Рішення № 19158954, 17.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.11 р. Справа № 37/230пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтобудівельне управління 17”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32397845

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтопромбуд”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32724224

про: зобовязання списати з балансу майно та визнання договору №15-09 від 03.09.2009р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 19.05.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю №10/2011-01 від 06.10.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 17.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шахтобудівельне управління 17”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось з позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтопромбуд”, м. Донецьк (далі Відповідач) про зобовязання скласти та підписати акт про списання з балансу будівельної опалубки типа „БудМайстер", яка була предметом договору №15-09 від 03.09.2009р. та була передана за актом прийому-передачі від 09.09.2009р., з моменту, коли дана опалубка пройшла 100 технологічних обертів, та визнання договору №15-09 від 03.09.2009р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на втрату працездатності переданого в оренду спірного майна та необхідність його утилізації через відпрацювання ресурсу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди обладнання №15-09 від 03.09.2009р., акт прийому передачі від 09.09.2009р., лист ТОВ „Укрдомнаремонт” №1610 від 16.04.2010р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ДСТУ Б Д.2.2-1:2008 та представив додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.117-137).

Відповідач надав відзив №10/2011-02 від 06.10.2011р. (а.с.а.с.42-44), яким проти позову заперечив, вказуючи на: неналежне виконання Позивачем зобовязань за спірним договором; безпідставності застосування ДСТУ Б Д.2.2-1:2008 до спірних правовідносин; недоведеність факту непридатності обєкту оренди до використання; намагання Орендаря уникнути встановленої у судовому порядку відповідальності за спірним договором.

На підтвердження своєї позиції і виконання вимог суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.45-115).

У судовому засіданні 17.10.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації заявлених, тим більше, що позиція всіх учасників справи доведена до відома суду у письмовому вигляді.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2009р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) був укладений договір №15-09 (а.с.а.с.10, 11), відповідно до п.п.1.1, 3.1. якого Орендодавець строком до 31.12.2009р. надає Орендареві в тимчасове платне користування будівельну опалубку типу „БудМайстер”, у тому числі окремі елементи, іменовані в подальшому обладнання, асортимент, кількість і вартість якого визначаються в актах приймання-передачі і додатках, що є невідємними частинами договору.

Положеннями п. 2.4. спірного договору визначено, що обєкт оренди є власність Орендодавця і відноситься до його основних фондів, а п. 5.2. визначає необхідність відповідності якості обладнання вимогам заводу-виробника.

Згідно п. 5.9.1. здійснення поточного і капітального ремонту обладнання за власний рахунок віднесено до обовязків Орендаря, а п. 7.2. договору визначають обовязок Позивача у разі неповернення у визначені строки чи пошкодження обладнання, порушення його комплектності чи втраті виплатити Орендодавцю вартість у трикратному розмірі від балансової вартості, визначеної додатком №1 (а.с.12).

09.09.2009р. і 03.02.2010р. сторонами були складені акт приймання-передачі будівельної опалубки „БудМайстер” та окремих до неї елементів (а.с.а.с.14, 60), якими підтверджувалося передання Позивачеві в користування визначених елементів обладнання із застереження про те, що майно вже знаходилося у використанні, але перебуває у задовільному стані, придатне для використання за призначенням, не має будь-яких істотних відхилень чи матеріальних дефектів.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2009р. строк дії договору сторонами був продовжений до 31.12.2010р. (а.с.13).

Передане Позивачеві в оренду обладнання було частково повернуто Орендодавцю, про що сторонами були складені і підписані акти про повернення від 28.04.2010р. (а.с.59), від 21.05.2010р. (а.с.58), та від 23.09.2010р. (а.с.57), при цьому сторонами також були складені акти про недостачу матеріальних цінностей із визначенням їх вартості від 06.07.2010р. (а.с.63), від 02.09.2010р. (а.с.62) та від 23.09.2010р.

Поряд із цим, факт Відповідачем надання послуг з оренди та їх отримання Позивачем без зауважень щодо якості обладнання підтверджується також підписаними актами наданих послуг за період з вересня 2009р. по квітень 2010р. включно (а.с.а.с.66-74), тоді як подальші такі акти за період з травня по грудень 2010р. (а.с.а.с.75-84) Орендарем не підписані, адже листом №1610 від 16.04.2010р. (а.с.24) ТОВ „Укрдомнаремонт” повідомив ТОВ „Шахтобудівельне управління 17” про необхідність заміни будівельної опалубки, оскільки остання має кривизну поверхні щитів, зношені різьби шпілек, гайок і замків та інш.

