Рішення № 19162455, 26.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2011 р.Справа № 12/67/5022-993/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А.

розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", провулок Музейний, 4, м. Київ 1, 01001 (поштова адреса: вул.: Фрунзе, 69, м. Київ, 04080)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й. В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль,

за первісним позовом про стягнення 159824,08грн. боргу зі сплати лізингових платежів за лізинговою угодою №FL-0484-08-LV від 08.12.2008.

за зустрічним позовом 1. про визнання недійсним п.8.6. Лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р, а саме «лізингові або інші платежі згідно з угодою не будуть зменшуватись або припиняти під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використовувати Транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію»; 2. Про стягнення з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»вартості ремонтних робіт проведених згідно актів виконаних робіт № 301786 від 28.12.2010 року, № 429615 від 21.02.2011 року, замовленням на виконання робіт №561650 від 12.01.2011р., акту виконаних робіт №302648 від 13.02.2011р., акту виконаних робіт №303985 від 08.04.2011р., актом виконаних робіт №304877 від 14.05.2011р., актом виконаних робіт №305141 від 24.05.2011р. на загальну суму 37553,58гривень; 3. стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»суми сплачені за 24 та 25 періоди згідно графіку лізингових платежів викладеного у додатку №1-ВМ03705-0-0-48 Лізинговий протокол, що являється невід'ємною частиною Лізингової угоди, в розмірі 54365,62грн.; 4. стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»95 000,05 грн. збитків.

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність від 02.11.2009р.)

відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність № 06/01-08-2011 від 01.08.2011р.)

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про стягнення 159824,08грн. боргу зі сплати лізингових платежів за лізинговою угодою №FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.07.2011р.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеної між ними Лізингової угоди №FL-0484-08-LV від 08.12.2008р., а саме прострочення ним лізингових платежів за період лютий-червень 2011 року. Дана заборгованість на думку позивача також підтверджується актом звірки платежів за період з 01.12.2008 року по 31.05.2011 року, підписаним обома сторонами та завірений печатками, також позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виконання зобов'язання по оплаті боргу, однак станом на сьогоднішній день останнім добровільно заборгованість не була погашена.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 01.08.2011р. №360, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вказана позивачем заборгованість по лізинговим платежам фактично відсутня, так як у відповідності до норм ч. 4 ст.762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась, в даному випадку мали місце часті ремонтні роботи, внаслідок виходу з ладу автомобіля з причин дефекту мотора і тому TOB «Р.Е.Й.В.»було позбавлено можливості користуватись предметом лізингу протягом трьох місяців (з переривами з березня по травень 2011 року), а також вказав, що позивач в порушення ст. 525 ЦК України приступив до односторонньої відмови від виконання Лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р., подавши заяву про затримання автомобіля, що перебуває у чужому незаконному володінні, як власник автомобіля BMW марки Х6, 2008 року випуску, що становить предмет лізингової угоди, до органів Державтоінспекціі для орієнтування на затримання та вилучення, що і було зроблено співробітниками ДАІ 25.06.2011р., та підтверджується складенням протоколу огляду та затримання транспорту №353 та чим завдано ТОВ "Р.Е.Й.В." матеріальних збитків.

Позивач 06.09.2011 року надав суду заперечення на відзив від 01.08.2011р., в якому зазначив, що доводи відповідача викладені в запереченні на позов є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положеннями п.п.8.6. п.8 Угоди з фінансового лізингу № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. чітко передбачено, що лізингові або інші платежі згідно з цією Лізинговою угодою не будуть зменшуватися або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу або у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію, а також згідно з п.п.14.1.(а) п.14 Лізингової угоди Лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння зокрема, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів, окрім того зазначає, що відповідач з березня по травень 2011 р. жодного разу не звертався до позивача з претензіями, скаргами, повідомленнями чи проханнями стосовно технічного стану транспортного засобу і про факт проведення гарантійного ремонту автомобіля позивач дізнався лише після фактичного його повернення у своє володіння та користування; також зауважив, що згідно п. 1 Додатку №1-ВМ-03705-0-08-48 від 08.12.2008р. Лізінгового протоколу до угоди вибір постачальника транспортного засобу здійснено Лізінгоодержувачем.

