Рішення № 19161329, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/31518.10.11 За позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

До Підприємства благодійного фонду “Наше Голосієво “Модерато”

Про стягнення 2394000,00грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 предст. (дов. від 06.06.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 1500000,00грн. коштів позики, 375000,00грн. штрафу, 369000,00грн. пені та 150000,00грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/315, розгляд справи було призначено на 04.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 18.10.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №37-п/06 від 25.12.2006р. було перераховано відповідачу суму цільової позики у розмірі 1500000,00грн., проте відповідачем було використано бюджетні кошти не за цільовим призначенням у порушення умов договору.

Відповідач своїх представників у судове засідання 18.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 13.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2006р. між позивачем Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в якості позикодавця, та відповідачем Підприємством благодійного фонду “Наше Голосієво “Модерато”, в якості позичальника, було укладено Договір №37-п/06 позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (далі договір), відповідно до умов якого позикодавець зобовязується надати позичальнику безвідсоткову цільову позику на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а останній зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути позику на умовах та у визначений даним договором строк.

Крім того, 16.02.2007р. сторонами було укладено Додатковий договір №1 до Договору №37-п/06 від 26.12.2006р., яким доповнили п.5.4 договору щодо визначення рахунку на перерахування коштів.

Відповідно до п.2.1 договору позика надається з метою створення позичальником 27 додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог Положення про робоче місце інваліда, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.05.1995р. №314, а також згідно техніко-економічного обґрунтування (Додаток 1 до договору) та кошторису витрат по використанню коштів позики (Додаток 2 до договору), що є невідємними частинами договору.

Умовами п.2.2 договору встановлено, що строки, протягом яких позичальник зобовязаний працевлаштувати інвалідів на робочі місця, призначені для їх працевлаштування, та створені позичальником згідно умов цього договору, визначаються у графіку працевлаштування інвалідів (Додаток 3 до договору), що є невідємною частиною договору.

У відповідності до умов п.п. 2.1 та 2.2 договору, 25.12.2006р. сторонами були підписані Графік працевлаштування інвалідів та Кошторис витрат по використанню коштів позики.

Сума позики, згідно п.3.1 договору, становить 1500000,00грн.

Згідно п.4.1 договору встановлено, що позика на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів надається на 3 (три) роки. Строк позики розраховується з моменту отримання (зарахування на рахунок) позичальником грошових коштів.

Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування всієї суми коштів позики на розрахунковий рахунок позичальника до 31.12.2006р.

Так, платіжним дорученням №741 від 26.12.2006р. позивачем було перераховано відповідачу 1500000,00грн. позики на створення робочих місць для інвалідів, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні. Зарахування вказаних коштів на рахунок відповідача підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою за 26.12.2006р.

Відповідно до умов п.5.3 договору строки повернення позики встановлюються з урахуванням строку, зазначеного в п.4.1 договору, але не пізніше закінчення трьохрічного терміну з моменту отримання позичальником коштів на його розрахунковий рахунок.

Таким чином, в силу умов п.4.1 договору, строк повернення відповідачем суми позики настає 26.12.2009р.

Умовами п.6.1 договору встановлено, що виконання зобовязання позичальником за даним договором забезпечується заставою обладнання, закупленого на кошти позики, надані на зазначені в п.2.1 договору цілі, згідно кошторису витрат на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі, не меншому від розміру, визначеного в п.2.1 договору.

26.12.2006р. сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, умовами якої було внесено зміни до п.6.1 договору, а саме:

«6.1 виконання зобовязання позичальником за даним договором забезпечується порукою згідно вимог законодавства на суму не менше 2000000,00грн.».

Також, 26.12.2006р. між позивачем (в якості кредитора), відповідачем (в якості боржника) та Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»(в якості поручителя) було укладено Договір поруки, який, в свою чергу, було визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. у справі №22/196, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010р. №22/196.

Умовами п.п.7.1.1, 7.1.2 договору встановлено право позивача здійснювати перевірки цільового використання коштів; з метою перевірки цільового використання коштів вимагати від відповідача надання документів, що свідчать про напрямки використання позики.

Умовами п.7.3.5 договору встановлено обовязок відповідача щоквартально звітувати перед позивачем про цільове використання коштів позики відповідно до кошторису витрат на створення робочих місць для інвалідів (Додаток 2) ТА ГРАФІКУ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ (Додаток 3), що є невідємними частиною даного договору.

На вимогу позивача згідно п.7.3.7 договору відповідач зобовязаний надавати потрібні фінансові документи для перевірки цільового використання коштів.

Також, згідно п.7.3.4 договору відповідач зобовязаний забезпечити повернення коштів позики в повному обсязі не пізніше строку, встановленого в п.5.3 даного договору.

