Рішення № 19162404, 10.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2011 р.Справа № 8/58/5022-1064/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гирили І.М. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006, в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Шевченка, 33, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47500

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в загальній сумі 110 666грн. 15 коп.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_1. юрисконсульта, довіреність № 01/1063 від 23.06.2011 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 03.10.2011р. представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз, м. Тернопіль в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Бережани, Тернопільська область, надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 110 666 грн. 15 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за Договором на постачання і транспортування природного газу № 01/д-007 від 01.01.2011 р., зокрема в частині проведення своєчасної оплати вартості поставленого за період з січня місяця по травень місяць 2011 р. (включно) природного газу в загальній кількості 64 498 м3, внаслідок чого станом на 25.07.2011 р. утворилась заборгованість в загальній сумі 110 666, 15 грн., з яких: 96 159, 80 сума основної заборгованості, 4038, 55 грн. пеня та 781, 65 грн. 3% річних, нараховані за період з 11.02.2011 р. по 25.07.2011 р., 2 954, 96 грн. інфляційні нарахування за період з лютого місяця 2011р. по червень місяць 2011р. (включно) та 6731,19 - штраф, яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: Договір на постачання і транспортування природного газу № 01/д-007 від 01.01.2011 р.; доповнення № 02 від 01.04.2011 р. до Договору на постачання і транспортування природного газу № 01/д-007 від 01.01.2011 р.; акти приймання передачі природного газу від 28.01.2011 р., від 31.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 31.04.2011 р. та від 31.05.2011 р.; банківські виписки з рахунку відповідача, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:00 год. 17.08.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 15:00 год. 03.10.2011 року, у звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача. В судовому засіданні 03.10.2011 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 10.10.2011 року на 15:00 год.

Строк вирішення спору, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено до 15.10.2011р., про що судом винесено відповідну ухвалу від 03.10.2011 року.

Відповідач у відзиві на позов, підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 03.10.2011 року, вимоги позивача визнає частково. Стверджує, 19.09.2011 року згідно платіжного доручення №1312 заборгованість (основний борг) перед позивачем погашено повністю. В підтвердження наведеного надав копію платіжного доручення №1312 від 19.09.2011 року.

Звертає увагу на те, що КЕВ м. Тернопіль є бюджетною установою і фінансується виключно з Державного бюджету по кошторису Міністерства оборони України та є розпорядником коштів 2-го рівня. Заборгованість за отримані протягом січня-травня 2011 року послуги з газопостачання виникла у звязку із несвоєчасним виділенням коштів Міністерством оборони, викликаним неналежним фінансуванням з Державного бюджету. Споживання природного газу здійснювалось для потреб військової частини, як для органу обороноздатності держави. Зазначає, що фінансування щодо оплати за надані послуги з газопостачання здійснюється лише на погашення основної заборгованості. Коштів на сплату штрафних санкцій державним бюджетом України не передбачено.

Враховуючи наведене, просив суд провадження у справі в частині основного боргу 96 159,80грн. припинити, у звязку з добровільним погашенням боргу, розмір заявлених позивачем до стягнення сум штрафу та пені зменшити, в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відмовити.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2011р. прибув, підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних, пені та штрафу підтримав повністю. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій залишив на розсуд суду. Окрім того, звернувся до суду із заявою №01/1562 від 10.10.2011 року про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 96 159грн. 80 коп. заборгованості на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В судове засідання 10.10.2011 року відповідач не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка повноважного представника. Разом з тим, звернувся до суду з клопотанням №14/2380 від 10.10.2011 року про відкладення розгляду справи у звязку із перебуванням у відрядженні повноважного представника.

Клопотання господарським судом відхилено, з огляду на те, що строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, закінчився, ухвалою суду від 03.10.2011р. його продовжено на 15 днів, можливості його подальшого продовження процесуальним законом не передбачено, представник відповідача брав участь у попередньому судовому засіданні та не був позбавлений можливості здійснити свої процесуальні права в межах визначеного ст. 69 ГПК України строку. Окрім того, посилань на додаткові докази, необхідні для вирішення спору по суті та відсутність їх в матеріалах справи клопотання не містить, підстав неможливості вирішення спору за наявними у справі матеріалами з нього не витікає.