Ухвалою суду від 16.09.2011р. прийнято до розгляду зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", в якому останній просить суд: 1. визнати недійсним п.8.6. Лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р, а саме «лізингові або інші платежі згідно з угодою не будуть зменшуватись або припиняти під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використовувати Транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію»; 2. стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»вартість ремонтних робіт проведених згідно актів виконаних робіт № 301786 від 28.12.2010 року, № 429615 від 21.02.2011 року, замовленням на виконання робіт №561650 від 12.01.2011р. на загальну суму 14653,37гривень; 3. стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»суми сплачені за 24 та 25 періоди згідно графіку лізингових платежів викладеного у додатку №1-ВМ03705-0-0-48 Лізинговий протокол, що являється невід'ємною частиною Лізингової угоди, в розмірі 54365,62грн.; 4. стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»95 000,05 грн. збитків.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТзОВ "Р.Е.Й.В." посилається на те, що ТОВ "Перша лізингова компанія" в порушення вимог ст. 525 ЦК України приступила до односторонньої відмови від виконання Лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р., подавши заяву про затримання автомобіля, що перебуває у чужому незаконному володінні, як власник автомобіля BMW марки Х6, 2008 року випуску, що є предметом лізингової угоди, до органів Державтоінспекціі для орієнтування на затримання та вилучення, що і було зроблено співробітниками ДАІ 25.06.2011р., та підтверджується складенням протоколу огляду та затримання транспорту №353, що спричинило завдання ТОВ "Р.Є.Й.В" збитків у розмірі авансового платежу, посилаючи при цьому на ч.2 ст.22 ЦК України (як на витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права), а також вказує, що п.8.6. Лізингової угоди суперечить чинному законодавству і тому має бути визнаний судом недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, вказуючи при цьому, що в даному випадку оспорюваний пункт договору суперечить нормам ч. 6 ст. 762 ЦК України та пояснюючи, що згідно п.3 ч.2 ст.10 ЗУ "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець зобов'язаний відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, тому внаслідок виходу з ладу предмета лізингу з причин дефекту мотора, та виходячи з аналізу частини 2 та 3 статей 776 ЦК України, капітальний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувати вартість ремонту у рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту, у звязку з чим з відповідача піддягають стягненню вартість ремонтних робіт, проведених позивачем згідно актів виконаних робіт № 301786 від 28.12.2010 року, № 429615 від 21.02.2011 року, замовленням на виконання робіт №561650 від 12.01.2011р. на загальну суму 14 653,37 гривень, а також стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»суми лізингових платежів, які сплачені за 24 та 25 періоди згідно графіку лізингових платежів, викладеного у додатку №1-ВМ03705-0-0-48 Лізинговий протокол, в розмірі 54365,62грн.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог №426 від 16.09.2011р., в якій збільшує позовні вимоги в частині стягнення вартості ремонтних робіт проведених згідно акту виконаних робіт №302648 від 13.02.2011р., акту виконаних робіт №303985 від 08.04.2011р., акту виконаних робіт №304877 від 14.05.2011р., акту виконаних робіт №305141 від 24.05.2011р., а відтак, зокрема, просить суд стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»вартість ремонтних робіт проведених згідно актів виконаних робіт № 301786 від 28.12.2010 року, № 429615 від 21.02.2011 року, замовленням на виконання робіт №561650 від 12.01.2011р., акту виконаних робіт №302648 від 13.02.2011р., акту виконаних робіт №303985 від 08.04.2011р., акту виконаних робіт №304877 від 14.05.2011р., акту виконаних робіт №305141 від 24.05.2011р. на загальну суму 37553,58гривень.

Господарський суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 04.10.2011р. суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник первісного позивача оголосив позовні вимоги та підтримав їх у повному обсязі.

