Вирок № 19168342, 20.04.2011, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Справа № 1-55/11р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Молчанова О.Г.

при секретарі Шелестюк І.С.,

за участю прокурора Корженко С.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника цивільного позивача ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Березнегувате справу по обвинуваченню ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Казанка Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта повна вища, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм ТОВ “Покровське”, проживаючого по АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України раніше не судимого - у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 на підставі трудового контракту від 08 листопада 2000 року і наказу № 81-к селекційно-генетичного інституту м. Одеса від 10 листопада 2000 року був призначений на посаду директора дослідного господарства “Реконструкція” ( далі -ДГ “Реконструкція”), яке розташоване в с.Лепетиха Березнегуватського району Миколаївської області. Будучи директором ДГ “Реконструкція” ОСОБА_4 виконував адміністративно-господарські та організаційно-розподядчі функції, зокрема: діяв від імені підприємства і представляв його інтереси у всіх вітчизняних і зарубіжних установах; розпоряджався майном і засобами підприємства для виконання статутних завдань; підписував всі фінансові документи; укладав від імені підприємства угоди; видавав довіреності;вільно реалізовував продукцію на внутрішніх і зовнішніх ринках за договірними цінами; виконував інші повноваження, які обумовлені законодавством і статутом підприємства.

Займаючи посаду директора ДГ “Реконструкція” та будучи посадовою особою ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, скоїв корисливий злочин заволодіння чужим майном, за наступних обставин.

В серпні 2002 року ОСОБА_4, прагнучи одержати незаконну матеріальну вигоду, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи як директор ДГ “Реконструкція” та всупереч інтересам служби, звернувся до директора товариства з обмеженою відповідальністю “Джема” ( далі ТОВ”Джема”) ОСОБА_1, з яким ДГ “Реконструкція перебувало в договірних та довірчих відносинах, з проханням про надання зворотної фінансової допомоги ДГ “ Реконструкція” для проведення комплексу сільськогосподарських робіт. При цьому ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний намір,направлений на заволодіння грошовими коштами, які належать ОСОБА_1, повідомив останньому неправдиві відомості про те, що грошові кошти необхідні для організації збирання врожаю і пообіцяв повернення грошових коштів в натуральній формі зібраним урожаєм за вигідною для ОСОБА_1 ціною. При цьому підсудний, з метою подальшого приховування своїх злочинних дій, запропонував потерпілому внести грошові кошти, виступаючи як фізична особа, мотивувавши це тим, що невідомий розмір і ціна майбутнього урожаю, в зв'язку з чим неможливо оформити дану операцію між ДГ “Реконструкція” і ТОВ “Джема”.

ОСОБА_1, будучи упевненим в правомірності дій ОСОБА_4 та вважаючи дану угоду вигідною для себе, прийняв його пропозицію і 15 серпня 2002 року приблизно о 19 годині в службовому кабінеті ОСОБА_4, розташованому в с.Лепетиха Березнегуватського району Миколаївської області, передав останньому гроші в сумі 962500 грн. для внесення їх в касу ДГ “Реконструкція”. Отримавши від ОСОБА_1 гроші в сумі 962500 грн., ОСОБА_4 заволодів ними. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 оформити передачу грошових коштів розпискою, мотивувавши це відсутністю бухгалтера на робочому місці і відсутністю у нього особисто доступу до бухгалтерських документів. Підсудний пообіцяв оформити передачу грошових коштів у встановленому законом порядку, шляхом передачі їх в касу господарства та оформлення прибуткового касового ордера. Потерпілий прийняв вказану пропозицію, після чого ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 виготовлену раніше розписку, датовану 15 серпня 2002 року, якою підтвердив отримання для внесення в касу ДГ “Реконструкція” грошових коштів в сумі 962500 грн. для виконання комплексу сільськогосподарських робіт, при цьому особисто підписав вказану розписку та скріпив підпис відбитком печатки ДГ “Реконструкція”.

В подальшому ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, в порушення Положення про проведення касових операцій в національній валюті України, затвердженої в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за № 237/5428, і чинної на той час, отримані від ОСОБА_1 гроші в сумі 962500 грн. в касу підприємства не вніс, а привласнив їх і розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_1 матеріальні збитки на суму 962500 грн., що більше ніж в шістсот разів (962500 : 17 = 56617) перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є особливо великим розміром.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що з 2000 року працював на посаді директора ДГ “Реконструкція”. В серпні 2002 року від ОСОБА_1 отримав для потреб господарства 962500 грн., про що надав розписку. Вказані кошти він не вніс до каси підприємства у встановленому законом порядку, внаслідок свого віку та недосвідченості. Заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. визнав в повному обсязі, а позов ДГ “Реконструкція” про відшкодування матеріальних збитків на суму 1742684 грн. не визнав, оскільки матеріальні збитки ДГ”Реконстркуція” не завдані.