Відтак, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

01.01.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", в особі начальника Бережанського управління з експлуатації газового господарства, надалі Постачальник, з однієї сторони, та Квартирним експлуатаційним відділом м. Тернопіль, надалі - Покупець, з другої сторони, укладений договір № 01/д-007 на постачання і транспортування природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору, Постачальник в 2011 році постачає і транспортує природний газ, а Покупець приймає та оплачує вартість газу та його транспортування.

Умовами укладеного Договору сторони обумовили кількість та якість газу, а також порядок проведення розрахунків.

Фактична кількість поставленого по даному договору природного газу визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які підписуються між Покупцем і Постачальником (п.3.2 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони визначили, що газ вважається проданим Постачальником та прийнятий Покупцем після підписання повноваженими представниками акту, згідно п.2.1.9. Акти прийому-передачі газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа, наступного за звітним місяця. Акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між Покупцем і Постачальником за спожитий природний газ та надані транспортні послуги.

Згідно п.п.2.2.2 п.2.2 Договору Покупець зобовязався своєчасно оплатити „Постачальнику” вартість природного газу та його транспортування на умовах обумовлених у даному договорі.

У п.5.1 договору сторони передбачили, що вартість 1000 куб.м. природного газу, з врахуванням ПДВ, становить 2738, 40 грн., в т.ч. ПДВ 20%, крім цього:

-Цільова надбавка до тарифу на природний газ 2% - 54, 77 грн., в тому числі ПДВ 20%;

-Тариф на постачання газу 64, 92 грн., в тому числі ПДВ 20%;

-Вартість транспортування газу мережами Постачальника 258, 36 грн., в тому числі ПДВ 20%;

-Вартість транспортування газу мережами ДК "Укртрансгаз" 22, 44 грн., в тому числі ПДВ 20%;

Разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу 3138, 89 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Доповненням № 02 від 01.04.2011 р. до Договору № 01/д-007 від 01.01.2011 р. на постачання та транспортування природного газу сторони обумовили, що разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу Покупець сплачує 3 509, 84 грн., в тому числі ПДВ 20%. Дане доповнення діє з 01.04.2011 р. до кінця дії терміну договору і є його невідємною частиною.

Відповідно до п.11.1 Договору №06/с-01 від 01.12.2010 року, останній вступає в силу з часу підписання і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 Цивільного Кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини між газопостачальними (газотранспортними) організаціями та громадянами (споживачами газу) регулюються Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, із наступними змінами та доповненнями, затвердженими наказом Деркомнафтогазу № 355 від 01.11.1994р. (далі Правила).

Відповідно до п. 10 вказаних Правил розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за період з січня місяця 2011 року по травень місяць 2011 року (включно) відповідачем отримано 64 498 м3 природного газу на загальну суму 207 298 грн. 48 коп., зокрема:

-15 388 мі - у січні місяці 2011 року за ціною відповідно до договору № 01/д 007 від 01.01.2011 р. на суму 48 300,85 грн.;

-20 019 мі - у лютому місяці 2011 року за ціною відповідно до договору № 01/д 007 від 01.01.2011 р. на суму 62836,93 грн.;

-16 024 мі - у березні місяці 2011 року за ціною відповідно до договору № 01/д 007 від 01.01.2011 р. на суму 50 297,59 грн;

-11 507м3 у квітні місяці 2011 року за ціною згідно Доповнення №02 від 01.04.2011 року до договору №01/д-007 від 01.01.2011 року на суму 40387,76 грн.;

-1 560 м3 у травні місяці 2001 року за ціною згідно Доповнення №02 від 01.04.2011 року до договору №01/д-007 від 01.01.2011 року на суму 5475,35 грн.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем 64 498 мі природного газу на загальну суму 207 298 грн. 48 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011 року, від 30.04.2011р. та від 31.05.2011 р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 6.1, 6.4 Договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та акту приймання передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформлюється відповідним актом.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, відповідач, в порушення умов договору (п.6.1) та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з січня місяця по травень місяць 2011 року (включно) виконав лише частково,- на суму 111 138 грн. 68 коп., про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи копії банківських виписок і його заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду становила 96 158 грн. 80 коп., яку позивач і просив стягнути в судовому порядку.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що 19.09.2011 року відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в загальній сумі 106 706,37грн., з яких, як зазначає у відзиві на позові відповідач, 96 159,80грн. кошти спрямовані на погашення заборгованості за спожитий природній газ протягом січня-травня місяця 2011 року (належним чином засвідчена копія платіжного доручення №1312 від 19.09.2011 року, знаходяться в матеріалах справи).