Повноважений представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти позову з підстав наведених у відзиві на первісний позов та оголосив зустрічні позовні вимоги та підтримав їх у повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) у відзиві на зустрічний позов та його повноважний представник в судовому засіданні 04.10.2011р. зазначив, що доводи викладені в зустрічному позові є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у відповідності до п.2 ч.3 ст. 11 та п.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»позивач за зустрічним позовом порушив свій обов'язок вчасно сплачувати лізингові платежі; положеннями п.п.8.6. п.8 Лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. передбачено, що лізингові платежі не будуть зменшуватися або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту або у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію, тобто сторони даної лізингової угоди домовились та підтвердили, що в будь-якому випадку, в тому числі на час проведення гарантійного ремонту, лізингові платежі повинні сплачуватись своєчасно та в повному обсязі, також, посилаючись на п.1 ст. 808 ЦК України, зазначив, що згідно п. 1 Додатку №1-ВМ-03705-0-08-48 від 08.12.2008р. Лізингового протоколу до угоди вибір постачальника транспортного засобу здійснено Лізингоодержувачем; разом з тим, зауважив, що вимога позивача про стягнення збитків в розмірі 95000,00грн. не обґрунтована та не підтверджена відповідно до вимог ст. 33 ГПК України. Також, посилаючись на положення ст.. 525 ЦК України, якими передбачено можливість односторонньої відмови від зобов'язання у випадках, встановлених договором, на умови пп. 14.1. п. 14 Лізингової угоди, позивач зазначає, що Лізингодавець припинив лізинг на законних підставах, при цьому представник повідомив, що ТзОВ " Перша лізингова компанія" відповідно до приписів ЗУ "Про фінансовий лізинг" у звязку з несплатою двох чергових платежів відповідачем, термін сплати яких настав 21.01.2011р. та 23.02.2011р. (на суму 63350,38грн.) звернулася до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, який відповідно було вчинено 31.13.2011р., на підставі чого і було подано заяву про затримання автомобіля до Департаменту ДАІ.

ТзОВ "Перша лізингова компанія" в поданих додаткових поясненнях від 17.10.2011р. щодо обґрунтування тверджень щодо припинення дії лізингової угоди, та від 25.10.2011р., які підтримані повноважним представником товариства в судових засіданнях 18.10.2011р. та 26.10.2011р., зазначив, що, на підставі з п.п.14.1. (а) п. 14, п.п.16.1. п. 16 Лізингової угоди відповідачу було направлено вимогу про повернення транспортного засобу, яку відповідач отримав 11.03.2011р., даною вимогою Лізингодавець скористався своїм правом в односторонньому порядку припинити лізинг та повернути у своє володіння транспортний засіб до 17.03.2011р., проте відповідач вимоги не виконав, у звязку з чим було вчинено виконавчий напис про повернення від ТОВ "Р.Е.Й.В." на користь ТОВ "Перша лізингова компанія" обєкту лізингу, однак відповідач автомобіль не повернув, внаслідок чого 02.06.2011р. Лізингодавець звернувся до Департаменту ДАІ з заявою про затримання автомобіля, що перебуває в чужому незаконному володінні, і 25.06.2011р. автомобіль було затримано, складено відповідний протокол та в подальшому передано його законному власнику; при цьому позивач в поясненнях від 18.10.2011р. вважає, що саме з 25.06.2011р. лізингова угода припинила свою дію (з дня затримання авто), водночас в поясненнях від 25.10.2011р. зазначає, що лізинг припинено з 17.03.2011р. (день сплину терміну вимоги про повернення авто).

ТзОВ "Р.Е.Й.В." не надав суду обґрунтувань позовних вимог в частині стягнення з відповідача (позивача за первісним позовом) 95 000,05 грн. збитків, доказів понесення даних збитків (в тому числі в майбутньому), їх розрахунку.

В порядку ст.. 77 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2011р. оголошувалася перерва до 26.10.2011р. до 09год.30хв.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

08 грудня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (лізингодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю „Р.Е.Й.В.” (лізингоодержувач) уклали лізингову угоду №FL-0484-08-LV(далі договір).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовою послугою вважається також і фінансовий лізинг (п. 5) ч. 1 ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать, зокрема, лізингові компанії (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”).

Відносини, що випливають з договорів фінансового лізингу є правовідносинами у сфері надання фінансової послуги фінансового лізингу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

Відповідно до п. 1.1. ст. 1. договору лізингова угода регулює юридичні відносини між сторонами з лізингу транспортного засобу, зазначеного в Додатку №1 цієї лізингової угоди, строк лізингу визначено в додатку №1 і становить 48 календарних місяців.(п.2.3. договору, п.2.3. додатку №1).

Згідно розділів 1 та 2 Додатку №1-ВМ-03705-0-08-48 лізингового протоколу від 08.12.2008р. (далі додаток №1) лізингодавець зобовязався передати лізингоодержувачу транспортний засіб (BMW X6 5.0/ kW A/T чорний металік), вартістю станом на 08.12.2008р. 950330,00грн. не пізніше 20 робочого дня з моменту отримання першого лізингового платежу, при цьому сторони узгодили, що вибір постачальника вказаного транспортного засобу здійснено лізингоодержувачем.

Як тільки відбудеться підписання Додатку 2 до цієї лізингової угоди, транспортний засіб вважається прийнятим у лізинг на умовах даної угоди (п.2.1. договору).

Як слідує з матеріалів справи, сторонами 05 лютого 2009 року було підписано додаток №2 до лізингової угоди №FL-0484-08-LV, який фактично є актом прийому-передачі транспортного засобу, за яким лізингодавець надав, а лізингоодержувач прийняв BMW X6 5.0 kW A/T колір чорний, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов WBAFG81030LJ38596 постійне свідоцтво про реєстрацію ААС603834.

Згідно з п. 3.1. розділу 8 договору ТОВ "Р.Е.Й.В." зобовязалося сплачувати на користь другого позивача лізингові платежі відповідно до умов Додатку №1, а саме: перший лізинговий платіж в розмірі 95000,05грн. протягом 3 робочих днів після підписання договору, щомісячні лізингові та будь-які інші платежі мають бути сплачені протягом 3 робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків-фактур згідно з додатком №1, де сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів з 02.02.2009р. по 02.09.2012р.

Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Лізингового протоколу (додаток №1). В подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в Додатку №1 на дату виставлення рахунку. (п. 8.2. договору).

Згодом, 05.02.2009р. сторони укладають угоду про зміну лізингових платежів додаток №1-ВМ-03705-0-08-48 поправка 1, де погодили викласти параграф 6 додатку №1, який містив графік лізингових платежів, в новій редакції, а саме: встановили, що на дату підписання цієї поправки 1 лізингоодержувачем сплачено перший лізинговий платіж на суму 103377,98грн., в подальшому лізінгоодержувач сплачує лізингові платежі, інщі платежі та ціну викупу згідно з виставленими йому рахунками фактурами в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом лізингової угоди пропорційно угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до Євро, і стосовно несплачених лізингових платежів сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів з 25.02.2009р. по 25.01.2013р.

Матеріали справи містять копії рахунків-фактур №ПЛ-0016352/1 від 18.02.2011р., №ПЛ-0017294/1 від 18.03.2011р., №ПЛ-0018343/1 від 18.04.2011р., №ПЛ-0019264/1 від 18.05.2011р., які відповідно до умов договору виставлялися відповідачу для сплати лізингових платежів. Отримання відповідачем рахунків фактур не заперечується останнім, а також підтверджується актом звірки платежів за період з 01.12.2008р. по 31.05.2011р., який підписаний обома сторонами без заперечень, (за винятком рахунку за червень 2011р.).

ТзОВ "Перша лізингова компанія" звернулася до суду з позовом про стягнення з ТзОВ "Р.Е.Й.В." заборгованість зі сплати лізингових платежів за лютий - червень 2011р. в розмірі 159824,08грн., зазначаючи, що відповідачем несвоєчасно і не в повному обсязі сплачено зазначені платежі, у звязку з чим борг за лютий 2011р. становить 14340,23грн, за березень 2011р. 35499,94грн., за квітень 2011р. 36764,57грн., за травень 2011р. 36132,16грн., за червень 2011р. 37087,18грн.

