Рішення № 19145507, 07.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2011 р. Справа № 13/148-11

За позовом Заступника прокурора Київської області, м. Київ

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до 1) Державного підприємства „Укрриба”, м. Київ

2) Приватного підприємства „Пролісок”, Київська область, Володарський район,

с. Лобачів

про визнання недійсним договору та повернення орендованого майна

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від прокурора: Матвієць В.В. - посвідчення №.223 від 30.12.2008р.;

від позивача: Мосюра А.Ю. - посвідчення № 4045 від 05.11.2010р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_1 - довіреність б/н 01.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернувся Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до 1) державного підприємства „Укрриба”; 2) приватного підприємства „Пролісок” про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 26/06 від 01.10.2006 р., укладеного між ДП «Укрриба»та ПП «Пролісок»та зобов'язання Приватного підприємства «Пролісок»повернути орендоване майно ДП «Укрриба», а саме гідротехнічні споруди ставу «Лобачів»вартістю 58 133, 96 грн., зазначені в акті приймання-передачі від 01.10.2006 р. (додаток № 1 до договору зберігання з правом користування № 26/06 від 01.10.2006 р.);

В обґрунтування своїх вимог прокурор виходив з того, що передача відповідачем 1 спірного державного майна відповідачу 2 згідно оспорюваного договору відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу. При цьому, спірний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, а отже ДП «Укрриба»при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011 р. порушено провадження по справі 13/148-11.

В судове засідання 17.10.2011р. відповідач 1 не зявився, вимог ухвали суду від 16.09.2011р. не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча державне підприємство „Укрриба” належним чином було повідомлено про час та місце судового засідання.

Присутній представник відповідача 2 вимог ухвали суду від 16.09.2011р. також не виконав.

Представник Прокуратури Київської області в судове засідання не зявився.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2011 р. розгляд справи було відкладено на 07.11.2011 р.

Відповідач 2 проти позову не заперечує, проте письмового відзиву на позов не надав.

Представник відповідача 1 в судове засідання не зявився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач 1 належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами суду від 16.09.2011 р. та 17.10.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленнями про їх вручення. Таким чином, відповідач 1 не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача 1, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Прокуратурою Київської області проведено перевірку законності розпорядження державним майном ДП «Укрриба» в результаті якої було встановлено, що ДП «Укрриба»створене на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства України від 27.12.02 № 238, з метою забезпечення нагляду та контролю за технічною експлуатацією державного майна. Підприємство підпорядковане Державному комітету рибного господарства України та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.03 на баланс ДП „Укрриба" було передане майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшло до статутних фондів створених товариств як майно, що не підлягає приватизації відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Як зазначає прокурор перевіркою також встановлено, що 01.10.2006 р. між ДП «Укрриба» (Замовник) та ПП «Пролісок»(Зберігач) укладено договір № 26/06 зберігання з правом користування (далі договір).

Згідно з умовами п. 1.1 вказаного договору Замовник передає, а Зберігач приймає згідно з актом приймання-передачі (Додаток № 1) на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди ставу «Лобачів»інв. №198) вартістю 58 133,96 грн. , яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: Київська область, Володарський р-н, с Лобачів.

Відповідно до п. 2.2 договору за користування майном відповідач 2 вносить плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 174,40 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору строк його дії встановлений з 01.10.2006 р. по 01.10.2011 р.

Дослідивши умови вказаного договору суд дійшов висновку, що він підлягає визнанню недійсним у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

За змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила-того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який, сторони насправді вчинили., є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Враховуючи, що передача спірного державного майна, а саме гідротехнічні споруди ставу №5 "Лобачів" інв. №198 відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд вважає, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому судом встановлено, що оспорюваний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП «Укрриба»при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Згідно п. 4 «Тимчасового положення про Фонд державного майна України», затвердженого Постановою Верховної Ради України N 2558-ХП від 07.07.92, основними завданнями Фонду є, зокрема, здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.ч 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене укладений 01.10.2006 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір № 26/06 зберігання з правом користування суперечить вимогам законодавства, а тому вимога прокурора про визнання недійсним такого договору є правомірною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин заявлена вимога прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 гідротехнічні споруди ставу №5 "Лобачів" інв. №198, що були предметом оспорюваного договору, який визнаний судом недійсним з підставі зазначених вище також підлягає задоволенню.

В силу ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати за розгляд позову відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на пропорційно на відповідачів в сумі 85 грн. за вимогу про визнання недійсним договору та в сумі 581,34 грн. за майнову вимогу про зобовязання повернути майно відповідно до п. 2 ст. 55 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 26/06 від 01.10.2006 р., укладений між ДП «Укрриба»та ПП «Пролісок».

3.Зобовязати Приватне підприємство «Пролісок»повернути орендоване майно ДП «Укрриба», а саме гідротехнічні споруди ставу «Лобачів»вартістю 58 133, 96 грн., зазначені в акті приймання-передачі від 01.10.2006 р. (додаток № 1 до договору зберігання з правом користування № 26/06 від 01.10.2006 р.).

4.Стягнути з Державного підприємства „Укрриба” (м. Київ, , вул. Тургєнєвська, 82-а; код 25592421) в доход державного бюджету України 333 (триста тридцять три) грн. 17 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Приватного підприємства «Пролісок»(Київська обл., Володарський р-н, с. Лобачів, вул. Набережна 51; код 03754219) в доход державного України 333 (триста тридцять три) грн. 17 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 10.11.2011 р.