Підсудному та іншим учасникам судового розгляду роз'яснені положення та правові наслідки застосування ст.299 КПК України. Проти застосування вказаної норми права від підсудного та інших учасників судового розгляду заперечень не надійшло. Суд прийшов до висновку, що підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин справи і не має сумнівів у добровільності та істиності їх позиції.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що в серпні 2002 року надав позику директору ДГ “Реконструкція” ОСОБА_4 для сільськогосподарських потреб вказаного господарства в сумі 962500 грн., про що останній надав йому розписку. До теперішнього часу гроші йому не повернуті, внаслідок чого йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з протиправними діями підсудного. Розмір моральної шкоди оцінює в 5000 грн. і просить суд його позов задовольнити.

Представник цивільного позивача-ДП ДГ “Реконструкція”- ОСОБА_2- в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги про стягнення з підсудного матеріальної шкоди на суму 1742684 грн. і показала, що розмір шкоди визначений на підставі судових рішень, ухвалених за позовами ОСОБА_1 до ДГ “Реконструкція”. В теперішній час ці рішення скасовані і ДП ДГ “Реконструкція” не понесло жодних вират по їх виконанню і ніяких коштів ОСОБА_1 не сплатило.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ДП ДГ ”Реконстркуція” ОСОБА_5 показав, що гроші, отримані ОСОБА_4 в серпні 2002 року в сумі 962500 грн., в касу підприємства не надходили. За судовими рішеннями, ухваленими за позовами ОСОБА_1 до ДГ “Реконструкція”, підприємство потерпілому жодних коштів не сплачувало і фактичних матеріальних збитків не понесло.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер ДП ДГ ”Реконструкція” ОСОБА_6 дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_5

Оцінивши докази у справі відносно цивільного позову ДП ДГ “Реконструкція” суд приходить до висновку про його необгрунтованість, оскільки матеріальна шкода господарству не завдана і відсутні жодні підстави цивільно-правової відповідальності підсудного ОСОБА_4 згідно заявленого позову.

Суд виключає із обвинувачення ОСОБА_4 посилання на завдання його діями матеріальних збитків ДГ “Реконструкція” в сумі 962500 грн., як таке, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Вину підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, суд визнає доведеною.

Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.5 ст.191 КК України, як привласнення , заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїи службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, особу підсудного, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, працює, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей,страждає на хронічну хворобу-бронхіальна астма.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття, стан його здоров'я та перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання підсудного та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням його особи, суд вважає можливим застосувати ст.69 КК України та призначати основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.5 ст.191 КК України.

Суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, можливі при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76, 77 КК України.

Заявлений по справі ДП ДГ “Реконструкція” цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди в сумі 1742684 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Заявлений по справі потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 5000 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України і призначити покарання , із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаціїно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері фінансово-господарської діяльності строком на два роки.

В строк відбування покарання зарахувати перебування ОСОБА_4 в ІТТ ММУ УМВС України в Миколаївській області з 21 серпня 2006 року по 23 серпня 2006 року.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на трои роки.

На підставі п.4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4, до набирання вироком законної сили, залишити попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.

Відмовити Державному підприємству дослідному господарству “Реконструкція” в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 1742684 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області (код ОКПО 25574110 УДК в Миколаївській області, МФО 826013, р/р 35229001000016 ) витрати на проведення технічної експертизи документів від 17 серпня 2006 року № 1649 в сумі 140 грн. 76 коп. (сто сорок грн. 76 коп.); витрати на проведення почеркознавчої експертизи від 18 серпня 2006 року № 1650 в сумі 105 грн.57 коп.( сто п'ять грн. 57 коп.); витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи від 10 серпня 2006 року № 60 в сумі 991 грн. 44 коп. ( дев'ятсот дев'яносто одна грн. 44 коп.); витрати на проведення технічної експертизи документів від 20 жовтня 2006 року № 1814 в сумі 164 грн. 77 коп. ( сто шістдесят чотири грн. 77 коп.); витрати на проведення судово-хімічної експертизи від 30 жовтня 2006 року № 1366 в сумі 423 грн. 69 коп. ( чотириста двадцять три грн. 69 коп.), а всього 1826 грн. 23 коп. ( одна тисяча вісімсот двадцять шість грн. 23 коп.).

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку.

Суддя О. Г. Молчанов