Рішення № 19144845, 09.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2011 р. Справа 13/153/2011/5003

за позовом:Виробничо-торгівельної фірми "Лео" (09113, Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 186)

до:Приватного підприємства "Мальвіна" (28840, Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Леніна, 60; 24600, Вінницька обл., Крижопільський район, смт. Крижопіль, вул. Мічуріна, буд. 24)

про стягнення 30754,57 грн

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 14.10.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Виробничо-торгівельної фірми "Лео" до Приватного підприємства "Мальвіна" про стягнення 30754,57 грн. боргу, що включає в себе: 26905,06 грн. - основної суми боргу; 2420,68 грн. - пені; 963,61 грн. - інфляційних нарахувань та 465,22 грн. - 3% річних, з призначенням до слухання на 26.10.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача, судове засідання було відкладено на 09.11.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 27.10.2011 р. №10330р-10332р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

01.05.2010 р. між сторонами було укладено договір №21 постачання нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) нафтопродукти (товар), а відповідач (покупець) прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені договором (п.1.1).

Відповідно до п.п.2.1-2.4 договору, продавець передає покупцеві товар у кількості, що попередньо обумовлюється та вказується у видаткових накладних. Продавець на кожну партію товару видає покупцеві документи: накладні, податкові накладні, документи що підтверджують якість товару, товарно-транспортні накладні та ін. Відвантаження товару здійснюється продавцем лише при наявності у покупця оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару. Приймання-передача товару по кількості і якості, здійснюється на складі продавця в присутності представників сторін.

Ціна, якість, асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків відображається в рахунку-фактурі та накладній (п.3.1).

Позивачем на виконання своїх договірних зобов'язань було здійснено поставку, а відповідачем прийнято товар, а саме бензин А-92, що підтверджується накладною №ЛЕ0184 від 30.03.2011 р. на суму 40568,00 грн., довіреністю №16 від 30.03.2011 р. на отримання товару та податковою накладною.

Відповідно до п.3.2 договору покупець проводить повний розрахунок за отриманий товар протягом семи днів з моменту отримання товару. Датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме здійснивши оплату за отриманий товар в розмірі 13662,94 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача (а.с.29-36).

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 26905,06 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по здійсненню поставки нафтопродуктів, дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною та здійснення часткового розрахунку свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку що у відповідача виникло зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар по договору постачання нафтопродуктів №21 від 01.06.2010 р.

Відповідачем доказів виконання зобов'язань та сплати суми боргу надано не було.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналізуючи викладені обставини та керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 26905,06 грн. - суми основного боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 2420,68 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України).

Як вбачається з розрахунку позивача останнім нараховано пеню за період з 06.04.2011 р. по 12.10.2011 р.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 2420,68 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 06.04.2011 р. по 06.10.2011 р., що складає 2343,42 грн., з покладанням на відповідача судових витрат, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, так як вказана вимога, передбачена сторонами п.5.3 договору, де вказано, що у випадку затримки покупцем оплати за відвантажений товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Щодо стягнення 77,26 грн. пені відмовити, як безпідставно нараховані.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 963,61 грн. - інфляційних нарахувань та 465,22 грн. - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 963,61 грн. - інфляційних нарахувань та 465,22 грн. - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Мальвіна" (28840, Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Леніна, 60; 24600, Вінницька обл., Крижопільський район, смт. Крижопіль, вул. Мічуріна, буд. 24, код ЄДРПОУ 24900665) на користь Виробничо-торгівельної фірми "Лео" (09113, Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 186, код ЄДРПОУ 23236142) 26905,06 грн. - основної суми боргу; 2343,42 грн. - пені; 963,61 грн. - інфляційних нарахувань; 465,22 грн. - 3% річних; 306,77 - витрат на державне мито та 235,40 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених вимог.

3.Відмовити в частині стягнення 77,26 грн. пені.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - відповідачу (28840, Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Леніна, 60; 24600, Вінницька обл., Крижопільський район, смт. Крижопіль, вул. Мічуріна, буд. 24)