Рішення № 19162405, 04.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2011 р.Справа № 9/47/5022-1041/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гевка В.Л. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Прокурора Монастириського району в інтересах держави, вул. Шкільна, 4, м.Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, 48300, Міністерства екології та природних ресурсів України, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль, 46008

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, 48300

про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування в сумі 3 373 грн. 75 коп.

За участю представників сторін:

прокурора: Кметик Л.Я. посвідчення №67 від 29.08.2011р.

позивача: ОСОБА_1. довіреність №1-1/1867 від 11.05.2011р.

відповідача: не з'явився

Прокурору та представнику позивача розяснено права та обовязки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 04.10.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Прокурор Монастириського району в інтересах держави, вул. Шкільна, 4, м.Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, Міністерства екології та природних ресурсів України, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль звернувся до суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування в сумі 3 373 грн. 75 коп.

Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства; протоколу №005214 про адміністративне правопорушення від 27.05.2010р. ; постанови про накладення адміністративного стягнення №47 від 27.05.2010р.; претензії №1-1/1877 від 24.06.2010р. на суму 3373,75 грн.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 06.09.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 20.09.2011р. та на 04.10.2011р. у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Строк вирішення спору у справі №9/47/5022-1041/2011 встановлено до 26.09.2011р.

За клопотанням прокурора та представника позивача від 20.09.2011р., з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у звязку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 20.09.2011р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 11.10.2011р.

Прокурор та представник позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали повною мірою з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України. Однак, ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві - вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, повернуті суду з відміткою пошти : "організація не існує".

Суд, на підставі ч.1 ст. 38 ГПК України, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи витребував у відділу Державних реєстраторів Тернопільської міської ради довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 14053566) із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження.

На вимогу суду відділом Державних реєстраторів Тернопільської міської ради надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 14053566) із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження. Згідно наданої довідки вбачається, що ВАТ "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 14053566) з часу першої реєстрації, проведеної 27.06.1996р. свого найменування та місцезнаходження не змінювало. Таким чином, судом встановлено, що місцезнаходженням Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод" (код ЄДРПОУ 14053566), станом на час розгляду справи згідно відомостей у ЄДР є: вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (Інф. листи ВГСУ від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23)).

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.ст. 22, 27 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та представника позивача, пояснення представника відповідача та оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Відповідно до чинного законодавства спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, контролю за використанням коштів, отриманих від користування чи забруднення природних ресурсів є Міністерство екології і природних ресурсів України

Згідно ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закону № 1264-ХІІ) використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002р., встановлено, що дозволи на використання води водних обєктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтування потреб у воді.

У відповідності до ст. 48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 06.06.1995р., водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У відповідності до ч.1. ст.49 Водного кодексу України з наступними змінами, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У випадку використання води, водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Як вбачається із позовної заяви прокурор зазначає наступне.

Згідно ст. 20 Закону № 1264-ХІІ, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

Підставою для звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем - ВАТ «Монастириський молочний завод»природоохоронного законодавства, яке виражається у самовільному заборі підземних вод для власних виробничих потреб.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на порушення відповідачем ст.ст. 38,68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. 16, 19 Кодексу України про надра, п. 9 ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Зокрема, вони зазначають, що за результатами проведеної перевірки на дотримання вимог природоохоронного законодавства, яка здійснювалась на основі наказу Державної екологічної інспекції Тернопільської області від 01.04.2010р. №12, плану роботи на ІІ-й квартал та направлення №626 на проведення планової перевірки на дотримання природоохоронного, було встановлено, що в користуванні (на балансі) підприємства перебуває одна артсвердловина, розміщена на території підприємства. Артсвердловина обладнана водолічильною апаратурою. Облік використаної води здійснюється згідно журналу ПОД 11. Так, за період з 01.02.2010 року по 27.05.2010 року самовільно, без наявності дозволу на спеціальне водокористування, підприємство здійснило забір 125 м. куб. підземних вод, тим самим спричинивши державним інтересам збитки у вигляді матеріальної шкоди на суму 3373,75 гривень.

Зазначене порушення зафіксоване в акті перевірки від 27.05.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Сагашем Д.З.

Також, 27.05.2010р. за результатами перевірки державним інспектором Сагашем Д.З. складено протокол про адміністративне правопорушення № 005214 по відношенню до голови правління ВАТ «Монастириський молочний завод» ОСОБА_2.

На підставі розгляду протоколу 27 травня 2010 року, державним інспектором Сагашем Д.З. винесено постанову № 47 про накладення на директора ВАТ «Монастириський молочний завод»ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 256 гривень, який ним сплачений.

При цьому, суд має за необхідне відмітити, що ні зазначений акт перевірки від 27.05.2010р., ні протокол про адміністративне правопорушення від 27.05.2010р. ні постанова про накладення адміністративного стягнення від 27.05.2010р. відповідачем не оскаржувалися, що підтверджено самим ОСОБА_2 в долучених до позовної заяви письмових поясненнях від 08.07.2011р. (знаходяться в матеріалів справи).

Вказаний розрахунок проведено у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389. (далі по тексту Методика).

Згідно з розрахунками збитків, що проведені на підставі вказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, державним інспектором визначено, що внаслідок неправомірних дій ВАТ «Монастириський молочний завод»державі заподіяно збитки на суму 3373,75 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцію у Тернопільській області пред'явлено претензію від 24.06.10 року №1-1/1877 для добровільного відшкодування ВАТ «Монастириський молочний завод»3373,75 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог водного законодавства. Однак, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши вище зазначені доводи прокурора та позивача, подані ними докази та матеріали справи, суд вважає належним чином доведеним з їх боку факт завдання відповідачем державі збитків унаслідок порушення ним вимог чинного законодавства, а саме здійснення самовільного водокористування.

При цьому, на час слухання справи в судовому засіданні, відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, будь-яких доказів які б спростовували твердження прокурора та позивача не надав.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3373,75 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог водного законодавства є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими, що не суперечать чинному законодавству, а тому підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичноїособи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 35 ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі : до сільських, селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджетів Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.

Грошові стягнення за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської чи іншої діяльності є джерелом формування спеціального фонду місцевого бюджету Монастириської міської ради Тернопільської області і повинні стягуватись у примусовому порядку на р/р 331123317376 в ГУДКУ у Тернопільській області, код бюджету 24062100, МФО 838012.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України, на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (ідент. код 14053566) в доход місцевого бюджету Монастириської міської ради Монастириського району, Тернопільської області, на р/р 331123317376 в ГУДКУ у Тернопільськійобласті, код бюджету 24062100, МФО 838012 3373 (три тисячі триста сімдесят три) грн. 75 коп. збитків заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (ідент. код 14053566) в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 102 (сто дві) грн. державного мита.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Монастириський молочний завод", вул. Я. Стецька, 11, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (ідент. код 14053566) в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8408

СуддяВ.Л. Гевко

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2011 року.