ТзОВ "Р.Е.Й.В." з позовними вимогами не погоджується і звернулася з зустрічним позовом, при цьому посилається на те, що ТОВ "Перша лізингова компанія" в порушення вимог ст. 525 ЦК України приступила до односторонньої відмови від виконання Лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р., подавши заяву про затримання автомобіля, що перебуває у чужому незаконному володінні, як власник автомобіля BMW марки Х6, 2008 року випуску, що є предметом лізингової угоди, до органів Державтоінспекціі для орієнтування на затримання та вилучення, що і було зроблено співробітниками ДАІ 25.06.2011р., та підтверджується складенням протоколу огляду та затримання транспорту №353, що спричинило завдання ТОВ "Р.Є.Й.В" збитків у розмірі авансового платежу, посилаючи при цьому на ч.2 ст.22 ЦК України (як на витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права), а також вказує, що п.8.6. Лізингової угоди суперечить чинному законодавству і тому має бути визнаний судом недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, вказуючи при цьому, що в даному випадку оспорюваний пункт договору суперечить нормам ч. 6 ст. 762 ЦК України та пояснюючи, що згідно п.3 ч.2 ст.10 ЗУ "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець зобов'язаний відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, тому внаслідок виходу з ладу предмета лізингу з причин дефекту мотора, та виходячи з аналізу частини 2 та 3 статей 776 ЦК України, капітальний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувати вартість ремонту у рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту, у звязку з чим з відповідача піддягають стягненню вартість ремонтних робіт, проведених позивачем на загальну суму 37553,58гривень, а також стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»суми лізингових платежів, які сплачені за 24 та 25 періоди згідно графіку лізингових платежів, викладеного у додатку №1-ВМ03705-0-0-48 Лізинговий протокол, в розмірі 54365,62грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав:

В силу положень ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Так, Відповідно до п. 14.1.(а) договору Лізингодавець може припинити лізинг Транспортного засобу та повернути Транспортний засіб у своє володіння, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 один) лізинговий платіж, а також штрафні санкції і інші відшкодування відповідно ю Додатку 1 (або будь-якого з Додатків 1) частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Водночас, відповідно до п.16.1. договору " лізингодавець має право відмовитися від лізингової угоди та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив один лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, згідно зі статтею 7 Закону "Про фінансовий лізинг".

Враховуючи на те, що заборгованість Відповідача перед Позивачем зі сплати лізингових та інших належних до сплати платежів станом на 01.03.2011р. становила за 3 місяці 101606,77грн. (за грудень2010р.-лютий 2011р.),ТОВ «Перша лізингова компанія»зверталася до відповідача з вимогою (до 07.03.2011р.) про виконання зобовязань по оплаті боргу від 01.03.2011р. вих..№м0143-11, яка вручена останньому 04.03.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення даного поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи). Існування даної заборгованості підтверджується також актом звірки платежів за період з 01.12.2008р. по 31.05.2011р., який підписаний обома сторонами без заперечень.

10 березня 2011 року, ТОВ «Перша лізингова компанія»надіслало на адресу Відповідача вимогу про повернення транспортного засобу, якою повідомив, що на підставі п. 14.1.(а) угоди №FL-0484-08-LV від08.12.2008р. вимагає повернути в термін до 17.03.2011р. автомобіль BMW X6, д/н НОМЕР_1.

Згодом, ТОВ «Перша лізингова компанія»звернулося до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису за для повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса відповідно до ст. 7 Закону, в якій посилалося на невиконання лізингоодержувачем зобовязань по сплаті чергових щомісячних платежі, термін сплати яких настав 21.01.2011р., 23.02.2011р. в розмірі 63350,38грн., а також на невиконання останнім направлених йому вимоги про виконання зобовязань від 01.03.2011р. та вимоги про повернення транспортного засобу, направлену 10.03.2011р..

31.03.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баляс Н.П. вчинено виконавчий напис про повернення лізінгоодержувачем на користь лізингодавця вищезазначеного транспортного засобу за невиплачені в строк два чергових щомісячних платежі, термін сплати яких настав 21.01.2011р., 23.02.2011р. в розмірі 63350,38грн.

