Рішення № 19159413, 28.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11 Справа № 32/5009/4799/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Екостандарт Дніпро” (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Запорізька, буд. 14, код ЄДРПОУ 36877800)

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

про стягнення грошових коштів в сумі 8442 грн. Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 07.09.2011 р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Екостандарт Дніпро” до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 8442 грн., які складаються з 1112 грн. різниці сплачених та отриманих коштів та 7330 грн. упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду від 15.08.2011 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 07.09.2011 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином сповіщені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2011 р., у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 28.09.2011 р.

На запит господарського суду Запорізької області № 32/5009/4799/11 від 07.09.2011 р. надано довідку з ЄДРПОУ, згідно якої, відповідач станом на 19.09.2011 р. значиться за адресою: 71100, АДРЕСА_1, тобто за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином сповіщені про час і місце судового засідання.

Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 536, 549-552, 598, 610-612, 625-629, 638, 655-658, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання 28.09.2011 р. не зявився, вимоги суду, викладені в ухвалі суду не виконав, відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 28.09.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2010 р. між Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. (відповідач по справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Екостандарт Дніпро” (позивач по справі) було укладено договір поставки № 08.03.2010 (надалі договір).

Згідно умов договору, товар що належить відповідачу на праві власності, не закладений, не арештований, не є предметом позовів третіх осіб, відповідач зобовязався передати у власність відповідачу жмих соняшниковий, надалі товар, а позивач прийняти та оплатити його в кількості по цінам та в строки вказані в додаткових угодах до договору, які є невідємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 18.10.2010 р. до договору, діючи на виконання п. 1.1. договору відповідач зобовязався передати позивачу товар (жмих соняшниковий) на слідуючи умовах: в кількості 25,0 тон +/- 10%; ціна з ПДВ складає 1700 грн. (за тону); вартість товару з ПДВ 42500 грн. Поставка товару здійснюється після передоплати на розрахунковий рахунок відповідача. Позивач зобовязався здійснити оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача по установленій ціні протягом трьох банківських днів. Ціна, яка вказана в додатковій угоді до договору, є кінцевою та не може бути зміненою без письмової угоди сторін. Додаткова угода та акти прийому-здачі складені у двох екземплярах та мають юридичну силу при факсимільній копії (п. п. 1-5 додаткової угоди).

На виконання умов договору, відповідач виставив позивачу для сплати вартості товару рахунок № 60 від 18.10.2010 р. на загальну суму 42670 грн. з ПДВ, копія якого долучена до матеріалів справи.

Позивач на виконання п. 6.1 договору, здійснив перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, що підтверджується банківськими витягами від 18.10.2010 р.

Свої зобовязання щодо поставки товару відповідач не виконав.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Згідно п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

15.11.2010 р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму попередньої оплати лише в розмірі 41548 грн., що підтверджується копією банківської виписки.

На момент розгляду справи в суді відповідач не надав доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 1112 грн. За таких обставин вимога позивача про стягнення 1112 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7330 грн. упущеної вигоди.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічну норму містить стаття 22 Цивільного кодексу України.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний звязок між порушенням права та збитками. Лише при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначене відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктом, вартість додаткових робіт), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі неналежного виконання зобовязання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В розумінні ст. 225 Господарського кодексу України, неодержаний прибуток (втрачена вигода) це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим субєктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Із наданих позивачем матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння шкоди відповідачем, не вбачається протиправної поведінки саме відповідача в виникненні заявленої до стягнення суми збитків і позивачем не доказаний причинно-наслідковий звязок між протиправною дією відповідача і спричинених, як позивач зазначає, йому збитків збитків.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не довів належними доказами правомірність заявлених вимог в частині стягнення втраченої вигоди.

На підставі викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення упущеної вигоди в розмірі 7330 грн. необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2011 р. між позивачем у справі ТОВ “Екостандарт Дніпро” та ОСОБА_4 (адвокатом, який діє на підставі свідоцтво № 2127 від 15.03.2010 р.) було укладено договір б/н для надання юридичних послуг адвокатом.

Адвокат не надав доказів на підтвердження того, що 5000 грн. це оплата послуг адвоката по даній справі, оскільки в квитанції до прибуткового касового ордера № 05/11-01 від 05.01.2011 р. на суму 5000,00 грн., підставою оплати є договір про надання юридичних послуг адвоката від 05.01.2011 р.

Відповідно до договору про надання юридичних послуг адвокатом зазначено, що позивач доручає, а адвокат бере на себе зобовязання надавати консультативні, юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором. Відповідно до договору адвокат надає позивачу такі види правової допомоги: усні та письмові консультації з правових питань та довідки з чинного законодавства України; підготовка, аналіз тестів договорів, розробка пропозицій та правова експертиза проектів договорів; проведення правової експертизи документів фінансово-господарської діяльності позивача; участь на стороні позивача у переговорах з контрагентами стосовно укладення договорів; представництво інтересів позивача в судах, відносинах з фізичними та юридичними особами всіх форм власності, включаючи органи державної влади та управління (п. 1.1- 1.2.5 договору).

За таких обставин, суд вважає заявлені вимоги про стягнення витрат на адвокатські послуги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положення ст. 47 ГПК України суд вважає наявними підстави для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Екостандарт Дніпро” з Державного бюджету України згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. “Про Державне мито” зайво сплаченого державного мита в розмірі 40 грн., сплаченого платіжним дорученням № 424 від 06.05.2011 р.

Враховуючи викладене, судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір з його вини доведений до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Екостандарт Дніпро” (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Запорізька, буд. 14, код ЄДРПОУ 36877800) 1112 грн. 00 коп. попередньої оплати,102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Екостандарт Дніпро” (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Запорізька,буд. 14, код ЄДРПОУ 36877800) довідку на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченої суми державного мита в розмірі 40 грн. 00 коп., сплачене платіжним доручення № 424 від 06.05.2011 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 10.10.2011 р.