Рішення № 19144837, 09.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2011 р. Справа 13/151/2011/5003

за позовом:Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "ВЕЛТА" (вул. Сумська, 46, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 23465084)

до:Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "МІСТО" (вул. Хлібна, 25, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 33295475)

про стягнення 588,80 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1, довіреність

відповідача : не з'явився

присутні : ОСОБА_2, паспорт

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.10.2011 року порушено провадження по справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "ВЕЛТА" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "МІСТО" про стягнення 588,80 грн., що включає в себе 580,18 грн. - основної суми боргу та 8,62 грн. - пені, з призначенням до розгляду в засіданні на 26.10.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представників сторін судове засідання було відкладено на 09.11.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 26.10.2011 р. №9873р-9874р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

01.12.2008 року між відповідачем - ВАТ «СК «Місто» (правонаступник - ПАТ «СК «Місто», відповідач) та позивачем - АТЗТ СК «ВЕЛТА» (правонаступник - ПРАТ СК «ВЕЛТА») був укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-12/08-ФП, предметом якого згідно п.1.1 договору, є загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків, що взаємно передаються (приймаються) сторонами на факультативній (необов'язковій) підставі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що приймають участь в перестрахуванні (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) розуміється певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком за певним договором факультативного перестрахування (ретроцесії), конвер-нотом (конкретний договір перестрахування) ризику виконання усіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.

Сторонами п.1.2 договору погоджено, що на підставі даного договору вони можуть укласти конкретні договори перестрахування окремо за кожним ризиком. Кожний конкретний договір перестрахування не залежить від умов будь-якого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

Так, на підставі укладеного між сторонами договору Ковер-ноту № ТР 007/2010-2 від 22.02.2010 р., перестрахувальник передав, а перестраховик прийняв у перестрахування автомобіль Mercedes-Benz R350, держ. № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 (страхувальнику). Зазначений автомобіль був застрахований страхувальником в СК "ВЕЛТА" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 10 серія ТР від 22.02.2010 року від дорожньо-транспортних пригод та інших ризиків, зазначених у договорі, на період з 23.02.2010 р. до 22.02.2011р.

22.02.2011 р. телефонограмою за вх. № 162 страхувальник сповістив позивача підприємство про настання страхового випадку, що стався 22.02.2011 р. з участю автомобіля Mercedes-Benz R350, держ. № НОМЕР_1, а 23.02.2011 р. надав письмові пояснення по події (вх. №164).

23.02.2011 р. відповідно до п. 3.1.6 Договору перестрахування, листом за вих. № 173 ПРАТ СК "ВЕЛТА" (позивач) сповістила ВАТ СК «МІСТО» (відповідача) про настання страхової події, який був отриманий останнім 01.03.2011 р., що підтверджуються відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Після надання страхувальником всіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, 11.04.2011 року позивачем був складений і затверджений розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальникові, та 12.04.2011 затверджений Страховий акт №11 ТР, на підставі якого 19.04.2010 р. страхувальнику видатковим касовим ордером № 156 було виплачене страхове відшкодування у розмірі 5801,79 грн.

Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Mercedes-Benz R350, держ. № НОМЕР_1, підтверджується Рахунком №14560 від 11.04.2011 р. ТОВ «АД Соллі-Плюс».

29.04.2011 року з даного приводу перестраховику (відповідачу) за вих. № 453 був направлений інформаційний лист із додатком усіх необхідних документів для здійснення, у відповідності з умовами пункту 3.3.1, 8.1 Договору перестрахування, виплати на користь позивача своєї частки страхового відшкодування по автомобілю страхувальника - ОСОБА_3.

Відповідачем вказаний лист отримано 15.08.2011 р. що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення , однак вимоги якого останнім були залишені без реагування.

Згідно розрахунку позивача, частка страхового відшкодування відповідача по зазначеному страховому випадку склала 10,00 % від суми збитку, тобто 580,18 грн., однак відповідач свій обов'язок, відповідно до п. 18.2. Ковер-ноту № ТР 007/2010-2 від 22.02.2010 р., не виконав, у встановлений в строк, свою частку страхового відшкодування по даній страховій події на розрахунковий рахунок позивача не перерахував.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч 1. ст.987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Перестрахування здійснюється за договором, сторонами якого можуть бути тільки особи, які мають статус страховика за законодавством країни реєстрації.

Згоди страхувальника на укладення договору перестрахування не потрібно. Страхувальник може навіть не знати про перекладення страховиком частини ризиків по його договору на перестраховика. Відповідальним перед страхувальником в повному обсязі залишається страховик. Саме на нього покладається обов'язок виплатити страхувальнику повну суму страхової виплати. Відносини між страховиком та перестраховиком залишаються поза сферою контролю страхувальником.

Статтею 12 ЗУ «Про страхування» визначено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом. Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку що у відповідача виникло зобов'язання по відшкодуванню позивачу по зазначеному страховому випадку 580,18 грн.

Відповідачем доказів виконання зобов"язань та сплати суми боргу надано не було.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналізуючи викладені обставини та керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 580,18 грн. - основного боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 8,62 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 8,62 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як дана вимога передбачена умовам п.3.3.5 договору перестрахування, укладеного між сторонами, де зазначено, що перестраховик зобов'язується сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "МІСТО" (вул. Хлібна, 25, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 33295475) на користь Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "ВЕЛТА" (вул. Сумська, 46, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 23465084) 580,18 грн. - основної суми боргу; 8,62 грн. - пені; 102,00 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Хлібна, 25, м. Вінниця, 21050)