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтвердив факт погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу. В підтвердження надав належним чином засвідчену копію Акту звірки розрахунків, станом на 01.10.2011 року, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Ч. 1 п.1-1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя 96 159 грн. 80 коп. боргу за надані послуги з постачання та транспортування природного газу протягом січня-травня місяця 2011 року (включно) підлягає припиненню у відповідності до вимог п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем нараховано 781, 65 грн. - 3% річних за період з 11.02.2011 р. по 25.07.2011 р. та 2 954, 96 грн. інфляційних нарахувань за період з січня місяця по травень місяць 2011 р. (включно) на заборгованість, що виникла за договором № 01/д-007 від 01.01.2011 р. на постачання і транспортування природного газу, з врахуванням сум поставок, здійснених відповідачем проплат та термінів здійснення розрахунків передбачених умовам договору.

Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором станом на день звернення до суду, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 2954 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 781 грн. 65 коп. - 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, суд відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

П.7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього договору Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення платежу понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 6731,19грн. (7% від суми боргу) та 4 038,55грн. пені, нарахованої за період з 11.02.2011 року по 25.07.2011р., з врахуванням сум поставок, передбачених умовами договору термінів проведення розрахунків, а також здійсненними відповідачем частковими проплатами.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4 038,55 грн. та штрафу в розмірі 6 731,19 грн. правомірними (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Разом з тим, як стверджує відповідач та встановлено в судовому засіданні, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Тернопіль є державною бюджетною установою, яка заснована на базі Тернопільської квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/010 від 20 квітня 2005 року та створене Міністерством оборони України і підпорядковано Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль є органом військового управління Збройних Сил України і призначений для реалізації у військових частинах та установах, дислокованих у межах відповідальності Квартирно-експлуатаційного відділу, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності (належним чином засвідчена копія Положення КЕВ м. Тернопіль та довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видана головним управлінням оборонного планування генерального штабу збройних сил України № 108/05 від 01.12.2005р. знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до Закону України ”Про збройні сили України” № 1934-ХІІ від 06.12.1991 року, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування витрат Міністерства оборони України на виконання покладених на нього завдань здійснюється Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів, що виділяються у встановленому законом порядку на виконання цих завдань, або додаткових коштів (надходжень).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України і не має додаткових прибутків, що заявлена до стягнення сума основного боргу була погашена відповідачем в повному обсязі одразу після отримання коштів на оплату природного газу, керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (п.3 ст.83 ГПК), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 50% від нарахованої та штрафу до 10% від нарахованого, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольнити частково, а саме: стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя - 2 019 грн. 28 коп. пені та 673 грн. 12 коп. штрафу. В задоволенні решта частини позовних вимог щодо стягнення 2 019 грн. 27 коп. пені та 6 058 грн. 07 коп. штрафу суд відмовляє.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що заборгованість відповідачем погашена після звернення позивача до суду з даною позовною заявою, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 106, 66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача (без врахування зменшеного судом в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України розміру штрафних санкцій).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 43, 44 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно експлуатаційного відділу м. Тернопіль, вул. Галицька, буд. 1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 08464162), на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ід. код 03353503, в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Шевченка, 33, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, ід. код 34905495:

- 2 019 грн. 28 коп. пені;

- 673 грн. 12 коп. штрафу;

- 781 грн. 65 коп. 3% річних;

- 2 954 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань;

- 1 342 грн. 66 коп. судових витрат.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 96 159грн. 80 коп., відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В задоволенні решта чистини позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "12" жовтня 2011 року), через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8262

СуддяІ.М. Гирила