Рішення № 19162496, 10.11.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2011 р.Справа № 18/51/5022-1344/2011

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Приватного підприємства "Д" Торговий дім Тернопіль", вул. Мечникова, 18/74, м. Київ (поштова адреса: АДРЕСА_2)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення 17 503,68 грн. заборгованості, з яких 14 000 грн. основного боргу, 496,23 грн. 3% річних, 2 635,45 грн. пені, 372 грн. індексу інфляції.

За участю представників сторін:

Позивач: не прибув.

Відповідач: не прибув.

В судовому засіданні 03.11.2011 р. учаснику судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство "Д" Торговий дім Тернопіль" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 17 503,68 грн. заборгованості, з яких 14 000 грн. основного боргу, 496,23 грн. 3 % річних, 2 635,45 грн. пені, 372 грн. індексу інфляції

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що борг перед підприємством виник внаслідок неналежного виконання підприємцем умов договору №20/2010 суборенди нежитлового приміщення від 20.07.2010 р. в частині сплати орендних платежів за період із грудня 2010 р. по липень 2011 р., що становить 14 000 грн., на яку були нараховані штрафні санкції.

В підтвердження викладеного позивачем долучено договір №20/2010 суборенди нежитлового приміщення від 20.07.2010 р., акт приймання-передачі об'єкта оренди, договір оренди нежитлового приміщення від 04.01.2010 р., розрахунки суми боргу, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, претензію від 03.06.2011 р. та докази її надіслання, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 05.10.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 17.10.2011 р., який відкладався до 03.11.2011 р. та 10.11.2011 р.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 03.11.2011 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, просить суд позов задоволити. При цьому, подав документи витребувані судом, представив оригінали договорів для огляду.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судові засідання не прибув, про причини, які зумовлюють неможливість прибуття у судове засідання суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України. Ухвали суду від 05.10.2011 р., 17.10.2011 р., 03.11.2011 р., були надіслані господарським судом на адресу відповідача, а саме АДРЕСА_1. Місцезнаходження відповідача за адресою, яка зазначена в позовній заяві підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 02.11.2011 р. та відомостями адресно-довідкового бюро УМВС України в Тернопільській області про місце проживання ОСОБА_2

Крім того, суд зазначає, що відповідач несе відповідальність за можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" фізичні особи підприємці зобовязані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору. Таким чином, суд розглядає справу згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріалі справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

20.07.2010 р. між приватним підприємством "Д" Торговий дім Тернопіль", як суборендодавцем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, як суборендарем був укладений договір №20/2010 суборенди нежитлового приміщення (надалі договір №20/2010).

За умовами даного договору (п.п. 1.1., 1.3.) суборендодавець передає по акту приймання-передачі, а суборендар приймає в тимчасове платне володіння і користування нежитлове приміщення, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, деревообробний цех площею 141,87 кв.м. і сплачує суборендодавцеві за користування ним обумовлену договором орендну плату.

Орендна плата за місяць користування становить 2 000 грн., вноситься шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок або безпосередньо готівкою в касу суборендодавця щомісячно не пізніше третього числа місяця, наступного за звітним, на підставі відповідних рахунків суборендодавця шляхом перерахування відповідних сум, визначених договором (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору №20/2010).

Термін оренди/термін дії договору встановлюється з 20.07.2010 р. по 20.07.2011 р.

Факт передачі об'єкта оренди відповідачу підтверджується актом приймання передачі нерухомого майна від 20.07.2010 р.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі в силу даного договору, ст. 774 ЦК України виникли зобовязання з договору піднайму.

В свою чергу, приватне підприємство "Д" Торговий дім Тернопіль" є орендарем вищезазначеного приміщення на умовах укладеного 04.01.2010 р. із орендодавцем закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат" договору оренди нежитлового приміщення (знаходиться в матеріалах справи).

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 774 ЦК України).

Пунктом 1.13. договору оренди від 04.01.2010 р. встановлене право орендаря на передачу цілого об'єкта чи його частини в суборенду.

Строк дії договору №20/2010 не перевищує строку договору оренди від 04.01.2010 р., яким є з 04.01.2010 р. по 04.01.2013 р. включно.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобовязань.

Враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору (ст. 627 ЦК України), і зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України), договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. ст. 526, 598 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки №0312-0009 від 03.12.2010 р., №0501-0010 від 05.01.2011 р., №0102-0008 від 01.02.2011 р., №0303-0009 від 03.03.2011 р., №1304-0001 від 13.04.2011 р., 0305-0017 від 03.05.2011 р., №0106-0002 від 01.06.2011 р., №0107-0030 від 01.07.2011 р. кожен на суму 2 000 грн., в т.ч. 333,33 грн. ПДВ.