Враховуючи вищезазначене, здійснивши аналіз наведених положень Закону, а також п. 14.1.(а), 16.1. договору, суд розцінює вимогу про повернення транспортного засобу (в якій лізінгодавець посилався на п. 14.1.(а)) як на відмову від договору лізингу, яка відповідно слугувала підставою для вчинення виконавчого напису (передувала його вчиненню, як того вимагає законодавець).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатись про таку відмову.

Дана вимога про повернення транспортного засобу отримана відповідачем 11.03.2011р.(копія повідомлення про вручення телеграми та фіскальний чек про відправку даного поштового відправлення 10.03.2011р. знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з приписами ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Якщо договір було розірвано внаслідок відмови однієї із сторін від договору, наділеної правом на односторонню відмову від договору, зобовязання які виникли з цього договору вважаються припиненими з моменту отримання повідомлення про відмову від договору.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та Законом.

Виходячи з положень ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч.2 ст.806 ЦК України, до правовідносин, що виникають на підставі договору лізингу, застосовуються положення ст.ст.759-786,806-809 ЦК України, в тому числі ст.. 782 ЦК України, яка встановлює, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, лізингова угода №FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. є розірваною з дня отримання лізінгоодержувачем відмови від договору, якою є, як встановлено судом, вимога про повернення транспортного засобу, тобто з 11.03.2011 року.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору, зобовязання сторін припиняються.

За таких обставин, нарахування позивачем лізингових платежів після 11.03.2011р. є безпідставним у звязку із припиненням зобовязань сторін за договором.

Таким чином, підлягають стягненню лізінгові платежі за лютий 2011р. в сумі 14340,23грн. (як зазначено позивачем в розрахунку) та за 11 днів березня 2011р., що становить 12892,80грн. (розмір лізингового платежу за березень - 36334,26грн./31*11), всього 27233,03грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ТзОВ "Р.Е.Й.В." на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу зі сплати лізингових платежів за лютий 2011р. та за березень 2011р. в розмірі 27233,03грн. суду не надав, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Твердження ТзОВ «Перша лізингова компанія» щодо припинення лізингової угоди з 25.06.2011р. (з дня затримання авто) або з 17.03.2011р. (день сплину терміну вимоги про повернення авто) є суперечливими і такими, що не відповідають умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому судом до уваги не приймаються.

Враховуючи вищезазначене, первісний позов в частині стягнення з відповідача 132591,05грн. боргу зі сплати лізингових платежів за період з 12.03.2011р. по червень 2011р. включно заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає.

Водночас, слід зазначити, що стаття 785 ЦК України встановлює, що у разі припинення договору найму, наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обовязку повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).

Договором не встановлено термін повернення предмету лізингу в разі односторонньої відмови лізингодавця від договору, а такий термін визначений моментом предявлення вимоги лізингодавцем (п.8.2), тому в силу ч.2 ст.530 ЦК України, боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Вимога предявлена 11.03.2011р., обовязок по поверненню предмету лізингу боржник повинен виконати в термін до 18.03.2011р. В зазначений термін, відповідач предмет лізингу не повернув, автомобіль був затриманий за заявою лізингодавця співробітниками ДАІ 25.06.2011р., що підтверджують представники сторін.

Таким чином, ТзОВ «Перша лізингова компанія»не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з ТзОВ "Р.Е.Й.В." неустойки відповідно до приписів ст.. 785 ЦК України.

У відповідності до ст. 16 ЦКУ, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі, шляхом подання позову про відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (як наголосив позивач за зустрічним позовом). Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Під збитками відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, далі ГК України, розуміються втрати, зроблені управневою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнева сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктами, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до приписів ст.ст. 216, 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Свої позовні вимоги щодо стягнення 95000,05грн. збитків позивач обґрунтовує тим, що він розраховував на придбання обєкту лізингу по залишковій вартості після закінчення дії договору, однак у звязку із порушенням цивільного права зі сторони лізингодавця (яке, як вбачається із зустрічної позовної заяви, полягало у затриманні і вилученні автомобіля), позивач змушений придбати транспортний засіб у третьої сторони, тим самим вимушений бути понести матеріальні збитки у формі авансового платежу, який і був здійснений позивачем на початку строку дії даної лізингової угоди у розмірі 95000,05грн.

