Рішення № 19145157, 03.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.11 р. Справа № 38/220

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКО ПЛЮС” м.Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м.Донецьк

про стягнення заборгованості по договору поставки в розмірі 47 660,69грн, 3 % річних в розмірі 2629,10грн, інфляційних в розмірі 7837,73грн. та пені в розмірі 7639,42грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за дов. №б/н від 28.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2- за дов.№03-447 від 18.07.2011р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКО ПЛЮС” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення заборгованості по договору поставки в розмірі 47660,69грн, 3 % річних в розмірі 2629,10грн, інфляційних в розмірі 7837,73грн. та пені в розмірі 7639,42грн., а всього 65 766,94грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про закупівлю коксового дрібняку №13-09-252т від 27.05.2009р., акти приймання-передачі, рахунки-фактури, договір про переведення боргу №08-09-515 від 15.12.2009р., претензію, правовстановлюючі документи тощо.

06.10.2011р. відповідач надав суду відзив на позов №б/н від 07.10.2011р., в якому позовні вимоги визнає частково у сумі заборгованості за договором про закупівлю коксового дрібняку №13-09-252т від 27.05.2009р. в розмірі 47660,69грн, але заперечує щодо стягнення пені та вважає її безпідставною, посилаючись на ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, відповідач зазначив, що при розрахунку суми інфляційного збільшення заборгованості позивачем допущені помилки при встановленні середнього індексу інфляції за відповідний період.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

03.11.2011р. позивач надав заперечення на відзив №314 від 03.11.2011р., в яких не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заперечення на відзив судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

03.11.2011р. відповідач надав клопотання №б/н від 03.11.2011р., в якому просить суд залучити до матеріалів справи акт звірки станом на 28.09.2011р., відповідно до якого станом на 28.09.2011р. заборгованість складає 47 660,69грн. та розрахунок індексу інфляції, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у звязку необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2009р. між Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (за договором покупець, далі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКО ПЛЮС” (за договором продавець, далі позивач) було укладено договір про закупівлю коксового дрібняку №13-09-252т (далі Договір), згідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує коксовий дрібняк по найменуванню, ціні та кількості вказаній у п.1.4 цього договору.

Загальна сума договору, відповідно до цінової пропозиції, складає 139200,00грн. у тому числі ПДВ 23200,00грн. (п.1.3).

Розділом 3 договору сторони визначили оплату і ціни товару.

Оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 20 банківських днів після отримання товару (п.3.2).

Розділом 7 договору сторони визначили штрафні санкції.

Так, за порушення п.3.2 договору, в частині остаточного розрахунку, до покупця можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу (п.7.3).

Відповідно до п.6.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов договору про закупівлю коксового дрібязку №13-09-252т від 27.05.2009р. позивачем було поставлено відповідачу коксівний дрібязок (далі - товар) на загальну суму 74 263,20грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі №1/22-06 від 22.06.2009р. у кількості 50,200тон та №1/15-09 від 15.09.2009р. у кількості 109,85тон. та виставлено рахунки-фактури від 22.06.2009р. №20 та від 15.09.2009р. №44.

Відповідач у порушення умов договору (п.3.2) не здійснив оплату вищезазначеного товару.

15.12.2009р. між Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (за договором Первісний Боржник, далі-відповідач), Комунальним підприємством “Ясинуватське управління водопровідно-каналізаційного господарства” (за договором - Новий Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКО ПЛЮС” (надалі - Кредитор, за договором - позивач) був укладений договір про переведення боргу №08-09-5515, за яким первісний боржник переводить на нового боржника частину основного боргу (грошового зобовязання) у розмірі 100 000,00грн., що виник на підставі Основних договорів та відповідно до рахунку-фактури від 22.06.2009р. №20 у сумі 23292,80грн., рахунку-фактури від 14.09.2009р. №41 у сумі 22136,70грн., рахунку-фактури від 15.09.2009р. №44 у сумі 3309,71грн., рахунку-фактури від 17.11.2009р. №57 у сумі 51260,79грн.

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в основних договорах і, підписуючи з свого боку цей Договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку на умовах, визначених договором.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і закінчується після повного виконання своїх зобовязань сторонами, але не пізніше 31.12.2010р. (п.9).

Договір про переведення боргу №08-09-515 від 15.12.2009р. підписаний представниками сторін (позивачем та відповідачем) та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, після укладання договору про переведення боргу №08-09-5515 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 47660,69грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань за вищевказаним договором №13-09-252т від 27.05.2009р., позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 47660,69грн., 3% річних у розмірі 2629,10грн., інфляційні у розмірі 7837,73грн. та суму пені у розмірі 7639,42грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Дослідивши договір про закупівлю коксового дрібняку №13-09-252т від 27.05.2009р. суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору, відповідач здійснює розрахунок за отриманий товар у національній валюті України не пізніше 20 банківських днів після отримання товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені строки оплати товару поставленого за договором №13-09-252т від 27.05.2009р. та не виконані зобовязання щодо повної оплати товару.

Суд вважає, що оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар на суму 47 660,69грн., то вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.3 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: за порушення п.3.2 договору, в частині остаточного розрахунку, до покупця можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Позивач з посиланням на п. 7.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 31.05.2010р. по 30.05.2011р. в сумі 7639,42грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Здійснивши перевірку розрахунку щодо нарахування пені, суд приходить до висновку, що нарахування пені здійснено позивачем з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 7837,73грн. та 3% річних у розмірі 2629,10грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних за прострочення грошового зобовязання по договору. Суд вважає розрахунок обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 7830,70грн.

В частині стягнення інфляційних в сумі 7,03грн. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем в частині стягнення суми основної заборгованості.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКО ПЛЮС” м.Донецьк до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення заборгованості по договору поставки в розмірі 47660,69грн, 3 % річних в розмірі 2629,10грн, інфляційних в розмірі 7837,73грн. та пені в розмірі 7639,42грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКО ПЛЮС” м.Донецьк (83017, м.Донецьк, вул.Марії Ульянової,63-а, ЄДРПОУ 35951359) заборгованість по договору поставки в розмірі 47660,69грн, 3 % річних в розмірі 2629,10грн, інфляційні в розмірі 7830,70грн., державне мито у сумі 581,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 208,56грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.11.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2011р.

< Список >Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >