Рішення № 19162412, 18.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р.Справа № 12/89/5022-1277/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А. розглянув матеріали справи

за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави вул. Тролейбусна, 11, м.Тернопіль, 46000 в особі Копичинської ВК-112 вул. Шевченка, 96, м.Копичинці, Гусятинського району, Тернопільської області, 48260

до товариства з обмеженою відповідальністю "Садиба" вул. Поперечна, 18, с.Гадинківці, Гусятинського району, Тернопільської області, 48273

про стягнення 13860 грн.

За участю представників від:

Прокуратури: Мандзюк О.І. (посвідчення №59).

Позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №4464 від 03.10.11р.).

Відповідача: не зявився.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання

Суть справи:

Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Копичинської ВК-112 до товариства з обмеженою відповідальністю "Садиба" про стягнення 13860,00 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 113 від 10.05.2011 року, згідно з яким позивач зобовязувався надати в розпорядження відповідачу відповідно до його розрахунку, робочу силу із числа спецконтингенту в кількості 10 чоловік для проведення різного роду робіт, а відповідач в свою чергу гарантував оплату за 1 людину в день 70грн., що включає зарплату засуджених та нарахування на зарплату в розмірі 50%, а також забезпечення засуджених харчуванням, що підтверджується нарядами про виконані роботи з табелями відпрацьованих годин, які скріплені печатками сторін, а також згідно накладних, які додані до позовної заяви та знаходяться в матеріалах справи, проте відповідачем не був проведений розрахунок за надану робочу силу, та харчування засуджених, а відтак сума заборгованості відповідача становить 13860,00грн., в тому числі борг за надану робочу силу за липень та серпень 16170,00грн., та за харчування засуджених за цей ж період 2310,00грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст. 64 ГПК України (повідомлення в матеріалах справи). Разом з тим, відповідно до п.3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, від так право відповідача взяти участь у судовому засіданні судом забезпечено.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд позов задовольнити.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а відтак, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та доводи прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з положенням ч. 6 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління; установи виконання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоровя, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, є юридичними особами, мают б% печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків. Із аналізу положень названої статті, а також cm.cm. 1,7,9,11 цього Закону вбачається, що органи и установи виконання покарань становлять єдину систему органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідно до п.1 Типового положення про управління (відділ) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області", затвердженого наказом ДДУ з ПВП від 06.11.1999 року № 157,- управління (відділ) Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК, області (надалі - управління (відділ) є територіальним органом управління кримінально-виконавчої системи в АРК, області, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

З огляду на наведене, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (тобто органом державної влади, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади) у даному випадку є Копичинська ВК-112 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Тернопільській області ДДУ з ПВП.

Відповідно до Положення про Копичинську ВК-112 управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Тернопільській області Копичинська ВК-112 безпосередньо підпорядкована управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області, основними завданнями якої є: організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання; вживання заходів до забезпечення роботою осіб, що відбувають покарання, виконання регіональних замовлень, для чого укладає угоди із замовниками.

Копичинська ВК-112 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, у відділенні Державного казначейства у Гусятинському районі, печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням.

Копичинська ВК-112 є суб'єктом підприємницької діяльності згідно зі-свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, який заснований на державній власності, і підпорядкований безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань, фінансується з фондів державного бюджету,- то не проведення оплати за виконану роботу спричиняє шкоду інтересам держави, призводить до зменшення нарахування коштів для засуджених, які відбувають покарання в даній установі та перебувають на державному утриманні, а також перешкоджає вчасній сплаті колонією до держбюджету податкових платежів. Таким чином, мають місце підстави для звернення прокурора до господарського суду відповідно до ст.121 Конституції України з метою захисту інтересів держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту. Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року прокурор чи його заступник в позовній заяві також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор не є позивачем, він, як випливає із рішення Конституційного суду України, наділений правами для реалізації функцій, покладених на нього державою, які вона закріпила в законах та нормативно-правових актах.

Майнові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин, до субєктів яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).

Як підтверджується матеріалами справи, 10.05.2011р. між Копичинською ВК-112 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області, як (Виконавець), та товариством з обмеженою відповідальністю «Садиба», як (Замовник) укладено договір № 113 на використання праці засуджених в кількості 10 чоловік на строк до 31.12.2011р. для виконання різного роду робіт.

У відповідності до п/п 1,2, 2.1, 3.2., 3.4, 3.5, 3.6., 3.7. вказаного договору Виконавець зобовязався забезпечувати додержання засудженими тривалості робочого часу, вимог Правил внутрішнього розпорядку та кримінально-виконавчого законодавства (8 годин на день із пятиденним робочим тижнем), а Замовник зобовязаний створити засудженим належні умови комунально-побутового утримання, забезпечити харчуванням із розрахунку 10,00 грн. на одного чоловіка в день з наданням Виконавцю рахунків на харчування до 30-го числа поточного місяця; своєчасно і в повному розмірі сплачувати Виконавцю плату за 1 людино-день в розмірі 70,00 грн., що включає зарплату засуджених та нарахування на зарплату в розмірі 50% згідно з Постановою КМУ від 22.04.1999р. №653, а також щомісячно до 30-го числа поточного місяця перераховувати на розрахунковий рахунок Виконавця нараховану суму заробітної плати з нарахуванням за мінусом відрахувань витрат на харчування.

Строк дії договору встановлено з 10.05.2011р. по 31.12.2011р.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем на виконання договірних зобовязань впродовж липня-серпня 2011року надано робочу силу із числа спецконтингенту в кількості 10 чоловік для проведення різного роду робіт, що підтверджується нарядами про виконані роботи з табелями відпрацьованих годин ( наряд на роботи за липень №41 від 29.07.11р., наряд на роботи за серпень №1 від 31.08.2011р.) на загальну суму 16170,00грн., і відповідно забезпечив харчування відповідно до рахунків за відповідний період на загальну суму 2310,00грн.

Позивач стверджує, що, не зважаючи на належне виконання позивачем взятих на себе зобовязань, відповідач в порушення умов договору розрахунку в повному обсязі за надані послуги не провів, у звязку з чим сума заборгованості Відповідача станом на час подання позову та на час розгляду спору становить 13860 грн.00 коп.

При цьому позивач вказує на те, що направлена на адресу Відповідача претензія №3890 від 01.09.2011р. з вимогою погасити заборгованість, залишена ним без відповіді та задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вище зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач в судові засідання не зявлявся, явку повноважного представника не забезпечував станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), а тому позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба»13860грн.00коп. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Садиба", вул. Поперечна, 18, с.Гадинківці, Гусятинського району, Тернопільської області, код 32015589:

- на користь Копичинської ВК-112 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Тернопільській області, вул. Шевченка, 96, м. Копичинці, Гусятинського району, Тернопільської області, код 08564475, - 13860,00грн. боргу.

- в дохід Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк одержувача ГУДКУ у Тернопільській області, одержувач платежу УДК у м. Тернополі, МФО банку 838012, код ЄДРПОУ 23588119) 102грн.00коп. державного мита;

-236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернополя.

3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення " 20 " жовтня 2011р. через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8361

СуддяН.А. Френдій