Судом встановлено, що договір було розірвано внаслідок односторонньої підставної відмови лізингодавця від договору лізингу 11.03.2011р., тому, виходячи із приписів ст. 785 ЦК України, як вже наголошувалось, обовязок по поверненню предмету лізингу лізингоодержувач повинен був виконати в термін до 18.03.2011р., тому твердження ТзОВ "Р.Е.Й.В." в зустрічному позові про вчинення ТзОВ «Перша лізингова компанія»дій по поданню заяви про затримання автомобіля всупереч ст. 525 ЦК України, які лізингоодержувач тлумачить як односторонню відмову від виконання зобовязань, і його посилання на ст.. 610, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України як на підставу відшкодування збитків, є безпідставними, оскільки відповідач по зустрічному позову такими діями здійснював своє право як власника автомобіля, яке підлягало захисту і було порушене як раз діями ТзОВ "Р.Е.Й.В." щодо неповернення обєкту лізингу після припинення договору.

Приймаючи до уваги, що відшкодування збитків можливо лише у разі порушення господарського зобов'язання, а, як встановлено судом вище, з боку відповідача за зустрічним позовом не було порушень договірних зобовязань, на які посилається позивач, позовні вимоги в частині відшкодування збитків заявлені безпідставно і не підлягають задоволенню.

Як слідує з матеріалів справи, під час експлуатації транспортного засобу лізингоодержувачем було виявлено дефект мотора автомобіля, у звязку з чим проведено ремонт на загальну суму 37553,58гривень, що підтверджується актом виконаних робіт № 301786 від 28.12.2010 року, № 429615 від 21.02.2011 року, замовленням на виконання робіт №561650 від 12.01.2011р., актом виконаних робіт №302648 від 13.02.2011р., актом виконаних робіт №303985 від 08.04.2011р., актом виконаних робіт №304877 від 14.05.2011р., актом виконаних робіт №305141 від 24.05.2011р., а відтак, товариство посилаючись на п.3 ч.2 ст. 10 Закону, ч.2, 3 ст. 776 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на користь TOB «Р.Е.Й.В.»вартість ремонтних робіт, а також, враховуючи що протягом проведення вказаних робіт з січня по лютий 2011 року лізингоодержувач був позбавлений можливості користуватися предметом лізингу, з відповідача підлягають стягненню суми лізингових платежів, сплачених за 24 та 25 періоди згідно графіку додатку №1 в сумі 54365,62грн. відповідно до приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України. Одночасно ТзОВ "Р.Е.Й.В." зазначає, що враховуючи те, що лізингоодержувач не міг користуватися транспортним засобом впродовж проведення ремонтних робіт, він на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнений від сплати лізингових платежів, а п. 8.6. лізингової угоди суперечить ч. 6 ст. 762 ЦК України, а тому на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України просить суд визнати недійсним даний пункт договору.

Згідно п5, 6 ч. 1 ст. 11 Закону лізингоодержувач зобовязаний письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.14. Закону Лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані. Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3.3. договору окрім випадків наявності у лізингоодержувача попереднього письмового дозволу лізингодавця, лізінгоодержувач не має права самостійно здійснювати заміну, встановлення чи вилучення будь-яких деталей, та/або пристроїв, будь-якого обладнання транспортного засобу, з будь-якою метою розбирати, збирати та ремонтувати транспортний засіб, за винятком заміни спущеної шини.

Згідно п. 10.6. договору лізингоодержувач, як тільки йому стає відомо про будь-який недолік технічного стану транспортного засобу, негайно повідомляє про це лізингодавця зобовязується не прибігати до забороненого використання транспортного засобу.

Згідно п. 7.1. додатку №1 витрати, повязані із стандартним технічним обслуговуванням транспортного засобу, в обсягах наведених у таблиці, покриваються за рахунок лізингових платежів.

Відповідно до п.8 додатку №1 додаткове технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу здійснюються за рахунок лізингоодержувача.

ТзОВ "Р.Е.Й.В." не надано доказів повідомлення лізингодавця про виявлення дефекту мотора транспортного засобу та надання лізингодавцем згоди на проведення вищезаначеного ремонту, роботи на загальну суму 37553,58гривень, що перелічені в актах виконаних робіт № 301786 від 28.12.2010 року, № 429615 від 21.02.2011 року, , актом виконаних робіт №302648 від 13.02.2011р., актом виконаних робіт №303985 від 08.04.2011р., актом виконаних робіт №304877 від 14.05.2011р., актом виконаних робіт №305141 від 24.05.2011р., замовленні на виконання робіт №561650 від 12.01.2011р., не входять в перелік робіт з стандартного технічного обслуговування, які перелічені в таблиці в додатку №1 і не покриваються за рахунок лізингових платежів, а тому виходячи із умов договору та норм чинного законодавства підстав для їх відшкодування не має.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 776 капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 776 ЦК України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Стаття 808 ЦК України встановлює, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

З умов договору вбачається, що в даному випадку вибір постачальника транспортного засобу здійснено лізингоодержувачем (розділ 1 додатку №1), а відтак вимоги щодо вартості ремонтних робіт та їх оплати, а також питання справності транспортного засобу мають вирішуватись між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником), і не можуть бути покладені на лізингодавця, оскільки останній в даному випадку не є відповідальною особою.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Визначені положення узгоджуються зі ст. 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту прав та інтересів (ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

Згідно п 8.6. розділу 8 договору сторони погодились, що лізингові або інші платежі згідно з цією лізинговою угодою не будуть зменшуватись або припинятись під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію.

ТзОВ "Р.Е.Й.В." зазначає, що п. 8.6. лізингової угоди суперечить ч. 6 ст. 762 ЦК України, якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки даний пункт містить умови, за якими лізингові або інші платежі згідно з цією лізинговою угодою не будуть зменшуватись або припинятись під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, (що має місце в даному випадку - вихід автомобілю з ладу внаслідок дефекту мотору), тому на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України просить суд визнати недійсним даний пункт договору.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, звільнення наймача від плати можливе у разі, якщо майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які не відповідає наймач.

Отже наведеними нормами цивільного законодавства визначено, що, якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування.

Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця так і з певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами тощо).

Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Нормами Закону передбачено, що умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором; лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані, а також протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом; з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. (ст.ст. 11, 13, 14).

Водночас, як встановлено судом, сторонами в договорі чітко визначено зобовязання лізингоодержувача нести витрати на всі ремонтні роботи, які не покриваються за рахунок лізингових платежів (п.10.7. договору).

Крім того, приписи ст. 808 ЦК України передбачають звільнення лізингодавця від відповідальності у випадку порушення зобовязань щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо, у випадку коли вибір постачальника транспортного засобу здійснено лізингоодержувачем.

Таким чином, умови спірного пункту договору не суперечать положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), нормам Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо зобовязання сплати лізингоодержувачем лізингових платежів під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, у звязку з чим позовні вимоги щодо визнання недійсним п.8.6. договору задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум лізингових платежів, сплачених за 24 та 25 періоди згідно графіку додатку №1 в сумі 54365,62грн. відповідно до приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України задоволенню не підлягають.

Слід назначити, що стаття 762 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлює лише можливість зменшення або звільнення від орендної плати наймача через обставини, за які він не відповідає, та не встановлює підстави для повернення вже сплаченої орендної плати.

Якщо позивач вважає, що наявні обставини звільнення його від сплати 24 та 25 лізингових платежів, він мав звернутись до лізингодавця із відповідною вимогою, як це випливає з положень статті 762 Цивільного кодексу України, а у разі відмови останнього звернутись до суду за захистом свого права.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й. В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль, код 24635111, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", провулок Музейний, 4, м. Київ 1, код 30436756, (поштова адреса: вул.: Фрунзе, 69, м. Київ, 04080), 27233грн.03коп. боргу зі сплати лізингових платежів, 272грн.33коп. в повернення сплаченого державного мита та 40грн.21коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті первісного позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

5.В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "02" листопада 2011р. через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8574

СуддяН.А. Френдій