Постанова № 19148215, 28.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19»жовтня 2011 р. Справа №5023/5078/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 12.09.2011 року;

першого відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №2048 від 08.07.2011 року;

другого відповідача ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 01.06.2011 року;

треті особи не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача фізичної особи ОСОБА_3, с.Мала Данилівка (вх.№3294Х/2-8), на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року по справі №5023/5078/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс», м. Харків,

до 1. Фізичної особи ОСОБА_3, с. Мала Данилівна

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр», м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_4, м. Харків,

2. ОСОБА_5, м. Полтава,

3. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, м. Харків,

про розірвання договору та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року по справі №5023/5078/11 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю.

Розірвано договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр», укладений 09.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»та ОСОБА_3, посвідчений 09.04.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі за №1912.

Скасовано рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»в частині про вступ ОСОБА_3 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»внаслідок відчуження на її користь належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»частини його частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, яке було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»від 08.04.2009 року.

Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»суму у розмірі: 93,50 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»суму у розмірі: 93,50 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення від 13.07.2011 року по справі 5023/5078/11 підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Перший відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/5078/11 від 13.07.2011 року на прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не доведено факту порушення умов договору при цьому відповідачами доведено факт подвійного виконання умов договору. Також місцевим господарським судом не враховано пункт 6 умов оспорюваного договору від 09.04.2009 року та невірно застосовані юридичні наслідки розірвання договору. Крім того, судом не встановлено жодних обставин, з якими законодавство повязує можливість визнання рішення загальних зборів товариства недійсним або його скасування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2011 року апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник першого та другого відповідачів надав через канцелярію суду 13.09.2011 року клопотання про припинення провадження у справі (вх.№8890), в задоволені якого заперечував представник позивача.

13.09.2011 року розгляд справи було відкладено у звязку із незявленням у судове засідання третіх осіб та для забезпечення повного, всебічного та обєктивного розгляду апеляційної скарги.

23.09.2011 року від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення та додаткові документи (вх.№9301), які долучені до матеріалів справи.

У письмових поясненнях приватний нотаріус зазначає, що 09.04.2009 року до неї звернулися гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з метою нотаріального посвідчення договору про відступлення (купівлю-продаж) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»у розмірі 30%. Проект договору був прочитаний сторонами та після його узгодження перенесений на спеціальний бланк нотаріальних документів, підписаний сторонами та нотаріально посвідчений, про що було вчинено запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №1912. При цьому приватний нотаріус ОСОБА_6, зазначає, що при вчинені нотаріальної дії ніякого порушення законодавства не відбувалося. Крім того, на нотаріат України не покладено обовязків щодо контролю за виконанням умов договору, що нотаріально посвідчується (ст. 1 Закону України «Про нотаріат»). Нотаріусом лише нотаріально посвідчується договір з метою надання йому юридичної вірогідності. Отже, про виконання цього договору сторонами щодо оплати вартості проданого майна їй не відомо, і будь-які документи з цього приводу відсутні в нотаріальній справі.

27.09.2011 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9385), в якому вказує, що вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим про повному та всебічному зясуванні всіх обставин справи у звязку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року без змін.

До початку судового засідання 19.10.2011 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 надав через канцелярію суду заяву (вх.№10195), в якій вказує, що у задоволені позовних вимог позивача за справою №5023/5078/11 необхідно повністю відмовити.

В обґрунтування своєї позиції по справі друга третя особа зазначає, що учасниками товариства він з ОСОБА_3 стали з моменту прийняття відповідного рішення загальними зборами учасниками товариства. Відповідно до протоколу №1/09 від 08.04.2009 року, яким було оформлене рішення загальних зборів товариства на порядку денному розглядалось питання про включення його та ОСОБА_3 до складу учасників товариства внаслідок набуття права власності на відповідні частки у статутному капіталі товариства. Також у самому протоколі зазначається про те, що вказані частки були придбані на момент прийняття відповідного рішення загальних зборів. Жодних зобовязань або умов, щодо укладення будь-яких інших договорів на третю особу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 рішенням покладено не було.

Також третя особа ОСОБА_5 підтверджує той факт, що ним та ОСОБА_3 були передані, особисто представнику позивача на той момент ОСОБА_8, кошти за відповідні придбані частки у статутному капіталі товариства, для їх подальшого зарахування на відповідний рахунок на користь позивача. Однак, враховуючи претензії позивача, щодо відсутності сплати за частку ОСОБА_3 було ще раз зараховано кошти за відповідні частки. На даний час позивач жодним чином не позбавлений права отримати те на що він розраховував при укладені договору, а тому істотні порушення умов договору, у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, відсутні, адже кошти з відповідним цільовим призначенням перебувають на рахунку ТОВ «Прес Центр».

