Рішення № 19161327, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/1725.10.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма»

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»

про відшкодування збитків в порядку регресу 19 488,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лемма»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта» про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 19488,67 грн. в порядку регресу.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 26 серпня 2007 року в м. Києві по Набережному шоссе 36, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та TOYOTA RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого транспортні зароби отримали механічні пошкодження.

Автотранспортний засіб Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований відповідно до договору автомобільного страхування № 003121 від 02.11.06р., що був укладений між публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лемма»та ОСОБА_2. За змістом постанови Шевченківського районного суду м. Києва № 3-32655/2007 від 26.10.07р. вбачається, що ОСОБА_3 визнано винним в порушенні вимог п.п. 10.1, 11.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до звіту ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка»№ 593 від 07.09.07р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer (д/н НОМЕР_1) склала 28048,88 грн. До зазначеного ДТП, яке сталось 26.08.07р., автомобіль застрахованої особи був пошкоджений в ДТП, яке відбулось 18.08.07р., вартість відновлювального ремонту за яким склала 6 926,90 грн.

ОСОБА_2 не здійснив відновлення транспортного засобу на час скоєння останнього ДТП від 26.08.07р. У звязку з цим, при визначені вартості відновлювального ремонту автомобіля після останнього ДТП, яке сталось 26.08.07р. суму відновлювального ремонту після попереднього ДТП від 15.08.2007 вирахувано з вартості матеріального збитку завданого застрахованому транспортному засобу ДТП від 26.08.07р. та складає 21121,98 грн.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 003121 від 02.11.06р., Правил страхування наземного транспорту № 2512 від 03.04.03р. та страхового акту № 07/182-НТ АТЗТ СК «Лемма» виплатила ОСОБА_2 суму в розмірі 19998,67 грн. (21 121,98 грн. матеріального збитку за вирахуванням франшизи 1123,31грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 2233 від 15.10.07р.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу, оскільки відповідно до вимог ст. 27 Закону України “Про страхування” № 86/96-ВР від 07.03.96 р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність громадянина ОСОБА_3 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 003121 від 02.11.06р.

Враховуючи, що на момент скоєння ДПТ цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.04р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 072909 від 29.07.11р. про відшкодування шкоди в порядку регресу за страховим випадком у сумі 19998,67 грн., та зазначив, що у листі № 09-06-04/4586 від 13.02.08 p. HACK «Оранта», посилаючись на той факт, що вина учасників ДТП обопільна, відмовила у задоволенні регресної вимоги.

13 листопада 2009 року АТЗТ CK «Лемма»звернулась з позовною заявою про відшкодування матеріальних збитків в порядку регресу з HACK «Оранта»до Шевченківського районного суду м. Києва. Ухвалою від 28.07.2011 Шевченківським районним судом м. Києва провадження у цивільній справі закрито в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З метою досудового врегулювання спору згідно ст. 5 ГПК України, позивач запропонував відповідачу надати повну обґрунтовану відповідь щодо розміру збитків HACK «Оранта»по даному страховому випадку з доданими до неї документами, а також пропозиції щодо врегулювання спору.

Відповідач надавши відповідь на регресну вимогу № 09-02-11/21897 від 15.08.11р. зазначив що у вимозі позивача виплати належне йому страхове відшкодування за полісом № 003121 від 02.11.06р. відмовлено у звязку з строком позовної давності.

Відповідач фактично своїми діями визнав наявність у позивача права регресного відшкодування у зазначеній сумі, та, скориставшись своїм правом, не надав свої пропозиції та розрахунки щодо розподілу суми збитків відповідно до вини кожної застрахованої особи. Відмова у виплаті ґрунтувалась лише на строках позовної давності.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обовязку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

·а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

·б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

·в) законні презумпції ( частина пята статті 35 ГПК України).

Судом прийнято до уваги, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва № 3-32655/2007 від 26.10.07р. та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.11р. у цивільній справі № 2-1180/11 за позовом АТЗТ CK «Лемма»до HACK «Оранта»встановлено коло винних осіб у ДТП, питання відшкодування матеріальних збитків в порядку регресу та питання щодо франшизи. Вказані обставини судів з цивільних справ є обовязковою для суду під час розгляду господарського суду між тими ж сторонами.

Обсяг страхового відшкодування при відшкодуванні шкоди, заподіяної в результаті взаємодії джерел підвищеної небезпеки, визначається за загальними правилами. При наявності обох володільців, розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного. Відповідно до ст. 1190 ЦК України таке рішення може прийняти тільки суд за заявою потерпілої особи.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо. Стаття 1188 ЦК України встановлює, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну. Положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. Право на стягнення шкоди конкретизовано статтею 993 Цивільного кодексу України, а саме до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Оскільки факти, які підлягають доведенню встановлені зазначеними рішеннями судів у цивільних справах та норми права, які регулюють питання відшкодування шкоди в порядку регресу до позивача перейшло право вимоги від відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика в розмірі 19488,67 грн.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу залишаються за позивачем відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 України. У судовому засіданні, яке відбулося 25.10.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 16, 27 Закону України «Про страхування», ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 627, 629, 993, 1166, 1178, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, ч.3 ст. 43, 44, ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма»до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»задовольнити.

2. Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», 01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186 на користь:

- публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма», 61000, м. Харків, вул. Коломенська, 3,код ЄДРПОУ 22623177, п/р 26502301003584, в ПАТ «ВТБ Банк»м. Київ, МФО 321767, шкоду в порядку регресу у сумі 19 488 грн. 67 коп., витрати по державному миту у сумі 102 грн. 00 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 27.10.11р.