Рішення № 19144950, 01.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.11р.Справа № 18/5005/11144/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "КуПол",

м. Фастів, Київська обл.

до В1: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

м. Дніпропетровськ

В2: Публічного акціонерного товариства"Акцент-Банк", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору поруки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. дов. від 07.09.11р.

від відповідача-1: ОСОБА_2, дов. від 22.04.11р.

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "КуПол" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", в якому просить визнати недійсним договір поруки б/н від 21.03.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк"та Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" .

Позивач вважає, що зазначений договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства: без згоди позивача та без наміру створити будь-які цивільно-правові наслідки.

Відповідач 1-Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" позов не визнає, зазначає, що безпідставними є доводи позивача про фіктивність договору поруки, вважає, що чинне законодавство не вимагає згоди боржника на укладання договору поруки з третьою особою, оскільки договір поруки не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника (позивача).

Відповідач 2- Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

По справі оголошено вступну та резолютивну частини відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "КуПол" (позичальник) було укладено кредитний договір №VLV845 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику строковий кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в розмірі 300 000,00 доларів США, з метою поповнення оборотних коштів.

Відповідно до п.А.5 кредитного договору сторони визначили, що зобов'язання позичальника забезпечуються договорами застави №VLV845/М,№2126 від 15.06.2007 року та договорами поруки № VLV845/Р, №VLV845/Р2 від 15.06.2007 року.

18.06.2007 року кредитор надав позивачу кредит в розмірі 300 000,00 доларів США.

Відповідно до п.А.3 кредитного договору сторони встановили строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором (строк повернення кредиту )-11 липня 2010 року.

21.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" (поручитель) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) був укладений договір поруки б/н , предметом якого визначено надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ „Видавничій Дім „КуПол” всіх своїх обовязків за кредитним договором №VLV 845 від 15.06.2007 рок, згідно якого кредитор надав боржникові кредит у сумі 300000,00 доларів США, а боржник зобов'язаний: повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі і в строки визначені кредитним договором. За цим договором поруки Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" відповідає перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, винагород, пені, штрафів, відшкодування збитків та інших платежів.

Вказаний договір є двостороннім, укладеним без згоди та без відома на те боржника - ТОВ „Видавничій Дім „КуПол”.

Визнання недійсним вищезазначеного договору поруки б/н від 21.03.2011 року, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства України та спрямованого на штучну зміну підсудності , і є предметом даного спору.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину, зокрема, зміст право чину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, встановленій законом; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України).

Отже, як така, порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, уразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

При цьому ст. 557 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.

Тобто законодавчо встановлено, що боржник та поручитель повинні діяти погоджено, враховуючи інтереси один одного. Однак, у звязку із неможливістю повідомити поручителя про виконання зобовязання перед кредитором , оскільки за оспорюваним договором поруки ані сам поручитель, ані його місцезнаходження позивачу були невідомі, застосування вищезгаданої правової норми може призвести до небажаних наслідків для позивача, зокрема, подвійної сплати суми основного зобовязання (тобто і кредиторові і невідомому поручителю за зворотною вимогою). Таким чином, оспорюваний договір поруки створює безпосередній вплив на права та обовязки позивача (боржника).

Також помилковим є твердження відповідача-1 про те, що позивач, як позичальник за предметним договором, стороною у договорі поруки бути не може, у зв'язку з чим не потрібна й згода останнього на його укладання.

Відповідно до п.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобовязані, а саме зобовязання не створює обовязків для третьої особи. Тобто не можна без згоди особи покласти на неї обовязок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. Зобовязання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, та і поручителя.

При укладанні спірного договору поруки відповідачі надали відповідачу-2 певні права відносно позивача, а на позивача відповідно, поклали обовязок відносно поручителя (відповідача-2) здійснити відшкодування на користь вказаного поручителя, який виконав зобовязання, забезпечене порукою.

Відповідачі не надали у матеріали справи доказів отримання від позивача згоди на покладання на нього відповідних обовязків, що виникли при укладанні спірного договору поруки, а також не надали доказів, що на виконання правочину (договору поруки) відповідачу-2 були передані майнові права за кредитним договором від 15.06.2007 року, укладеним між відповідачем-1 та позивачем, враховуючи, що частина обов'язків за кредитним договором, на момент укладання договору поруки була вже виконана.

Враховуючи, що оспорюваний договір поруки б/н від 21.03.2011 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та відсутність згоди боржника (позивача) на укладення цього договору, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір поруки б/н від 21.03.2011 року укладений між Публічним акціонерним товариством „Акцент-Банк” та Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк”.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства „Акцент-Банк” (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) та Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавничий Дім „КуПол” (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд..40, код ЄДРПОУ 34446773) 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяВ.І. Петрова Повне рішення складено 01.11.2011 року