19.10.2011 року другий відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10196), в якому вказує, що підтримує апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 та просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року по справі №5023/5078/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Другий відповідач вказує, що позивачем не було надано жодного доказу, окрім посилання на «втрату інтересу», які підтверджували б наявність порушення зобовязання згідно умов оспорюваного договору зі сторони першого відповідача. Позивач посилається у позовній заяві на істотні порушення умов договору, а саме відсутність оплати зі сторони першого відповідача, і судом такі посилання визнані обґрунтованими. Однак, при вирішені цього питання судом не було враховано положення статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення використовуючи положення ст. 653 Цивільного кодексу України, невідомо чому не врахував приписи ч. 4 та ч. 5 цієї статті. Також суд першої інстанції, не посилаючись на жодну норму законодавства, скасовує у частині вступу ОСОБА_3 до складу учасників товариства, рішення загальних зборів учасників товариства, яке було прийнято на законних підставах, при наявності 100% учасників товариства та при одноголосному прийнятті рішення. До того ж договір був укладений днем пізніше, а суд замість наслідків розірвання договору, застосував наслідки недійсності договору, до того ж такі наслідки саме недійсності договору були застосовані до правовідносин, які сталися за день до укладення такого договору.

В судовому засіданні 19.10.2011 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Представник другого відповідача оголосив свій відзив на апеляційну скаргу та зазначив, що підтримує позицію апелянта у повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили. Ухвала суду від 27.09.2011 року про відкладення розгляду справи була направлена всім учасникам провадження у справі та отримана другою та 3-ю третьою особою 03.10.2011 року про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Ухвала суду від 27.09.2011 року яка направлялась на адресу першої третьої особи ОСОБА_4 повернулась на адресу суду з позначкою «Укрпошти»- «за закінченням терміну зберігання»

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р., до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення третіх осіб про час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 27.09.2011 року сторони було повідомлено, що у разі неявки представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення третіх осіб про час та місце засідання суду, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 за їх відсутності, за наявними у справі матеріалами у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

08.04.2009 року відбулись загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Прес Центр» (другий відповідач) порядком денного якого було, зокрема, вступ ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до складу учасників товариства та продаж ТОВ «Компанія з управління активами «Юніком плюс»своїх корпоративних прав.

За результатами проведених зборів прийнято рішення включити ОСОБА_3 до складу учасників товариства внаслідок відчуження на її користь належної позивачу частини частки у статутному капіталі другого відповідача; виключити ТОВ «Компанія з управління активами «Юніком плюс»із складу учасників товариства у звязку із продажем корпоративних прав; перерозподілено частки у статутному фонді (капіталі) товариства у звязку з чим ОСОБА_3 належить частка, яка у грошовому виражені дорівнює 66975,00 грн., що складає 30% статутного капіталу.

Це рішення було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників ТОВ «Прес Центр»від 08.04.2009 року.

Цей протокол за своєю правовою природою є документом, що фіксує факт прийняття рішення загальними зборами (абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Відповідно до протоколу №1/09 від 08.04.2009 року позивач заявив про бажання продати першому відповідачу частину своєї частки у статутному капіталі товариства у розмірі 30% за 1233, 34 грн., у звязку з чим 09.04.2009 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договір про продаж позивачем першому відповідачу частини від належної йому частки в статутному капіталі другого відповідача за яку перший відповідач зобовязався сплатити належну грошову суму. Цей Договір було посвідчено 09.04.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1912.

Згідно з п. 2 цього договору на користь першого відповідача відчужувалась частка у розмірі 30% статутного капіталу другого відповідача вартістю 66975,00 грн., яка належить позивачеві.

Відповідно до п. 3 цього договору позивач здійснював відчуження частки у статутному капіталі Товариства «Прес Центр»на користь першого відповідача за 1233,33 грн., які перший відповідач був зобов'язаний перерахувати йому в строк до 31.12.2009 року на розрахунковий рахунок відповідно до реквізитів зазначених у договорі.

Також, 09.04.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено підписи нововведених учасників другого відповідача у новій редакції його Статуту і 10.04.2009 року було проведено державну реєстрацію відповідних змін до статуту другого відповідача, пов'язаних зі зміною складу учасників перерозподілу їх часток у статутному капіталі. Державну реєстрацію змін було проведено за номером 14801050010001138 державним реєстратором Мартиненко О.В. Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради.

Проте, перший відповідач порушив умови договору, не сплативши обумовлену договором грошову суму за придбану частку у статутному фонді допустивши істотне порушення умов договору, що на думку позивача є підставою для його розірвання.

Так, відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 цього ж Кодексу, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, згідно приписів ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу, та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань, прийнятих на себе за договором.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1 і 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Істотне порушення стороною договору є підставою, зокрема, для розірвання договору за рішенням суду, у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 2 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку, оскільки було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному фонді, то умова про оплату є істотною в силу п. 3 договору та ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України.

Умова спірного договору про оплату частки у статутному капіталі другого відповідача є істотною для договору купівлі-продажу виходячи з сутності останнього, а таке порушення, як несплата першим відповідачем вартості переданого за договором майна, є його істотним порушенням, внаслідок якого позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору. Це порушення тягне за собою розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Першим відповідачем до матеріалів справи в підтвердження своєї позиції надано виписки з поточного банківського рахунку, з якого вбачається перерахування грошових коштів першим відповідачем у розмірі 1234, 00 грн. за купівлю 30% частки статутного капіталу ТОВ «Прес Центр», що належали ТОВ «КУА «Юніком плюс». Однак, вчинення цієї операції відбулось 22.06.2011 року, хоча договором було встановлено граничний строк сплати грошових коштів, а саме до 31.12.2009 року та перерахування цих коштів відбулось не на користь позивача, що є порушення умов п. 2 договору. І вказана дія була вчинена з боку першого відповідача вже після звернення позивача з позовною заявою до суду 21.06.2011 року.

Твердження апелянта щодо сплати ним особисто ОСОБА_8, який був представником позивача, грошових коштів за частку у статутному капіталі ТОВ «Прес Центр», колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянт доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно відповідної сплати у строки та у встановленому розмірі суду не надав. Докази належного виконання умов договору купівлі-продажу в матеріалах справи відсутні.

Згідно приписів ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо невиконання першим відповідачем обовязку щодо оплати отриманого від позивача товару, що є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу і тягне за собою розірвання договору.

Щодо вимоги скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Прес Центр»в частині про вступ ОСОБА_3 до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Прес Центр»внаслідок відчуження на її користь належної ТОВ «КУА «Юніком Плюс»частини його частки у статутному капіталі товариства у розмірі 30%, яке було оформлене протоколом №1/09 зборів учасників ТОВ «Прес Центр»від 08.04.2009 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути субєкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Діючим законодавством не передбачено такого способу захисту, як скасування рішення загальних зборів учасників товариства.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», було зазначено, що судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.

Діючим законодавством передбачено тільки можливість визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, що не є тотожним поняттям скасування рішення. Скасування рішення загальних зборів та визнання недійсним рішення загальних зборів носять різні правові наслідки.

Також колегія суддів зазначає, що скасування рішення зборів учасників товариства належить до повноважень того органу, що прийняв це рішення і в даному випадку скасування рішення загальних зборів учасників товариства є втручанням у господарську діяльність товариства.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування рішення загальних зборів учасників товариства є безпідставними, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не відповідає вимогам діючого законодавства, тому слід відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»в цій частині.

Предметом даного спору є розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Прес Центр», скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Прес Центр», а вимога щодо визнання за ТОВ «Компанія з управління активами «Юніком плюс»право власності на частку (корпоративні права) у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ «Прес Центр»є похідною.

Оскільки в задоволені позовних вимог щодо скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Прес Центр»відмовлено, то в задоволені вимоги щодо визнання за ТОВ «Компанія з управління активами «Юніком плюс»право власності на частку (корпоративні права) у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ «Прес Центр», яка є правовим наслідком у разі задоволення вимог про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Прес Центр», то в задоволені цієї вимоги також має бути відмовлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»в частині про вступ ОСОБА_3 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»внаслідок відчуження на її користь належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»частини його частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, яке було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»від 08.04.2009 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені вказаних позовних вимог відмовити.

Щодо клопотання першого та другого відповідачів про припинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів»передбачено, що до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Зазначеним законом також визначено поняття корпоративних відносин як відносин, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством. У разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом. Зокрема, на підставі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. При цьому справи, що виникають з корпоративних відносин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам незалежно від того, які особи - юридичні чи фізичні - є учасниками корпоративних відносин, з яких виник спір.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При цьому справи, що виникають з корпоративних відносин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК підвідомчі господарським судам незалежно від того, які особи - юридичні чи фізичні - є учасниками корпоративних відносин, з яких виник спір. Тому, якщо стороною у справі є фізична особа, вирішального значення при розмежовуванні юрисдикцій набуває питання, чи є дана справа такою, що виникає з корпоративних відносин.

При розгляді справи колегією суддів встановлено, що дана справа виникла з корпоративних відносин. Таким чином клопотання відповідачів є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області від 13.07.2011 року по справі №5023/5078/11 судом було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача, а при задоволенні позову на відповідача. У звязку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, то витрати по сплаті державного мита підлягають розподіленню відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2, ст.103, п.1, п.4, ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву фізичної особи ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року по справі №5023/5078/11 в частині розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр», укладений 09.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»та ОСОБА_3, посвідчений 09.04.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі за №1912 залишити без змін.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року по справі №5023/5078/11 скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»про скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»в частині про вступ ОСОБА_3 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»внаслідок відчуження на її користь належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком плюс»частини його частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, яке було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»від 08.04.2009 року та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком Плюс»права власності на частку (корпоративні права) у розмірі 30% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр»- відмовити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком Плюс»(61058, м.Харків, вул. Культури, 25-А, к. 401, код 33480787) суму у розмірі 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юніком Плюс»(61058, м.Харків, вул. Культури, 25-А, к. 401, код 33480787) на користь фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року.