Рішення № 19145647, 08.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р. Справа № 16/142-11

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Публічного акціонерного товариства «Завод побутової та промислової хімії»,

м. Київ

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква

про стягнення 20 698,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність № б/н від 09.09.2011р. (представник);

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Завод побутової та промислової хімії»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 17.10.2011р. (Вх. №суду 4400 від 24.10.2011р.) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі відповідач) про стягнення 11 579,40 грн. основної заборгованості, 9118,89 грн. пені та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 26.10.2011р. порушено провадження у справі № 16/142-11 та призначено її розгляд на 08.11.2011р. об 11 год. 50 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги п. 4 ухвали від 26.10.2011 р. про порушення провадження у справі не виконав, а саме письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 26.10.2011р. про порушення провадження (у справі є повідомлення про вручення, згідно якого 01.11.2011р. відповідачем була отримана ухвала суду, про що свідчить підпис на повідомленні). Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Завод побутової та промислової хімії»(«Продавець»далі позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(«Покупець»далі відповідач) укладено Договір поставки продукції (на умовах попередньої оплати) № 1 від 04.01.2011р. (надалі Договір), згідно якого позивач зобовязується передати у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від позивача відповідачу (надалі накладні) та є невідємними частинами цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, ціни на товар вказуються в накладних продавця, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Публічне акціонерне товариство «Завод побутової та промислової хімії»свої договірні зобовязання виконало належним чином та поставило відповідачу товар всього на суму 17 653,20грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-00001 від 04.01.2011р. на суму 17 653,20грн. Про приймання товару по вказаній видатковій накладній свідчить підпис представника відповідача ОСОБА_2.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником ОСОБА_2.) поставленого товару підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг») від 04.01.2011р.

Згідно із п. 3.2 Договору, відповідач зобовязаний оплачувати кожну партію поставленого позивачем товару на умовах попередньої оплати 100%. Дата поставки партії товару підтверджується накладною.

Гарантійним листом № 1633 від 23.12.2010р. відповідач гарантував оплату поставленого товару до 10.01.2011р.

Як зазначає позивач у позові, 24.12.2010р. відповідач частково оплатив поставку товару в сумі 1042,56 грн., шляхом переплати коштів за попередньою видатковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надавав позивачу гарантійний лист від 28.03.2011р. № 308, згідно якого відповідач гарантував повернення коштів відразу після надходження заборгованих коштів від Міністерства оборони України.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу товар, а останній зобовязаний розрахуватись за нього.

Позивач звертався до відповідача з претензію №59 від 24.03.2011 р. в якій вимагав оплатити заборгованість у розмірі 16 610,64 грн., яка виникла на підставі поставленого товару за договором № 1 від 04.01.2011 р., зазначену претензію відповідачу було вручено 28.03.2011р. під підпис (претензія та докази її отримання наявні в матеріалах справи).

Оскільки, згідно з укладеним між сторонами Договором поставки від 04.01.2011р. відповідач зобовязаний оплачувати позивачу 100% попередньої оплати за поставлений товар, зі змісту договору неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк настання оплати невизначений, а вимога (претензія) позивача про сплату заборгованості за отриманий товар отримана відповідачем 28.03.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача, обовязок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України, настав 05.04.2011р.

Між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків про заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2011 р. заборгованість становила 16 610,64грн., який підписаний з обох сторін, про що свідчать підписи та відбитки печаток сторін.

З доказів по справі вбачається, що в квітні 2011р. відповідач повернув позивачу частину отриманої продукції, на суму 5031,24 грн., зазначене підтверджується накладною № 85 (копія в матеріалах справи).

Відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого товару, належним чином не виконав, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11 579,40 грн. (17653,20 грн. 1042,56 грн. 5031,24 грн.).

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, в звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору поставки продукції (на умовах попередньої оплати) № 1 від 04.01.2011р. за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 11 579,40грн., і станом на момент прийняття рішення є непогашеною.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач у судове засідання не зявився (хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, яку відповідач отримав), відзиву або доказів оплати наданого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 11 579,40грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 11 579,40грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку, порушення відповідачем п. 3.2 Договору, відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі 0,3 % від своєчасно не сплаченої суми за кожен день затримки платежу.

Позивачем на підставі п. 5.2 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, згідно розрахунку позивача розмір якої становить 9 118,89 грн. за період з 04.01.2011р. по 05.07.2011р.

Суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на те, що обовязок відповідача по сплаті заборгованості за отриманий товар з урахуванням ст. 530 ЦК України настав 05.04.2011р.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, враховуючи вищевикладене, строк виникнення зобовязання, вимоги вищевказаного Закону України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня всього в розмірі 457,29 грн. за період з 06.04.2011р. по 05.07.2011р. (строк зазначений позивачем у позовній заяві). В частині стягнення пені в сумі 8 661,60 грн. суд відмовляє позивачу в стягненні.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково: 11 579,40 грн. основної заборгованості та 457,29 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська область, м.Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735, р/р 26006001051773 в Білоцерківській філії ПАТ «АКБ Банк», МФО 321916) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод побутової та промислової хімії» (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 6, код ЄДРПОУ 19263676, р/р 26004003851001 в ПуАТ «КБ «Акордбанк», м. Київ, МФО 380634) 11 579 (одинадцять тисяч пятсот сімдесят девять)грн. 40 коп. основної заборгованості, 457 (чотириста пятдесят сім) грн. 29 коп. пені, а також 120 (сто двадцять) грн. 37 коп. державного мита та 137 (сто тридцять сім) грн. 24 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко