Рішення № 19161368, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/13025.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН Інжиніринг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн»

про стягнення 237746,25 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 006 від 03.10.2011р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОН Інжиніринг»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 237746,25 грн., а саме: 200269,85 грн. основного боргу, 28230,71 грн. збитків від інфляції, 9245,69 грн. - 3% річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 2/09 від 22.04.2009 р. щодо не повної оплати переданих товарів у визначений Договором термін, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн» заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн»

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. порушено провадження у справі № 5/130, розгляд справи призначено на 04.10.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/130 не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.10.2011 р.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. представником позивача підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/130 та ухвали господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем, повідомлення про вручення наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТОН Інжиніринг»(далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн»(далі Покупець) укладено Договір № 2/09 купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця обладнання (далі товар) що зазначене в додатку № 1 до Договору, а Покупець зобовязується приймати та оплачувати його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, перелік фактично поставленого товару визначається згідно видаткових та податкових накладних, наданих Продавцем.

Пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що приймання-передача товару здійснюється шляхом оформлення уповноваженими представниками сторін: в 2-х екземплярах видаткової накладної, податкової накладної; в 1-му екземплярі рахунку-фактури, та за наявності відповідно оформленої довіреності на отримання матеріальних цінностей від Покупця.

Протягом строку дії Договору Покупець зобовязаний прийняти товар від Продавця та оплатити його вартість відповідно до умов, що передбачені в специфікаціях на кожну окрему поставку, які є невідємними частинами його Договору ( п. 3.2.1 Договору).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України гривні у формі безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок Продавця, згідно рахунку-фактури, наданого Продавцем. Покупець здійснює попередню оплату за товар згідно рахунку-фактури. Остаточна оплата придбаного Покупцем товару здійснюється на умовах, що передбачені в специфікації на поставку такої партії товару.

Пунктом 4.2 Специфікацій № 1-3 встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем згідно рахунку-фактури протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами (22.04.2009 р.) і діє до 31.12.2009 р., але у відношенні грошових розрахунків до повного виконання сторонами свої зобовязань.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2009 р., підписаною та скріпленою печатками сторін, строк дії Договору продовжено до 31.12.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору, оскільки між сторонами відсутні інші договірні відносини, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 220269,85 грн. у відповідності до: специфікації № 1 від 19.11.2009 р. на суму 54 000,00 грн., специфікації № 2 від 19.11.2009 р. на суму 112 269,85 грн., специфікації № 3 від 05.03.2010 р. на суму 54 000,00 грн.; рахунку-фактури № СФ-0000007 від 19.11.2010 р. на суму 108000,00 грн., рахунку-фактури № СФ-000006 від 20.10.2009 р. на суму 112 269,85 грн.; видаткової накладної № РН-0000007 від 19.11.2009 р. на суму 54000,00 грн., видаткової накладної № РН-0000004 від 19.11.2009 р. на суму 112269,58 грн., видаткової накладної № РН-0000001 від 05.03.2010 р. на суму 54000,00 грн., що підписані вповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідач, в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обовязку по сплаті проданого товару виконав лише частково в розмірі 20000,00 грн. (що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача), внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн»виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 200269,85 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою Договір № 2/09 купівлі-продажу від 22.04.2009 р. є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч зазначених вимог діючого законодавства не надано суду доказів на спростування повідомлених позивачем та доведених ним належними доказами обставин.

Також, суд додатково зазначає, що 26.10.2010 р. позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України направлено претензію № 121-А від 25.10.2011 р. з проханням сплатити існуючу заборгованість.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за передані товари становить 200269,85 грн.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 28230,71 грн. та 9245,69 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та 3% річних в межах періодів, встановлених позивачем, внаслідок чого встановлено, що позивачем вказані суми було завищено.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн»на користь позивача підлягає стягненню 21773,30 грн. збитків від інфляції та 9241,25 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прожект Менеджмент Топ-Лайн»(01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, б. 6, кв. 29; ідентифікаційний код 34239359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН Інжиніринг»(04073, м. Київ, провулок Куренівський, б. 19/5; ідентифікаційний код 32307788) 200269 (двісті тисяч двісті шістдесят девять) грн. 85 коп. основного боргу, 21773 (двадцять одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 30 коп. збитків від інфляції, 9241 (девять тисяч двісті сорок одну) грн. 25 коп. 3% річних, 2312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 84 коп. - державного мита та 229 (двісті двадцять девять) грн. 58 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 28.10.2011 р.