Відповідно до п.4 Положення про Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Положення) основними завданнями відділення, зокрема, є участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території міста Києва заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів.

Згідно п.1 ч.5 та п.1 Положення відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, контроль за цільовим використанням коштів, наданих підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, у вигляді фінансової допомоги, цільової позики та дотації; відділення Фонду має право, зокрема, здійснювати перевірку цільового використання коштів, наданих підприємствам, установам, організаціям у вигляді фінансової допомоги, цільової позики та дотації.

У відповідності до покладених обовязків та наділених прав, позивачем 15.04.2009р. було проведено перевірку цільового використання бюджетних коштів (суми позики згідно Договору №37-п/06 від 25.12.2006р., наданих відповідачу в сумі 1500000,00грн., в результаті проведення якої позивачем було встановлено, що кошти, отримані відповідачем від Фонду соціального захисту інвалідів використовуються не за цільовим призначенням, про що було складено Акт перевірки цільового використання бюджетних коштів підприємством «Модерато»Благодійного фонду «Наше Голосієво»від 15.04.2009р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Умовами п.7.2.2 договору встановлено, що позивач зобовязаний в разі виявлення фактів нецільового використання коштів відповідачем або відмови з боку відповідача в наданні позивачу можливості здійснити перевірку цільового використання коштів, вжити заходи у відповідності до чинного законодавства, направлені на повернення коштів.

Оскільки позивачем було встановлено порушення зі сторони відповідача умов договору, а саме: використання суми позики не за цільовим призначенням, а також, враховуючи, що строк повернення суми позики закінчився, позивач 04.05.2011р. звернувся до відповідача з претензією вих. №04.-2.689 від 04.05.2011р. з вимогою повернути кошти позики у розмірі 1500000,00грн., та сплатити штрафні санкції у відповідності до умов договору.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, кошти позиви у розмірі 1500000,00грн. не повернув.

У звязку з наведеним, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 1500000,00грн. суми позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем згідно платіжного дорученням №741 від 26.12.2006р. було перераховано відповідачу суму позики у розмірі 1500000,00грн., проте відповідач, у порушення умов договору, допустив використання вказаних коштів не за цільовим призначенням, що встановлено в ході перевірки цільового використання відповідачем бюджетних коштів, що підтверджується Актом від 15.04.2009р., а також, відповідач не виконав свого обовязку щодо своєчасного повернення суми позики у розмірі 1500000,00грн., у строк, встановлений п.5.3 договору.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1500000,00грн. коштів позики є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобовязання 375000,00грн. штрафу (25% від суми, що використана не за цільовим призначенням), 369000,00грн. пені та 150000,00грн. штрафу (7% за прострочення виконання зобовязання по поверненню позики).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п.9.1 договору за порушення строків виконання зобовязання по поверненню коштів позики стягується пеня у розмірі 0,1% від розмір позики, встановленого .3.1 даного договору, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаного розміру позики.

Відповідно до п.9.2 договору при встановленні фактів нецільового використання коштів позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 25 відсотків від сум, що використана не за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобовязання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по поверненню суми позики у розмірі 1500000,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу (7% за прострочення виконання зобовязання по поверненню позики) є законними, обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду, за період з 23.12.2010р. по 23.06.2011р. (шість місяців) з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань»та приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у розмірі 116568,49грн., а саме:

1500 000,00грн. (сума основного борг) * 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 23.12.2010р. по 23.06.2011р.) : 365 * 183 = 116568,49грн.

Перевіривши розрахунок штрафу (7% від розміру позики за прострочення виконання зобовязання по поверненню позики) позивача, суд задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду, у розмірі 105000,00грн., а саме:

1500000,00грн. (сума позики) * 7% = 105000,00грн.

Враховуючи те, що відповідачем порушено умови договору щодо використання коштів позики у розмірі 1500000,00грн. не за цільовим призначенням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу (25% від суми, що використана не за цільовим призначенням) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача суми штрафу (25% від суми, що використана не за цільовим призначенням), який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню 375000,00грн. штрафу.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Підприємства благодійного фонду “Наше Голосієво “Модерато” (код ЄДРПОУ 34663530, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-б) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 22869098, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104) 1500000 (один мільйон пятсот тисяч) грн. 00коп. кошти позики, 116568 (сто шістнадцять тисяч пятсот шістдесят вісім) грн. 49коп. - пені, 105000 (сто пять тисяч) грн. 00коп. штрафу, 375000 (триста сімдесят пять тисяч) грн. 00коп. штрафу.

3.Стягнути з Підприємства благодійного фонду “Наше Голосієво “Модерато” (код ЄДРПОУ 34663530, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-б) в доход Державного бюджету України 20 965 (двадцять тисяч девятсот шістдесят пять) грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита та 206 (двісті шість) грн. 68 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 24.10.2011р.