Так, як стверджує представник позивача та підтверджується матеріалами справи протягом користування орендованим приміщенням відповідачем порушувались умови договору, а саме всупереч п. 3.3. договору №20/2010 несвоєчасно сплачувалася плата за суборенду, заборгованість по якій становить 14 000 грн. за період з листопада 2010 року по травень 2011 р. включно.

Оскільки станом на дату розгляду справи відповідачем не подано доказів сплати суми заборгованості в розмірі 14 000 грн. за користування орендованим приміщення, судом в процесі розгляду справи таких доказів не здобуто, заборгованість підтверджується матеріалами справи, відтак вимога про стягнення з відповідача 14 000 грн. суми основного боргу за користування нежитловим приміщенням, розміщеним за адресою: АДРЕСА_2, площею 141,87 кв.м. підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Пунктом 4.4. договору №20/2010 встановлено, що у випадку прострочення сплати орендних платежів суборендар сплачує суборендодавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Разом з тим, штрафні санкції, що обчислюються у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, як передбачено договором, є пенею.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня у розмірі 2 635,45 грн. за період з 03.12.2010 р. по 03.07.2011 р.

Втім, якщо інше не встановлено договором, розмір пені, що підлягає до стягнення судом та період за який вона стягується обмежуються нормами чинного законодавства, зокрема ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 6 ст. 232 ГК України.

Розглянувши поданий розрахунок пені, суд зазначає, що в ньому допущено неточності відносно періоду нарахування пені та не враховано періодичного збільшення суми боргу.

Судом здійснено перерахунок пені за період з 04.12.2010 р. (початку прострочення відповідача) до 04.06.2011 р., та встановлено, що до стягнення підлягає 546,97 грн., згідно наведеного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість

днів

простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

200004.12.2010 -03.01.2011317.7500 %0.042 %*26.33

400004.01.2011 -03.02.2011317.7500 %0.042 %*52.66

600004.02.2011 -03.03.2011287.7500 %0.042 %*71.34

800004.03.2011 -03.04.2011317.7500 %0.042 %*105.32

1000004.04.2011 -03.05.2011307.7500 %0.042 %*127.40

1200004.05.2011 -03.06.2011317.7500 %0.042 %*157.97

1400004.06.2011 -04.06.201117.7500 %0.042 %*5.95

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 496,23 грн. 3 % річних за період з 03.12.2010 р. по 03.07.2011 р. та 372 грн. інфляційних втрат.

При розрахунку позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань позивачем також допущено неточності відносно періодів нарахування. А тому судом здійснено розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

200004.12.2010-03.01.2011313 %5.10

400004.01.2011 -03.02.2011313 %10.19

600004.02.2011 -03.03.2011283 %13.81

800004.03.2011 -03.04.2011313 %20.38

1000004.04.2011 -03.05.2011303 %24.66

1200004Л5.2011 - 03.06.2011313 %30.58

І 1400004.06.2011 -03.07.2011303 %34.52

та розрахунок суми боргу з урахуванням інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період1Інфляційне збільшення суми боргу2Сума боргу з врахуванням індексу інфляції"3

01.12.2010-01.07.2011140001.068952.0014952.00

та встановлено, що до стягнення підлягає 139,24 грн. 3% річних, нарахованих за період з 04.12.2010 р. (початку прострочення відповідача) до 03.07.2011 р. та інфляційних нарахувань в розмірі 372 грн., заявлених позивачем.

При визначенні інфляційного збільшення боргу судом встановлено, що інфляційне збільшення суми боргу 14 000 грн. за місяці грудень 2010 року по червень 2011 року включно становить 952 грн.

Разом з тим, враховуючи, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума заявлена позивачем.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь приватного підприємства "Д" Торговий дім Тернопіль", вул. Мечникова, 18/74, м. Київ, ідентифікаційний код 35578237:

-14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. заборгованості по орендній платі;

-546 (п'ятсот сорок шість) грн. 97 коп. пені;

-139 (сто тридцять дев'ять) грн. 24 коп. 3% річних;

-372 (триста сімдесят дві) грн. інфляційних нарахувань;

-150 (сто п'ятдесят) грн. 57 коп. державного мита;

-203 (двісті три) грн. 02 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частині позову відмовити.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 14.11.2011 р., через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8739

СуддяН.В. Охотницька