Рішення № 19162414, 18.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р.Справа № 12/76/5022-1081/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А. розглянув справу

за позовом Прокурора Бережанського району в інтересах держави, вул. Пирогова, 5а, м. Бережани, Тернопільської області, в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, вул. Урицького, 35, м. Київ, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль,

до Рогачинської сільської ради, с. Рогачин, Бережанського району, Тернопільської області

За участю представників від:

Прокуратури: Кметик Л.Я. - прокурор (посвідчення № 67);

позивача: ОСОБА_1. юрисконсульт (довіреність № 1-1/1867 від 11.05.11 р.);

відповідача: ОСОБА_2 голова сільради

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Прокурор Бережанського району Тернопільської області області звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській про стягнення з Рогачинської сільської ради 2269грн.40коп. збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ресурсів твердими побутовими відходами.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що 05 травня 2011 року спеціалістами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області проведено перевірку на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, згідно якої встановлено, що на території Рогачинської сільської ради в межах населеного пункту с. Рогачин, виявлено несанкціоноване розміщення твердих побутових відходів на землях житлової та громадської забудови на площі 80м.кв. масою 16м.куб. та на землях водного фонду на площі 80кв.м. масою 8м.куб., що є порушення норм чинного законодавства України. Також прокурор зазначає, що відповідачем не проведено та не забезпечено належного в межах своєї компетенції контролю за додержанням вимог чинного законодавства, чим заподіяно державі збитків на суму 2269грн.40коп., дана сума в добровільному порядку відповідачем не відшкодована.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.08.2011р. порушено провадження по даній справі та призначено її розгляд на 06.09.2011р. Згідно ухвал суду розгляд справи відкладався: з 06.09.2011р. на 20.09.2011р., 20.09.2011р. в судовому засіданні оголошувалась перерва на 04.10.2011р., 04.10.11р. розгляд справи було відкладено на 18.10.2011р. з підстав зазначених в ухвалах суду.

Прокурор та позивач позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву від 05.10.2011 за №178 (канцелярія суду вх. №16507 від 10.10.2011) в якій відповідач зазначає, що Рогачинська сільска рада позовні вимоги визнає в повному обсязі, на рахунку сільської ради є кошти, які будуть перераховані на відшкодування збитків, також дане смітєзвалеще буде поступово ліквідовано.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України надіслало факсограмою на адресу суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги прокурора Бережанського району підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Крім того, статтею 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури; при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Згідно п. 1 ст. 5 Закону України “Про відходи” від 05.03.1998р. основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-ХІІ від 25.06.1991р. державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006р. №548, державна екологічна інспекція в Тернопільській області здійснює реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтворення та охорони природних ресурсів.

Як вбачається із ст. 40 Закону №1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Як випливає із матеріалів справи 05 травня 2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Шепетовським Володимиром Андрійовичем проведено перевірку на предмет дотримання природоохоронного законодавства, на території Рогачинської сільської ради Бережанського району, Тернопільської області, якою встановлено, що на території Рогачинської сільської ради в межах села Рогачин виявлено несанкціоноване розміщення твердих побутових відходів на землях житлової та громадської забудови на площі 80м.кв. масою 16м.куб. і на землях водного фонду на площі 80м.кв. масою 8м.куб., що є порушенням вимог ст. 21 Закону України "Про відходи" та ст. 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Даний факт порушення законодавства підтверджується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства Рогачинською сільською радою, с. Рогачин, Бережанського району, Тернопільської області від 05.05.2011р., який підписано зі сторони відповідача Рогачинського сільського голови ОСОБА_2, без заперечень та про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.05.2011р. №007387 і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.05.2011р. №007384, а також довідкою виконавчого комітету Рогачинської сільської ради від 05.05.2011р. за №273 (копія акту, протоколу, постанови та довідки в матеріалах справи).

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до повноважень виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища відноситься здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.

Місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції (ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Відповідно до ст. 55 Закону № 1264-ХІІ розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 1 Закону України „Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно ст. 9, 12, 21 даного Закону власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких не відомий (безхазяйні відходи) є територіальні громади, а місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також здійснюють контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, забезпечують ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

У відповідності до ст. 50 Закону № 1264-ХІІ екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей; екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків, передбачених ст. 21 Закону України „Про відходи", зокрема щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, призвело до засмічення земельної ділянки, чим завдано шкоди навколишньому природному середовищу.

Згідно з п.п. а, б ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відходи", особи винні у порушенні законодавства про відходи, несуть в тому числі цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення відходів.

У відповідності до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни, зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, п. 3 ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України юридичні особи несуть відповідальність за порушення земельного законодавства, а саме за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до п. "і" ч.2 та ч.4, ч.5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища настає за невжиття заходів щодо попередження та ліквідації шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, за що винні суб'єкти зобов'язані відшкодувати шкоду.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу, в результаті його неправомірних дій, а саме внаслідок невиконання своїх обовязків щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, здійснено відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. N 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.1998р. за N 285/2725 і складає згідно поданого Розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу зумовленою засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства невжиття заходів по ліквідації стихійного смітєєзвалища Рогатинською сільською радою 2269грн.40коп. (розрахунки в матеріалах справи).

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з приписами ст. 33 Закону України “Про відходи” зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення.

Відповідно до п. 1.3 Методики, остання застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Беручи до уваги, що згідно з ст. 9 Закону України "Про відходи" територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи), тому відсутність контролю з боку сільської ради за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території є підставою для нарахування шкоди, розмір якої правомірно визначено позивачем на підставі Методики № 171 від 27.10.1997р.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, відшкодування шкоди державі за засмічення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів щодо локалізації осередку засмічення та його наслідків в найкоротший строк.

Збитки, які заподіяні земельним ресурсам засміченням через порушення природоохоронного законодавства, підлягають компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, в повному обсязі.

Відповідно до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Аналогічна відповідальність встановлена і спеціальним законодавством, а саме - статтею 43 Закону України “Про відходи”, ст.56 Закону України “Про охорону земель”.

Розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в результаті засмічення земельної ділянки, згідно "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 171 від 27.10.1997 (в редакції наказу від 04.04.2007р. № 149) та представлених позивачем розрахунків складає 2269грн.40коп. і відповідно до вимог ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища”, ст.ст.17,42, 43 Закону України “Про відходи”, ст.1166 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню з відповідача.

При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовано зявленні і підтверджені матеріалами справи та визнанні відповідачем.

Враховуючи, що відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1, ст. 20 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є: надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України, зокрема, в пункті 7 якої визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

При цьому відповідно пункту 1 глави 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державними та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управлінях Держказначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти", які підлягають розподілу між державними та місцевими бюджетами" плану рахунків в розділі кодів класифікації доходів бюджету та території. Разом з тим, відповідно до пункту 2 глави 8 Порядку, кошти які надійшли за день на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час, розподіляються головним управлінням Державного казначейства України за становлиними нормами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи вищезазначене, збитки заподіяні Рогачинською сільською радою в сумі 2269грн.40коп. слід стягнути в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Рогачинської сільської ради, Бережанського району, Тернопільської області.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Рогачинської сільської ради, с. Рогачин, Бережанського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 04395113, банк в УДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31420001001345:

-на користь спеціального фонду місцевого бюджету Рогачинської сільської ради Бережанського району, Тернопільської області на р/р 33119331700023, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 23588183, в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012 2269грн.40коп. збитків;

- в дохід Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк одержувача ГУДКУ у Тернопільській області, одержувач платежу УДК у м. Тернополі, МФО банку 838012, код ЄДРПОУ 23588119) 102грн.00коп. державного мита;

- 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернополя.

3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "20" жовтня 2011р. через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8373

СуддяН.А. Френдій