Рішення № 19144843, 09.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2011 р. Справа 13/152/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" (32000, Хмельницька обл., м. Городок, пров. Молочноконсервний , буд. 1; код ЄДРПОУ 33177611)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" (24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський , вул. Пушкінська, 146; код ЄДРПОУ 34309986)

про визнання недійсним договору поставки №105Мл-МПМЗ/ІН від 16.12.2010 р.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : ОСОБА_1, довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою від 13.10.2011 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" про визнання недійсним договору поставки №105Мл-МПМЗ/ІН від 16.12.2010 р., з призначенням до слухання на 26.10.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника позивача, судове засідання було відкладено на 09.11.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник відповідача.

Позивач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, доказів, витребуваних ухвалами суду не надав. Про дату, місце та час слухання справи позивач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 27.10.2011 р. №9897р-9898р.

Відсутність представника позивач в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який проти позову заперечив, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

16.12.2010 р. між сторонами був укладений договір поставки №105Мл-МПМЗ/ІН, згідно умов якого відповідач зобов'язався поставляти молоко коров'яче пастеризоване охолоджене (ДСТУ 2661-94), а позивач прийняти товар та здійснити оплату його вартості.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в договорі поставки укладеного між ним і відповідачем №105Мл-МПМЗ/ІН від 16.12.2010 р. відсутні приписи Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", які згідно тверджень останнього є Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в договорі поставки укладеного між ним і відповідачем №105Мл-МПМЗ/ІН від 16.12.2010 р. відсутні приписи Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", які згідно тверджень останнього є обов'язковими для умов договорів поставки, в зв'язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним.

обов'язковими для умов договорів поставки, в зв'язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач у своїх запереченнях проти позову вказав, що ними при укладанні договору були дотримані всі вимоги чинного законодавства, а правила "ІНКОТЕРМС" 2000 в обов'язковій формі розповсюджуються на постачання експорту та імпорту, а не на поставки внутрішнього ринку.

Також відповідач наголошує на тому, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2011 р., правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС від 01.01.2000 р., зазначено, що метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Суб'єкти господарювання наділені правом, а не обов'язком застосовувати Правила, на що вказує і статус розробника та видавця Правил - Міжнародної торгової палати - неурядової організації, яка об'єднує суб'єктів приватного права. Необов'язковість застосування Правил ІНКОТЕРМС також випливає із тексту редакції 2000 р. Відповідно до ст. 4 Правил їх застосування можливе у тих випадках, коли є волевиявлення сторін це робити.

Інкотермс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне очищення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, ситного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.

Згідно Листа від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", Вищий господарський суд України, на запитання «Чи можна визнати договір поставки неукладеним або недійсним, якщо сторонами не дотримано приписів частини четвертої статті 265 ГК України» надав наступне роз'яснення: Відповідно до частини четвертої статті 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Відповідно до пункту 1 "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" у редакції 2000 року метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. Таким чином, розробники Інкотермс визначають, що застосування цих правил має велике практичне значення саме при зовнішній торгівлі, з метою уніфікувати торгові норми законодавства різних країн. В той же час допускається їх застосування у внутрішніх поставках. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. У частині четвертій статті 265 ГК України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки. Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в даному випадку не можна вважати договір поставки неукладеним. При вирішенні питання про визнання договору поставки неукладеним в судовому порядку, слід виходити з того, що визнання договору неукладеним є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можна.

Отже звернення позивача до суду з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" про визнання недійсним договору поставки №105Мл-МПМЗ/ІН від 16.12.2010 р. , є необґрунтованим та безпідставним, так як умови Інкотермс діють для договорів поставки у випадку виникнення міжнародних правовідносин, а саме коли поставка товару здійснюється через міжнародні кордони, а не на внутрішньому ринку обігу товарів та послуг.

Відповідно до ст..33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Аналізуючи всі ці вказані обставини в сукупності суд приходить до висновку, що заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 82, 83, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (32000, Хмельницька обл., м. Городок, пров. Молочноконсервний , буд. 1)