В свою чергу, в порядку виконання грошових зобовязань за спірним договором Позивач перерахував Відповідачі згідно представлених платіжних доручень (а.с.а.с.122-132) загальну суму в розмірі 85425,63грн., що відповідає представлені Орендарем довідки банку від 10.10.2011р.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №40/30 від 05.04.2011р. (а.с.а.с.47-49), з урахуванням запроваджених постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. (а.с.а.с.50-54), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтобудівельне управління 17”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтопромбуд”, м. Донецьк заборгованість з орендної плати з спірним договором оренди в розмірі 10000грн., інфляційної індексації в сумі 420грн., 3% річних в сумі 86,3грн та трикратну вартість неповернутого обладнання в сумі 70208,16грн.

За таких обставин, Позивач, посилаючись на положення ДСТУ Б Д.2.2-1:2008 (а.с.а.с.15-23), якими передбачено, що ресурс будівельній опалубки металевого каркасу з елементами кріплення розрахований на 100 обертів, звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідачі проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №10/2011-02 від 06.10.2011р. (а.с.а.с.42-44).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених немайнових вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (недотримання в орендних правовідносинах вимог стандарту).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із позовної заяви, сутність розглядуваного позову полягає у спонуканні Відповідача здійснити певні дії, спрямовані на списання з балансу будівельної опалубки та визнання договору оренди цієї опалубки недійсним.

Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами) наступної сукупності умов:

-наявність у Позивача певного субєктивного права або інтересу;

-порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем (відповідачами);

-належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства), і відсутність будь-якої з них унеможливлює задоволення позову.

Зважаючи на статус сторін спору та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також умовами спірного договору. Беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 11 Закону України „Про стандартизацію” та відсутність застережень в спірному договорі про застосування сторонами ДСТУ Б Д.2.2-1:2008, а також відсутність реєстрації означеного стандарту Міністерством юстиції України як нормативно-правового акту відповідно до вимог Указу Президента України від 03.10.992р. N 493/92, що унеможливлює його віднесення до актів цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про неможливість застосування до правовідносин сторін за спірним договором положень ДСТУ Б Д.2.2-1:2008.

У світлі викладених вище висновків суду позиція відносно першої немайнової вимоги полягає в такому:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Наразі, ані положення спірного договору, ані інші акти діючого законодавства не визначають Відповідача зобовязаною особою по відношенню до Позивача в частині дій по списанню свого майна.

Відсутність такого зобовязана вказує і на відсутність субєктивного права Позивача розраховувати та вимагати від Відповідача здійснення дій зі списання майна, а відтак і на неможливість порушення такого відсутнього права, що має наслідком відмову у задоволені цієї позовної вимоги через юридичну неспроможність.

Відносно вимог про визнання спірного договору оренди недійсним позиція суду полягає в такому:

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи встановлений ст. 58 Конституції України загальний принцип заборони ретроспективної дії законів і нормативно-правових актів та правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Суд наголошує, що обовязковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

З огляду на наведені Позивачем підстави позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсними, оскільки суперечить вимогам ДСТУ Б Д.2.2-1:2008.

Враховуючи наведене вище обґрунтування суду відносно безпідставності застосування до правовідносин сторін ДСТУ Б Д.2.2-1:2008, який взагалі не є актом законодавством, суперечність змісту договору з якими має наслідком визнання такого договору недійсним, суд вважає і другу немайнову позовну вимогу безпідставною.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити, що Заявником позову жодною мірою не обґрунтовано факт порушення його прав чи інтересів існуванням спірного договору, адже при складанні актів приймання-передачі майна в оренду сторони згідно ст. 767 Цивільного кодексу України засвідчили відповідність якості обладнання умовам договору, а зауваження третіх осіб щодо його неналежного стану (а.с.24) в період використання вказує лише на порушення Орендарем вимог п. 5.9.1. спірного договору відносно проведення капітального і поточного ремонтів обладнання.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтобудівельне управління 17”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32397845) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтопромбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32724224) про зобовязання скласти та підписати акт про списання з балансу будівельної опалубки типа „БудМайстер", яка була предметом договору №15-09 від 03.09.2009р. та була передана за актом прийому-передачі від 09.09.2009р., з моменту, коли дана опалубка пройшла 100 технологічних обертів, та визнання договору №15-09 від 03.09.2009р. недійсним.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >