Рішення № 19159253, 07.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.11 р. Справа № 18/138пд

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський

експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівського

району Донецької області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Бахмутський

аграрний союз” с. Новолуганське Артемівського району Донецької області

про визнання договору недійсним

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов.

від відповідача: ОСОБА_2 дов.

Публічне акціонерне товариство „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” звернувся з позовом про визнання недійсним договора про надання послуг № 1/0125 від 14.04.2011 р., укладеного ним з Приватним акціонерним товариством „Бахмутський аграрний союз”.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір не містить усіх істотних умов, які є необхідними для договорів такого виду, а тому він не відповідає вимогам чинного законодавства і має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

12.08.2011 р. відповідачем подана зустрічна позовна заява в якій він просить суд стягнути з позивача борг в сумі 63468,00 грн., пеню в сумі 799,11 грн., річні в сумі 154,68 грн., втрати від інфляції в сумі 34,36 грн., а всього 64456,15 грн. та зобовязати останнього виконати п. 1.2 договора щодо укладення з ПАТ „Бахмутський аграрний союз” з 14.04.2011 р. додаткової угоди від 05.08.2011 р., а також зобовязання виконати п. 8.3 договору щодо проведення переговорів про прийняття рішення з утримання автодороги від центрального контрольно пропускного пункту Виконавця до території Замовника з розмежуванням затрат по утриманню вказаної ділянки автодороги та зобовязати укласти договір з утримання автодороги від центрального контрольно пропускного пункту Виконавця до території Замовника з розмежуванням затрат по утриманню вказаної ділянки автодороги.

Відповідно до ст.ст. 22, 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

У звязку з тим, що зустрічний позов поданий до початку розгляду справи по суті він прийнятий судом до розгляду.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на те, що позивачем не виконуються умови укладеного договору, що є порушенням ст. 526 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.04.2011 р. між сторонами був укладений договір на надання послуг № 1/0125, згідно з п. 1.1 якого відповідач (Виконавець) надає, а позивач (Замовник) приймає і оплачує, на умовах договору, послуги по очищенню та миттю шасі транспортних засобів, які надходять в адресу Замовника через центральний контрольно пропускний пункт (КПП) Виконавця.

В п. 1.2 договора сторони обумовили, що послуги надаються Виконавцем у робочий час.

Надання послуг в інший час узгоджується сторонами додатковою угодою.

Договір укладений з дня підписання до 31.12.2011 р.

У п. 2 договора сторони визначили свої обовязки які полягають у наступному:

Виконавець зобовязався надавати послуги відповідно з умовами договору і щомісячно надавати акти здачі прийомки виконаних робіт та рахунки на оплату, а Замовник здійснювати оплату послуг, згідно з п. 4.1 договора та щомісячно підписувати акти здачі прийомки виконаних робіт впродовж 3-х календарних днів з момента їх отримання або в той же час надавати мотивовану відмову від підписання.

Сторони обумовили, що у випадку не підписання Замовником актів здачі прийомки виконаних робіт або відсутності мотивованої відмови від підписання актів, роботи вважаються прийнятими Замовником в обємах і сумах, що зазначені в актах здачі прийомки виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1 договора розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця впродовж 2-х банківських днів з моменту підписання відповідного акту прийому здачі виконаних робіт.

У п. 8.3 договора сторони узгодили необхідність ведення переговорів щодо утримання автошляху від центрального КПП Виконавця до території Замовника.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідачем не виконуються взяті зобовязання, що є порушенням ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач ухиляється від виконання взятих зобовязань, оскільки вважає, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства, так як не містить усіх істотних умов, а тому він є неукладеним, і має бути визнаний судом недійсним.

Проте суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

В силу ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що сторони здійснили фактичні дії щодо виконання договору, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000142 від 29.04.2011 р. з посиланням на договір № 0125 від 14.04.2011 р. у суда немає правових підстав вважати цей договір не укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину зазначені наступні:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У звязку з тим, що умови оспорюваного правочину не протирічать чинному законодавству, правових підстав для визнання договору недійсним немає.

Зустрічні позовні вимоги щодо стягнення боргу у сумі 63468,00 грн., пені у сумі 799,11 грн., річних у сумі 154,68 грн. та втрат від інфляції в сумі 34,36 грн., суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надіслано позивачу 4 акта здачі прийняття робіт (надання послуг):

№ ОУ-0000142 від 29.04.2011 р. на суму 2852,00 грн.;

№ ОУ-0000182 від 31.05.2011 р. на суму 23200,00 грн.;

№ ОУ-0000226 від 30.06.2011 р. на суму 17974,00 грн.;

№ ОУ-0000264 від 29.07.2011 р. на суму 19442,00 грн.

Позивачем підписаний лише один акт № ОУ-0000142 на суму 2852,00 грн., а інші акти не підписані і не повернуті відповідачу.

Мотивовані відмови від підписання актів позивачем не надані.

Таким чином в силу п. 2.2 договора роботи за переліченими актами здачі прийомки вважаються прийнятими позивачем в обємах і сумах зазначених в актах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 4.1 договора розрахунки здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця впродовж 2-х банківських днів з моменту підписання відповідного акта прийому здачі виконаних робіт.

Позивачем не надано доказів оплати прийнятих робіт (послуг) за актами на загальну суму 63468,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню.

У п. 5.2 договора сторони передбачили відповідальність за прострочку оплати наданих послуг у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідачем нарахована пеня в сумі 799,11 грн. за 174 дня прострочки, тобто у межах 6 ти місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за прострочення виконання грошового зобовязання боржник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідачем нараховані річні у сумі 154,68 грн. та інфляційні втрати у сумі 34,36 грн.

Заперечень проти порядку нарахування пені, інфляційних втрат та річних позивачем не висунуто.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені, річних та інфляційних втрат у заявлених сумах є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобовязання позивача виконати умови договору, узгоджені у п. 1.2 та п. 8.3 договора суд вважає частково обґрунтованими з огляду на наступне.

У п. 1.2 договору сторони передбачили необхідність укладення додаткової угоди щодо надання послуг у неробочий час.

При цьому, сторонами не узгоджена дата укладення такої додаткової угоди, а тому вимога відповідача щодо зобовязання позивача укласти додаткову угоду саме з 14.04.2011 р. не ґрунтується ні на умовах укладеного договору, ні на нормах чинного законодавства, оскільки суд не має правових підстав для зобовязання позивача укласти додаткову угоду за час, який вже сплинув.

Сторони не мають права вимагати виконання того, що не передбачено договором.

Таким чином, додаткова угода буде вважатися укладеною тільки після набуття чинності рішенням, за яким суд розглядатиме питання про спонукання сторони укласти відповідну угоду.

Позовні вимоги в частині зобовязання позивача виконати п. 8.3 договора суд вважає обґрунтованими, оскільки зобовязання за договором мають виконуватися сторонами належним чином відповідно з досягнутою домовленістю, що чітко визначено у ст. 526 Цивільного кодексу України та у ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Заперечення позивача проти зустрічного позову з посиланням на те, що відповідач не є власником земельної ділянки на якій розташований КПП і не є власником земельної ділянки по якій проходить автошлях, судом відхиляються з приводу того, що розглядаємий спір стосується не спонукання позивача укласти договір, а виконання зобовязань, які були ним прийняті на підставі вже укладеного договору, тому предмет доказування за вимогами про зобовязання виконати взяті обовязки за договором інший, ніж предмет доказування по спору щодо спонукання укласти договір.

Зазначені заперечення могли бути висунуті позивачем у разі спонукання його до укладення договору, а оскільки договір укладений сторонами він має виконуватися відповідно до його умов.

Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання від 07.11.2011 р. про витребування доказів, в якому він просив суд витребувати:

від Комунального підприємства „Артемівське бюро технічної інвентаризації” належним чином завірені копії інвентаризаційної справи, схематичного плану земельної ділянки (викопіювання з плану кварталу), технічних паспортів, складених за результатами технічної інвентаризації обєктів, що належать свинарному підприємству, тобто відповідачу, та розташовані біля селища Новолуганське Артемівського району Донецької області;

від Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області належним чином завірені документи, які відповідно до вимог законодавства засвідчують відповідність закінченого будівництвом центрального контрольно пропускного пункту, про який йде мова в договорі, проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Розглянувши клопотання суд відхилив його за наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Позивачем не зазначено, які саме обставини можуть підтвердити перелічені докази і чи входять вони до предмета доказування по справі.

В силу ст. 34 Господарського кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначено судом, предметом доказування по зустрічному позову є невиконання позивачем зобовязань за укладеним договором, а не питання правомочності володіння відповідача обєктами нерухомості та користування земельною ділянкою.

У звязку з тим, що затребувані докази не входять до предмету доказування по справі, клопотання про їх витребування судом відхилено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 8485 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 526, 625, Цивільного кодексу України, п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Публічному акціонерному товариству „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівського

району Донецької області у позові до Приватного акціонерного товариства „Бахмутський аграрний союз” с. Новолуганське Артемівського району Донецької області про визнання недійсним договора про надання послуг № 1/0125 від 14.04.2011 р. відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Бахмутський аграрний союз” с. Новолуганське Артемівського району Донецької області до Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівського

району Донецької області про стягнення 64456,15 грн. та зобовязання виконати п.п. 1.2 та 8.3 договору про надання послуг від 14.04.2011 р. № 1/0125 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (84573, Донецька область, Артемівський район, селище Новолуганське, вул. Побєди, 23; код ЄДРПОУ 00952806) на користь Приватного акціонерного товариства „Бахмутський аграрний союз” (84573, Донецька область, Артемівський район, селище Новолуганське; код ЄДРПОУ 25099117) 63468,00 грн. боргу, 799,11 грн. пені, 154,68 грн. річних та 34,36 грн. інфляційних втрат.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” виконати п. 1.2 договора про надання послуг від 14.04.2011 р. № 1/0125 щодо укладення з Приватним акціонерним товариством „Бахмутський аграрний союз” додаткової угоди до договору.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” виконати п. 8.3 договору на надання послуг від 14.04.2011 р. № 1/0125 щодо укладення договору на утримання автошляху, який знаходиться у спільному користуванні сторін і становить загальногосподарський інтерес.

У задоволенні зустрічної позовної вимоги в частині укладення додаткової угоди з 14.04.2011 р. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (84573, Донецька область, Артемівський район, селище Новолуганське, вул. Побєди, 23; код ЄДРПОУ 00952806) на користь Приватного акціонерного товариства „Бахмутський аграрний союз” (84573, Донецька область, Артемівський район, селище Новолуганське; код ЄДРПОУ 25099117) 729,56 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після підписання повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 14.11.2011 р.

Суддя Овсяннікова О.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >