Рішення № 19158955, 11.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.11 р. Справа № 37/226

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Київхімволокно”, м. Київ, ідентифікаційний код 05763429

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12301,02грн., пені в сумі 940,27грн. та 3% річних в сумі 277,68грн..

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.44, 811 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 27.09.2011р. на 11.10.2011р.

У судовому засіданні 11.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Київхімволокно”, м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди № А 52/1 від 20.04.2010р. в розмірі 12301,02 грн., 3% річних в розмірі -277,68 грн. та пені в розмірі 940,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № А-52 від 20.04.2010р. за період з вересня 2010р. по лютий 2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені, інфляції, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового приміщення №А-52 від 10.04.2010р., акт прийому-передачі від 01.05.2010р, виписку з особового рахунку, рахунки-фактури, повідомлення про припинення договору №3/331 від 11.03.2011р. з доказами надсилання, свідоцтво про держану реєстрацію Відповідача, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 525, 526, 530, 612, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України.

Позивачем на виконання вимог суду були надані додаткові документи (а.с.а.с.30-57) для залучення до матеріалів справи, а також клопотання №3/952 від 05.10.2011р. (а.с.60) про вирішення спору за відсутністю його представника.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не зявлявся, доказів сплати стягуваної заборгованості або відсутності відповідного грошового зобовязання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи (а.с.32) та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до компетенції суду не віднесено пошук фактичного перебування фізичних осіб.

Суд вважає за можливе вирішити спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних документів, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 43, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції з підтверджуючими доказами (у разі наявності) по суті розглядуваного спору, а від нездійснення Відповідачем власних процесуальних прав не може перебувати у залежності встановлена ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантія розгляду справи впродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №А-52/1 (а.с.а.с.12-17), згідно п.п.1.1, 1.2., 2.1. та 5.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оперативну оренду строком до 01.05.2011р. частину нежитлового приміщення під склад (а.с.30), площею 81м2, що знаходиться у приміщенні КВП та А к.53, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, - для здійснення господарської діяльності під виробництво.

Зазначене приміщення є власністю Позивача, що вбачається із реєстраційного посвідчення про право власності (а.с.51) та переліку нерухомого майна, що передається у власність акціонерному товариству від 30.12.1994р. (а.с.а.с.52-57).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору визначені умови орендних платежів, за якими орендна плата на місяць визначається за перший місяць оренди із розрахунку 27грн. за один квадратний метр з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням та має сплачуватися Орендарем на за поточний місяць не пізніше 5-ого числа цього місяця. Своєчасне і повне внесення орендної плати п.7.1 договору віднесено до обовязків Орендаря.

Умовами п.3.1.8 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати, за якою Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу, в тому числі і після шести місяців.

01.05.2010р. обєкт оренди згідно із п.1.1. договору №А-52/1 був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.18).

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань Позивачем виписувалися рахунки фактури, зокрема за період орендного користування з серпня 2010р. по лютий 2011р. (а.с.20-22), у звязку із неналежною оплатою виникла заборгованість в розмірі 12301,02грн., нарахування якої відображено у виписки по взаєморозрахунку з контрагентом (а.с.19).

Враховуючи наявність прострочених грошових зобовязань Позивач надіслав (а.с.23 зворотна сторона) Орендареві повідомлення про припинення договору оренди №3/381 від 11.03.2011р. (а.с.23) з вимогами про сплату наявної заборгованості і повернення майна.

У звязку із незадоволенням означеної вимоги доказів отримання якої Відповідачем до матеріалів справи не надано, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, яким вимагав окрім сплати заборгованості з орендної плати за період з серпня 2010р. по лютий 2011р. у сумі 12301,02грн., стягнути нараховані пеню в сумі 940,27грн та 3% річних у розмірі 277,68грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.47), складеного та надісланого (а.с.49) Позивачем на виконання вимог суду.

Як вбачається з підписаної керівником та головним бухгалтером Позивача довідки №3/915 від 23.09.2011р. (а.с.50) стягувана сума заборгованості в розмірі 12301,02грн. в перебігу розгляду справи не погашена.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені і 3% річних.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №А-52/1 від 20.04.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 5 числа поточного місяця до умов п. 3.1.6 договору оренди №А-52/1 від 20.04.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобовязання із сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з вересня 2010р. по лютий 2011р. у розмірі 12301,02грн. жодних доказів протилежного Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.

Таке неналежне виконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 621 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення виконання на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних за весь період прострочення.

Враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати умовам договору, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню у розмірі _12301,02грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в частині 3% річних та інфляційної індексації за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо 3% річних у розмірі 277,68грн., оскільки заявлені суми не перевищують розміру, який може бути нарахований за вказаний Позивачем період прострочення.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована безпосередньо у п.3.1.8 договору оренди №А-52/1 від 20.04.2010р. вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання грошових зобовязань Відповідачем у розглядуваний період, перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені повністю у сумі 940,27грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати стягуються з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 42 - 46, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Київхімволокно”, м. Київ ( ідентифікаційний код 05763429) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди №А-52/1 від 20.04.2010р. в сумі 12301,02грн., пені в сумі 940,27грн. та 3% річних в сумі 277,68грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київхімволокно”, м. Київ (ідентифікаційний код 05763429) заборгованість з орендної плати в сумі 12301,02грн., пеню в сумі 940,27грн. та 3% річних в сумі 277,68грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київхімволокно”, м. Київ (ідентифікацій код 05763429) державне мито в розмірі 135,19грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >