.)

- прокурора: Шокіна Т.В. (посвідчення № 61), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави Міністерства транспорту та звязку України в особі Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач), Луганський транспортний прокурор (далі прокурор) просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой монтаж" (далі - відповідач) 33935,60 грн., збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їх завдано працівником відповідача шляхом завищення обсягів виконаних робіт з будівництва складів для зберігання протиожеледних матеріалів у м. Перевальську при виконанні укладеного між сторонами договору підряду, що підтверджено постановою Кам'янобрідського районного суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.04.2011р. (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Гончар Т.В., Слободін М.М.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та залишити позов прокурора без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції зазначає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Луганський облавтодор" є юридичною особою, що заснована на власності ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", акціонером якого є держава.

За результатами проведеної контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області ревізії фінансово-господарської діяльності ДП “Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за період з 01.01.2006р. по 01.10.2008р., про що складений акт №06-21/02 від 13.01.2009р., встановлений факт завищення обсягів виконаних робіт з будівництва складу для зберігання протиожеледних матеріалів у м. Перевальську Луганської області на загальну суму 33935,60 грн.

За даним фактом слідчим Луганської транспортної прокуратури порушено кримінальну справу за фактом привласнення грошових коштів ДП "Луганський облавтодор" в сумі 33936 грн. шляхом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами ТОВ "Дорстрой Монтаж", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2, будучи фактичним керівником відповідача, в процесі виконання робіт внаслідок несумлінного ставлення до своїх посадових обов'язків, не забезпечив належного контролю за виконанням робіт, в тому числі в частині систематичного контролю за веденням технологічних процесів у суворій відповідності до технологічного регламенту.

При цьому, у грудні 2006р. ОСОБА_2 дав вказівку директору відповідача Чаговцу А.М. на підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних робіт, а також інших документів, підтверджуючих виконання даних робіт з будівництва складу в м. Перевальську, після чого всі вищезазначені документи відправлено замовнику поштою.

В подальшому позивачем здійснено оплату згідно з умовами договору в повному обсязі.

Крім того, судами встановлено, що факт завищення обсягів виконаних робіт з будівництва складів для зберігання протиожеледних матеріалів у м. Перевальську Луганської області на загальну суму 33935,60 грн. підтверджується висновками будівельно-технічної експертизи, проведеної спеціалістами філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Луганські області.

Судами також встановлено, що 18.01.2011р. постановою Кам'янобрідського районного суду міста Луганська ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.367 ч.2 Кримінального кодексу України на підставі ст.47 КК України, та передано на поруки трудовому колективу ТОВ "СІАТ".

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про те, що майнову шкоду завдано працівником відповідача під час виконання ним свої трудових обовязків, та поклавши в основу свого рішення факти, встановлені вказаною постановою Кам'янобрідського районного суду міста Луганська, дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування шкоди.

Між тим, судові рішення є незаконними виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили (ч.3).

Разом з тим, судові рішення про обставини заподіяння шкоди, та ким її заподіяно мотивовані постановою Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 18.01.2011р., яка не є обов'язковою для господарського суду, а відтак з огляду на приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен був сам з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Також, судами не встановлено та не досліджено дійсні правовідносини сторін, не зясовано на якій правовій підставі відповідач здійснював виконання робіт, не досліджено за яких обставин позивач підписав та прийняв за актами приймання за формою КБ-2в роботи, які, як зазначено судами, не виконувались, а також оплатив їх.

Застосувавши до спірних правовідносин сторін приписи статті 1172 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, разом з тим, статтею 1193 цього кодексу передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується (ч.1). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2).

При цьому, як вбачається із встановлених судами обставин справи, завищення обсягів виконаних робіт було встановлено на підставі ревізії фінансово-господарської діяльності, між тим не дано оцінки тій обставині, як позивач міг прийняти роботи, які не виконувались, та здійснити оплату.

Відтак, не дослідивши усіх обставин справи у сукупності, суди дійшли передчасного, а відтак і незаконного висновку про те, що лише відповідач має відповідати за вказані наслідки.

Разом з тим, доводи, викладені у касаційній скарзі щодо відсутності у прокурора передбачених чинним законодавством підстав подавати позов в інтересах державного підприємства, яке, як вказує заявник є самостійним субєктом господарювання, та вважає, що з цих підстав позов належить залишити без розгляду, є незаконними, оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що ДП "Луганський облавтодор" є юридичною особою, що заснована на власності ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", акціонером якого є держава.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За вказаних обставин доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині, висновків судів про те, що прокурор діяв в інтересах держави, не спростовують.

Разом з тим, оскільки з'ясування наведених вище обставин справи повязане з дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой монтаж" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. та рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2011р. у справі Господарського суду Харківської області №5023/1362/11 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький